Реферат на тему:
РЕФЕРАТ
на тему:
„Діагностика аритмій”
Визначення. Аритмії – це будь-який серцевий ритм, який не є регулярним синусовим ритмом нормальної частоти, а також порушення провідності електричного імпульсу по різним ділянкам провідної системи серця.
Етіологія.
Функціональні порушення ритму при: споживаннні чаю, кави, тютюнопалінні, фізичному навантаженні, психоемоційних стресах, внаслідок дії тепла, холоду, надмірного ультрафіолетового опромінення, тощо.
Аритмії органічного характеру: ІХС, міокардити, кардіоміопатії, міокардіосклероз, міокардіодистрофія.
Гемодинамічні впливи: вади серця, артеріальна гіпертенія, гіпотонія, серцева недостатність.
Гормональні розлади: тіреотоксикоз, гіпотиреоз, мікседема, феохромоцитома, альдостерома та інші.
Аномалії розвитку серця: додаткові хорди, дисплазія ендокарду, синдроми WPW, CLC, подовження Q-T (більше 0, 52с ).
Інтоксикації медикаментозними засобами: серцевими глікозидами, адреноміметиками, еуфіліном, хінідином, новокаїнамідом, тощо.
Захворювання інших органів:
органів травлення;
органів дихання;
органів виділення;
захворювання хребта,
захворювання ЦНС;
Порушення водно-електролітного обміну:
гіпокалійемія;
гіперкалійемія;
гіпо- і гіперкальційемія.
Класифікація аритмій.
А. Порушення збудливості.
І. Порушення утворення збудження:
а) синусова тахікардія;
б) синусова брадикардія;
в) синусова аритмія;
г) відмова синусового вузла;
д)слабкість синусового вузла.
ІІ. Пасивні ектопічні, замісні порушення ритму:
а) повільний попередній ритм;
б) мігруючі ритми;
в) ритм коронарного синусу;
г) атріовентрикулярний ритм;
д) ідіовентрикулярний (шлуночковий) ритм;
е) вискакуючі скорочення.
ІІІ. Активні ектопічні порушення ритму.
Екстрасистолії
а) передсердні;
б) вузлові;
в) шлуночкові;
Тахікардії
а) передсердні, вузлові і шлуночкові – пароксизмальні і епароксизмальні;
б) тріпотіння і мерехтіння передсердь;
в) тріпотіння і мерехтіння шлуночків (фібриляція).
Б. Порушення провідності.
а) синоаурікулярна блокада;
б) внутрішньопередсердна блокада;
в) атріовентрикулярна блокада;
г) блокада ніжок пучка Гіса;
д) синдроми передчасного збудження шлуночків.
Методи діагностики аритмій. Діагностика аритмій здійснюється інструментальними методами дослідження, в основі яких лежить ЕКГ. Поряд із загальноприйнятою ЕКГ використовуються стравохідна а також ендокардіальна електрокардіографія.
Стандартна ЕКГ є основним методом діагностики аритмій. Для підвищення її діагностичних можливостей запропоновано ряд модифікацій ЕКГ:
Інтервалографія – реєстрація ЕКГ із швидкістю 25-50 мм/с та аналізом 100-120 серцевих циклів;
Ритмографія – реєстрація біопотенціалів серця у вигляді вертикальних ліній із швидкістю 1-2 мм/с з аналізом 100-120 серцевих циклів. Дані методи ЕКГ застосовують з метою дифдіагностики локалізації екстрасистол, парасистол.
В комплексі ритмографічного обстеження включають медикаментозні проби (атропін, анаприлін і т.д.), що дозволяє прискорити індивідуальну оцінку ефективності антиаритмічних засобів.
“Холтерівське” моніторування – тривала реєстрація ЕКГ (впродовж 24 годин без обмеження рухового режиму хворого).
Стравохідна ЕКГ – допомагає диференціювати шлуночкові і суправентрикулярні порушення ритму, особливо у випадках, коли на ЕКГ не реєструється зубець Р, а комплекс QRS поширений. Реєстрацію стравохідної електрографії можна проводити при ЧСЕКС.
Аритмії, обумовлені порушенням утворення збудження.
Синусова тахікардія - пришвидшення ЧСС від 90 до 160/хв.
ЕКГ ознаки:
Ритм синусовий з частотою 90-159/хв;
Вкорочення інтервалу RR;
Можливе косонизхідне зміщення ST.
