Інфліксимаб і Етанерцепт можуть використовуватися як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими базисними препаратами. Перспективним є застосування моноклональних антитіл до В-лімфоцитів (ритуксимаб).

З метою імуномодуляції використовують інтерферони, що стимулюють фагоцитоз, підвищують активність нативних клітин-кілерів, пригнічують проліферацію лімфоцитів.

Реаферон призначається за такою схемою: 1 млн МО, через добу – 1 місяць, а потім – по 1-2 млн МО на тиждень протягом 3-6 місяців.

Новим напрямом у лікуванні хворих на РА є застосування методу системної ензимотерапії, що ґрунтується на кооперативній комплексній терапевтичній дії цілеспрямовано створених сумішей гідролітичних ферментів рослинного і тваринного походження.

Ферментні суміші, що переважно складаються з протеаз характеризуються протизапальною, протинабряковою та імуномодулюючою дією, що особливо важливо на перших стадіях хвороби для запобігання фіброзним змінам у суглобі.

Основним показанням до застосування еферентних методів імунокоригуючої дії (гемосорбція, плазмаферез, лімфоцитоферез), що мають виражений вплив на імунозапальні реакції при РА, є неефективність попереднього медикаментозного лікування РА, у тому числі й базисної терапії.

Крім того, для лікування РА використовується локальна терапія: внутрішньосуглобове введення препаратів (триамцинолон по 10-40 мг 1 раз на тиждень, депомедрол 20-80 мг 1 раз на тиждень, гідрокортизон 100-125 мг 1 раз на тиждень), локальна екстрасуглобова терапія (мазі, черезшкірна електроанальгезія, фізіотерапія, голкорефлексотерапія, лазерна терапія тощо), синовектомія лікарськими препаратами.

Диметилсульфоксид (ДМСО, димексид) використовують як у вигляді нашкірних аплікацій (20-50% розчин), так і внутрішньосуглобових ін’єкцій (2-5 мл 20% розчину) в комбінації з гідрокортизоном (12,5-25 мг). Препарат здатний проводити через непошкоджену шкіру інші лікарські засоби.

Внутрішньосуглобово можуть вводитися й інші лікарські препарати:–

інгібітори протеолітичних ферментів – апротинін 20 тис. ОД або трасикол 40 тис. ОД (гальмують вихід і інгібують дію лізосомальних протеолітичних ферментів, що сприяє виліковуванню синовіту);–

препарати базисної терапії – циклофосфамід 100-200 мг залежно від величини суглоба, на курс – 3-5 ін’єкцій з тижневими інтервалами; кризанол 50 мг 1 раз на тиждень.

Медикаментозна синовектомія – неоперативна деструкція запаленої оболонки шляхом одноразового введення в порожнину суглоба клінічно активної або радіоактивної речовини, здатної руйнувати синовіальну тканину, – застосовується при хронічних синовіїтах великих суглобів (здебільшого колінних), що не піддаються звичайній терапії. Як правило, при цьому використовуються препарати осмієвої кислоти.

За наявності вираженого ексудативного компонента запалення хворим рекомендують ультрафіолетове опромінення на ділянку уражених суглобів в еритемних дозах, що має протизапальну, знеболюючу і десенсибілізуючу дію.

У випадках РА з переважно суглобовою формою і проліферативними змінами в суглобах ефективною є ультразвукова терапія з дією на уражені суглоби і відповідні їм паравертебральні рефлексогенні зони (шийно-грудний і попереково-крижовий відділи хребта).

Хворим на РА з мінімальною активністю процесу за наявності проліферативних явищ у суглобах із м’язовими контрактурами показано лікування синусоїдальними модульованими струмами, які знімають м’язовий спазм, мають знеболюючу дію, поліпшують кровообіг і трофічні процеси в м’язах і тканинах суглобів.

Електрофорез лікарських препаратів, що характеризуються протизапальною і знеболюючою дією, проводиться через 7-10 днів від початку активної медикаментозної терапії.

При поєднанні РА з артеріальною гіпертензією можна використовувати поле УВЧ.

У випадках прогресуючого моно- і олігоартриту, переважно при суглобовій формі РА, може бути застосована хірургічна корекція патологічних змін у суглобах. Показання до хірургічного лікування залежать від характеру прогресування захворювання і його ускладнень. Наприклад, прямим показанням до оперативного втручання є розрив сухожиль і стиснення серединного нерва.

Основним видом хірургічного лікування РА є протезування колінних і кульшових суглобів, а в лікуванні уражень дрібних суглобів кистей, стоп, променевозап’ястних суглобів частіше використовується синовектомія, артродез і артропластика.

Ефективність лікування у хворих на РА оцінюється за допомогою критеріїв ремісії, запропонованих АРА (1987):–

тривалість уранішньої скутості не перевищує 15 хв;–

відсутність стомлюваності;–

відсутність болю в суглобі (анамнестично);–

відсутність болісності в суглобах або болю в них під час руху;–

відсутність припухлості суглобів;–

ШОЕ в межах 30 мм/год – для жінок і 20 мм/год – для чоловіків.

Ремісія встановлюється за наявності 5 з 6 зазначених умов протягом 2 місяців.

РА – захворювання, що не має зворотного розвитку; можливі лише варіанти з малопрогресуючим перебігом.

У цілому прогноз для життя у хворих на РА сприятливий. У чоловіків він дещо кращий, ніж у жінок. Несприятливе значення для прогнозу мають такі позасуглобові прояви РА, як васкуліт, нейропатії і амілоїдоз, які нерідко є безпосередньою причиною смерті.

Критерії несприятливого прогнозу:*

раннє (1-й рік хвороби) виявлення РФ у сироватці крові;*

раннє ураження великих суглобів;*

рання поява ревматоїдних вісцеропатій;*

рання поява ревматоїдних вузликів і кістково-хрящової деструкції;*

персистуюча активність захворювання за відсутності ремісії більше року;*

погана переносимість базових засобів;*

наявність HLA-DR4 і HLA-DW4 антигенів.

Отже, незважаючи на значні досягнення в уточненні патогенезу та вдосконаленні діагностики і лікування РА, ціла низка питань потребує подальшого вивчення.

Література

1. Борткевич О.П., Терзов К.А. Ураження плечових суглобів у хворих на ревматоїдний артрит: клініко-інструментальне дослідження // Український ревматологічний журнал. – 2006. – № 2. – С. 61-65.

2. Дядык А.И., Багрий А.Э., Шпилевая Н.И. и др. Современные подходы к лечению ревматоидного артрита: Методические рекомендации. – Донецк, 2004. – 64 с.

3. Казимирко В.К., Іваницька Л.М., Давидов І.А. Порівняльний вплив деяких нестероїдних протизапальних препаратів на розвиток побічних ускладнень у хворих на ревматоїдний артрит // Український ревматологічний журнал. – 2002. – № 4. – С. 34-37.

4. Коваленко В.Н. Ревматоидный артрит: этиопатогенез, клиника, диагностика, лечение // Ліки України. – 2005. – № 1. – С. 24-26.

5. Коваленко В.М., Борткевич О.П., Проценко Г.О. Нестероїдні протизапальні препарати: роль і місце в сучасній ревматологічній практиці на основі даних доказової медицини // Український ревматологічний журнал. – 2006. – № 1. – С.