інших відділах;
7) дає можливість виконувати опе-ративні втручання в ділянці голови та шиї.
Разом із цим ендотрахеальний нар-коз має і деякі недоліки, які не спостерігаються за інших методів анес-тезії:
1) складність методики, що вима-гає спеціального оснащення і підго-товки персоналу;
2) подразний вплив ендотрахеаль-ної трубки на слизову оболонку трахеї;
3) можливість поширення інфекції в розташовані нижче відділи органів дихання.
Показання: перед оперативни-ми втручаннями на органах грудної клітки, тривалими (понад 1 год) і травматичними операціями на органах черевної порожнини, нейрохірургіч-ними втручаннями, а також перед операціями, що супроводжуються ве-ликою крововтратою, у разі тяжких захворювань щитовидної залози і тоді, коди потрібна добра релаксація м'язів. Показанням до цього виду знеболю-вання є оперативні втручання у тако-му положенні хворого на операційно-му столі, за якого порушується біоме-ханізм дихання і потрібна штучна вен-тиляція легень (положення Тренделен-бурга, положення на животі і ін.).
Протипоказання: гострі інфекційно-запальні захворювання верхніх дихальних шляхів (трахеїт, ларингіт, фарингіт, риніт і ін.).
Нерідко ускладненнями інтубацій-ного наркозу є трахеїт, ларингіт або фарингіт, зумовлені ушкодженням слизової оболонки гортані, глотки під час інтубації, тугою тампонадою ро-тової частини глотки, тривалим пере-буванням інтубаційної трубки в трахеї. При цьому відзначаються біль під час ковтання, захриплість голосу та інші неприємні відчуття. Як правило, вони минають через 2—3 доби. Терапія цих ускладнень полягає в полосканні по-рожнини рота теплим гіпертонічним та антисептичним розчинами, застосу-ванні олійних та парових інгаляцій.
У ослаблених хворих з розладами органного та периферичного крово-обігу навіть короткочасний (1—2 год) тиск роздутої манжетки на слизову оболонку трахеї призводить до пору-шення її кровообігу з подальшим утворенням пролежнів. Для їх запо-бігання треба уникати надмірного роз-
дування манжетки і періодично (через кожні 1—2 год) випускати з неї повітря.
Пізнішим і порівняно рідкісним ускладненням ендотрахеального нарко-зу є розвиток гранульом голосових зв'я-зок, які виникають унаслідок некрозу слизової оболонки та фібринозно-гнійного запалення в ділянці голосових зв'язок та навколишніх тканин.
КОМБІНОВАНА ЗАГАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ
Комбінованою називають анесте-зію, що досягається одночасним або послідовним використанням різних препаратів: загальних анестетиків, транквілізаторів, аналгетиків, міоре-лаксантів. Це дає можливість значно зменшувати концентрацію анестетич-них засобів, а відтак їх токсичну дію на організм. У анестезіологічній прак-тиці найчастіше поєднують азоту за-кис, з одним із найсильніших інгаля-ційних і неінгаляційних анестетичних засобів.
НЕЙРОЛЕПТАНАЛГЕЗІЯ
Нейролептаналгезія (НЛА) є одним із видів комбінованого знеболювання, за якого з допомогою поєднання ней-ролептичних речовин і наркотичних аналгетиків досягається особливий стан організму — нейролепсія. Вона про-являється зниженням психічної та ру-хової активності, станом байдужості, майже до кататонії і каталепсії, втра-тою чутливості без вимкнення свідо-мості. Найчастіше поєднують нейро-лептик дроперидол і аналгетик фен-таніл. Характерною особливістю НЛА є стабільність роботи серця і судин навіть під час виконання найтравма-тичніших етапів операції.
АТАРАЛГЕЗІЯ
Поєднання транквілізатора діазепа-му з наркотичними аналгетиками (фентанілом, пентазацином) у анес-тезіологічній практиці одержало назву атаралгезії. За своєю дією на організм цей метод має багато спільного з НЛА.
МІСЦЕВА АНЕСТЕЗІЯ
Місцева анестезія має велику пито-му вагу в клінічній практиці. Це по-в'язано з простотою виконання, відносною безпечністю, відсутністю потреби в спеціальній складній апа-ратурі. Найпоширеніші в клінічній практиці місцева інфільтраційна, по-верхнева (термінальна) і різні види про-відникової анестезії. Значно рідше ви-користовують анестезію охолодженням, внутрішньокісткову, внутріш-ньовенозну під джгутом, акупунктурну аналге-зію. Фармакологічні препарати, що використовуються для місцевого знебо-лювання, належать до групи місцевих анестетичних речовин.
Широкому визнанню цього методу знеболювання сприяли праці О.В. Вишневського, 0.0. Вишневсь-кого і їх послідовників.
Сьогодні місцева анестезія посідає чільне місце в амбулаторній і полі-клінічній практиці під час знеболюван-ня невеликих оперативних втручань.
Новокаїн використовують голов-ним чином для місцевої інфільтра-ційної і провідникової анестезії. Най-частіше для місцевої анестезії його ви-користовують в 0,25—0,5 % розчинах. Анестезія при цьому триває до 1,5 год. За 1 год операції дозволяється вводи-ти до 2 г новокаїну. Максимальні ра-зові дози для дорослих: у разі викорис-тання 0,25 % розчину — 500 мл, 0,5 % - 200 мл, 1 % - 75 мл, 2 % -25 мл. Препарат частіше використову-ють у комбінації з адреналіном, що змен-шує швидкість його всмоктування.
Безпосередньо перед знеболюван-ням подають по 2—3 краплі 0,1 % роз-чину адреналіну на 100 мл 0,25 % — 0,5 % розчину новокаїну. Це дозво-ляє зменшити дозу анестетика у 1,5— 2 рази і знизити його токсичність. Зменшення токсичності новокаїну при цьому зумовлено тим, що у разі по-вільного всмоктування він встигає гідролізуватися псевдохолінестеразою плазми і не кумулює.
Тримекаїн для місцевої інфільтра-ційної анестезії використовують у ви-гляді 0,25— 0,5 % розчину. Разові дози звичайно не перевищують 20 мг/кг. На відміну від новокаїну, він впливає на рубцевозмінені тканини. Для про-відникової анестезії використовують 1 % (до 100 мл) або 2 % (до 20 мл) роз-чин, а для перидуральної — 2—3 % роз-чин (10—12 мг/кг).
Ксикаїн (лідокаїн) — одна з най-стійкіших анестезуючих речовин, що не втрачає своїх властивостей під дією кислот, основ, кипіння. Рідко зумов-лює алергічні реакції, у 4 рази силь-ніший за новокаїн і в 2 рази токсич-ніший. Діє протягом 3— 5 год. Кси-каїн використовують для інфільт-ра-ційної анестезії у вигляді 0,25— 0,5 % розчину, для провідникової — 1 %, перидуральної — 2 %, терміналь-ної — 5 % розчину. Максимальна ра-зова доза для дорослих — у розчині до 200 мг, а у поєднанні з адреналі-ном — 500 мг.
Дикаїн використовують в 0,25—2 % розчині для термінальної анестезії, бо він легко проникає через слизо-ві оболонки і не проникає через не-пошкоджену шкіру. Анестезія настає через 2—3 хв і триває 20—40 хв. Дітям до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Максимальна разова доза — 1 мг/кг.
Анестезіологи використовують