Синусова брадикардія – зменшення частоти серцевих скорочень до 60 і менше за 1хв при збереженому правильному синусовому ритмі.
ЕКГ ознаки:
ЧСС 59 за 1хв і менше;
Правильний синусовий ритм;
Можливе подовження Р-Q до 0,21с.
Синусова аритмія - неправильний синусовий ритм, який періодично то пришвидшується, то сповільнюється. Часто виявляється чіткий зв’язок з фазами дихання.
ЕКГ ознаки:
Коливання інтервалу RR перевищує 0,16 с;
Завжди є нормальної форми зубець Р, після якого йде нормальний комплекс QRS.
Відмова синусового вузла – періодична втрата синусовим вузлом здатності виробляти імпульси для збудження передсердь та шлуночків, що призводить до випадіння їх скорочень. Під час випадіння шлуночкових скорочень з’являються головокружіння, потемніння в очах, запаморочення, у важких випадках – розвиток синдрому Морганьї – Адамса – Стокса (втрата свідомості, тонічні судоми, мимовільний сечопуск, відсутній пульс, АТ не визначається).
ЕКГ ознаки:
Тривалі паузи під час котрих не реєструються зубці Р, QRS, T;
Тривалість паузи перевищує 2 звичайних RR;
На відміну від синоаурікулярної блокади тривалість пауз різко коливається;
Після паузи відновлюється активність синусового вузла і знову реєструється передсердні та шлуночкові комплекси у звичайному ритмі.
Синдром слабкості синусового вузла – послаблення чи припинення функції автоматизму синусового вузла. Найчастіше він характеризується періодичною брадикардією, яка змінюється тахікардією, або ж тріпотінням чи мерехтінням передсердь.
Пасивні ектопічні замісні порушення ритму.
Повільний передсердний ритм – найчастіше вогнище збудження знаходиться в лівому передсерді.
ЕКГ ознаки:
Зубець Р від’ємний у ІІ-ІІІ, aVF, V3-V6 відведеннях, у відведенні aVR додатній;
Зубець Р у V1 має форму “щит і меч”, коли на додатньому Р реєструються гострокінцеві коливання.
Інтервал PQ – нормальний.
Міграція водія ритму - постійне переміщення водія ритму в межах провідної системи передсердь від синусового вузла до атріовентрикулярного з’єднання і навпаки.
ЕКГ ознаки:
Зміна форми зубця Р. Зубець Р спочатку нормальний, а потім може стати від’ємним (збудження з нижніх відділів передсердь);
Можливі коливання довжини інтервалу РQ (то вкорочений, то подовжений, але в межах 0,12 – 0,20 с).
Атріовентрикулярний ритм – вогнище збудження знаходиться в атріовентрикулярному з’єднанні, ЧСС коливається від 40 до 60 за 1 хв. Виникаючі в атріовентрикулярному з’єднанні імпульси розповсюджуються вверх по передсердях і вниз до шлуночків. Клінічні ознаки ритму залежать від ЧСС . У випадках вираженої брадикардії можливі обмороки, головокружіння, біль в ділянці серця, запаморочення. Перший тон над верхівкою серця може бути підсиленим, можливе набухання шийних вен.
ЕКГ ознаки:
Зубець Р від’ємний перед комплексом QRS – ритм з верхньої частини атріовентрикулярного з’єднання,
Зубець Р нашаровується на комплекс QRS – ритм із середньої частини атріовентрикулярного з’єднання.
Від’ємний Р після QRS і перед Т – ритм із нижньої частини атріовентрикулярного з’єднання.
Дисоціація з інтерференцією – такий варіант ритму із атріовентрикулярного з’єднання, коли імпульс до передсердь не проводиться (є ретроградна, повна а-в-блокада).
ЕКГ ознаки:
Зубець Р додатній;
Зубець Р та комплекс QRS незалежні один від одного, віддаль RR однакова;
Відсутній зв’язок між зубцем Р комплексом QRS (дисоціація);
Частота скорочень шлуночків більша ніж передсердь;
Періодично комплекс QRS зв’язаний з попереднім зубцем Р (інтерференція).
Ритм коронарного синусу – імпульс із клітин, які розміщені у нижній частині правого передсердя і коронарної синусової вени.
ЕКГ ознаки:
Від’ємний зубець Р у ІІ, ІІІ, aVF відведеннях; у
