Небезпечним ускладненням цього ви-ду знеболювання є інфікування пери-дурального простору.

Епідуральна анестезія показана у разі великих оперативних втручань на нижніх відділах черевної порож-нини, урологічних, проктологічних операцій і операцій на нижніх кін-цівках (табл. 2). Вона є методом ви-бору у осіб похилого і старечого віку, у хворих із серцево-легеневою пато-логією, порушенням обміну речовин, функцій печінки, нирок, у акушер-ській практиці.

Епідуральну анестезію широко ви-користовують для усунення післяопе-раційного болю, з метою швидкого від-новлення перистальтики кишок після операції на органах черевної порож-нини, в комплексному лікуванні низ-ки захворювань (гострого панкреати-ту, перитоніту, непрохідності кишок).

Для підтримки тривалої післяопе-раційної аналгезії катетер залишають у епідуральному просторі (пролонго-вана перидуральна анестезія). Розчи-ни місцевого анестетика за потреби вводять повторно (доза тримекаїну при цьому досягає 3—5 мг/кг).

Протипоказання до використання цього методу:

1) наявність запальних процесів у

ділянці уколу;

2) гіповолемія, гіпотензія;

3) підвищена чутливість до місце-вих анестетиків. Відносними проти-показаннями є ураження хребетного стовпа, захворювання центральної і периферичної нервової системи.

КАУДАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ

Для операцій у зоні промежини і на прямій кишці може бути викорис-тана каудальна анестезія — один із варіантів перидуральної. При цьому ме-тоді розчин анестетика вводять у ди-стальну частину перидурального прос-тору через крижову щілину або кри-жовий канал. Розчин поширюється до І поперекового хребця і анестезує всі попереково-крижові сегменти. Доза анестетика така сама, як і у разі звичайної перидуральної анестезії.

СПИННОМОЗКОВА АНЕСТЕЗІЯ

При цьому виді знеболювання розчин місцевого анестетика (лідока-їн, тримекаїн, новокаїн) уводять у субарахноїдальний простір після про-колу твердої мозкової оболонки. Анестетик швидко зв'язується з нер-вовими корінцями, і настає анестезія всієї частини тіла, нижче від місця пункції. Якщо питома маса розчину, який вводиться, менша за питому масу спинномозкової рідини (4—5 % розчин новокаїну), то вона надходи-тиме у відділи, що розташовані вище. Звичайно витрачається до 3 мл 5 % розчину новокаїну, або 2—3 мл 5 % розчину тримекаїну. Тривалість анес-тезії у разі використання тримекаїну —1,5—Згод.

Зараз спинномозкову анестезію використовують головним чином у разі операцій на органах, що розта-шовані нижче за діафрагму, і на нижніх кінцівках. Голку вводять не вище Ті;, оскільки введення анесте-тика вище за цей рівень може приз-вести до порушення діяльності серце-во-судинного і дихального центрів. За методикою спинномозкова анесте-зія подібна до перидуральної. Най-частіше рівнем для спинномозкової анестезії є проміжок між Li — Lz або між Ті2 і Li хребцями.

ВНУТРІШНЬОКІСТКОВА АНЕСТЕЗІЯ

У разі операцій на кінцівках можна виконувати внутрішньокісгкову анес-тезію. Для цього кінцівку піднімають і накладають джгут (або манжету) до зникнення пульсу на периферич-них артеріях. Після анестезії шкіри, підшкірної основи й окістя поруч із суглобом товстою голкою з мандреном проколюють м'які тканини. Колови-ми рухами просувають голку через кіркову речовину кістки у губчасту ре-човину на 1—1,5 см. Для цього по-вільно через голку вводять 0,5 % роз-чин новокаїну або тримекаїну. Анес-тезія кисті досягається введенням 35— 40 мл 0,5 % розчину новокаїну в го-ловку п 'ясткової кістки, у разі операцій на передпліччі — в епіфіз променевої кістки чи у ліктьовий відросток.

У разі внутрішньокісткової анесте-зії ефект знеболювання настає че-рез 10—15 хв і триває до знімання джгута.

Одним із варіантів цього методу знеболювання є анестезія місця пе-релому кісток для зняття болю і про-ведення репозиції кісткових уламків. З цією метою роблять пункцію зони перелому, і після появи крові в голці в гематому вводять залежно від лока-лізації перелому та віку хворого 5— 20 мл 1—2 % розчину новокаїну, три-мекаїну або ксикаїну. Знеболювання настає через 5—10 хв.