У 1987 р. Американська ревматологічна асоціація запропонувала уточнений варіант діагностичних критеріїв РА.

Запропоновані критерії є досить інформативними і можуть бути використані лікарем в амбулаторних умовах. Проте зайва «математизація» діагнозу, надання діагностичним критеріям не орієнтовного, а абсолютного значення, застосування їх поза загальним клінічним контекстом може призвести до грубих діагностичних помилок. Зважаючи на це, експерти АРА, крім «позитивних» критеріїв сформулювали «критерії виключення РА»:*

клінічні прояви ревматичної лихоманки (ревматизму) у вигляді мігруючого артриту, кардиту, особливо якщо вони супроводжуються підшкірними вузликами, кільцеподібною еритемою або хореєю;*

типовий для СЧВ висип (вовчаковий «метелик») і еволюція хвороби;*

значна концентрація вовчакових клітин у крові (4 і понад 1000 у двох препаратах);*

послаблення мускулатури потилиці, тулуба, носоглотки або стійка припухлість м’язів, притаманна поліміозиту або дерматоміозиту;*

склеродермічне ураження шкіри;*

клінічна картина подагри;*

клінічна картина інфекційного артриту;*

характерні ознаки хвороби Рейтера;*

клініко-рентгенологічні симптоми двобічного сакроілеїту й ураження хребта, характерні для хвороби Бехтєрева;*

наявність псоріазу у хворого або близьких родичів;*

захворювання кишечнику – ентероколіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

У визначенні активності РА й динаміки його перебігу провідну роль відіграють лабораторні показники, до найхарактерніших із яких належать наявність у сироватці і синовіальній рідині РФ, синтез якого відбувається насамперед у плазматичних клітинах синовіальної оболонки. Зважаючи на це, на початку РА (протягом кількох місяців, рідше – років), особливо при відносно доброякісних формах перебігу хвороби, РФ може виявлятися лише в синовіальній рідині або у вільному вигляді, коли він визначається за допомогою латекс-тесту і реакції Ваалера-Роузе, або у вигляді включень у цитоплазму нейтрофілів (фагоцити). Надалі РФ виявляють у 70-80% випадків РА; при цьому висота титрів РФ у сироватці крові, як правило, корелює зі ступенем активності, швидкістю прогресування хвороби, а також наявністю позасуглобових проявів РА, вираженість яких корелює із РФ типу IgG, який входить до складу імунних комплексів і вважається відповідальним за розвиток васкулітів при РА. Діагностично значущими титрами РФ у сироватці крові є реакція Ваалера-Роузе – 1:32 і більше, для латекс-тесту – 1:20 і більше. РФ спостерігається у 5% здорових осіб і в 20-30% хворих на дифузні захворювання сполучної тканини (СЧВ, дерматоміозит, вузликовий поліартеріїт тощо).

Дослідження імунологічних порушень при РА відкривають значні перспективи для вдосконалення методів діагностики й розуміння клінічної гетерогенності хвороби, продовжуються пошуки нових адекватних методів, що відбиватимуть імунний статус при різних клінічних варіантах РА.

Для РА типова помірна нормохромна анемія, вираженість якої залежить від ступеня активності захворювання. У більшості хворих на РА виявляється збільшення ШОЕ, причому, як правило, спостерігається паралелізм між ступенями клінічної активності хвороби та збільшення ШОЕ. Здебільшого виявляється нормальна кількість лейкоцитів. Лейкоцитоз може виявлятися при суглобово-вісцеральних формах хвороби (особливо гіперпіретичній), у разі приєднання інфекції або лікування глюкокортикостероїдами. Іноді розвивається лейкопенія (при синдромі Фелті, лікуванні імунодепресантами тощо).

У клінічній практиці широко використовуються неспецифічні біохімічні показники активності запального процесу:*

збільшення рівня б2-глобулінів – ознака деструкції сполучної тканини і гострої фази процесу (норма – 8-9%);*

гіпергамаглобулінемія свідчить про підвищення активності й тяжкість процесу (норма – до 18%);*

збільшення фібриногену в крові пропорційно активності й тяжкості процесу (норма – 0,005 г/л);*

збільшення глікопротеїнів відповідно до тяжкості процесу:–

дифеніламінові реакції – у нормі 0,210 ОД;–

серомуцин – у нормі 0,75 г/л;–

гексози – в нормі 25 г/л;*

С-реактивний протеїн характерний для гострої фази процесу й відбиває його динаміку.

Тест ревматоїдної розетки буває позитивним приблизно в 70% випадків РА, проте не має специфічності, а відтак, і самостійного значення. Антинуклеарні антитіла виявляють у 30%, LЕ-клітини – в 5-10% випадків при тяжкому перебігу РА.

При дослідженні синовіальної рідини у хворих на РА виявляють підвищений уміст нейтрофілів, фагоцитів, пухкого муцинового згустку, низький рівень комплементу.

За допомогою біопсії синовіальної оболонки виявляють ранні ознаки запалення, але вона не дає змоги встановити диференційний діагноз. Таким чином, біопсія дає змогу виявити ознаки локальної патології, тоді як клінічна картина відбиває лише загальну реакцію організму на РА.

Одним із найнадійніших методів діагностики, оцінки ступеня тяжкості й динаміки розвитку патологічного процесу є рентгенологічний. Ранньою рентгенологічною ознакою ураження кистей і стоп є білясуглобовий (субхондральний) остеопороз. За наявності випоту суглобова щілина розширена, виникає нечіткість контурів суглобів. Ерозії (узури) суглобових поверхонь найчастіше виявляються на головках п’ясткових і плеснових кісток, особливо на голівці V плеснової кістки. Анкілози та підвивихи в суглобах є найпізнішими проявами РА, причому спочатку відбувається анкілозування кісток зап’ястка та передплесни.

За допомогою артросонографії (УЗД) на ранніх стадіях РА виявляють субклінічний синовіт, периартрикулярний набряк, гроноподібне потовщення синовіальної оболонки до 4-6 мм (панус) із вираженою васкуляризацією. На пізніх стадіях хвороби під час УЗД суглобів знаходять прогресивне зменшення висоти суглобових хрящів (при цьому товщина пануса сягає 10-12 мм (вираженість васкуляризації варіює), узурацію субхондральної кістки, фіброзування та анкілози. Стан субхондральної кістки (остеопенія, остеосклероз) за допомогою артросонографії оцінити неможливо.

Метод магнітно-резонансної томографії (МРТ) має найвищу серед інструментальних методів чутливість щодо виявлення кісткових ерозій, остеонекрозів, оцінки стану хряща, сухожилків, м’язів, інших м’яких тканин, візуалізації кісткового мозку. Ці переваги особливо важливі при діагностиці раннього РА. Проте на сьогодні ще не стандартизовано методики з проведення та оцінки результатів цього дослідження, що становить значну проблему. Перший крок на шляху уніфікації МРТ-дослідження суглобів кистей при РА зроблено робочою групою EULAR OMERACT RAMRIS.

Під час термографічного дослідження суглобів у хворих на РА виявляються термоасиметрія, нерівномірна плямиста гіпертермія, що охоплює периартрикулярні тканини і суглоби залежно від вираженості проліферативно-ексудативних змін. При переважному ураженні дрібних суглобів кистей із наявністю виражених деформацій та анкілозів спостерігається