формується феномен «саморозвитку» патологічного процесу без зміни сили діючих чинників. Сформульовано поняття про «превентивну реабілітацію», під яким розуміють повернення індивіда в «безпечну» зону здоров’я за рахунок нарощування резервів здоров’я. Таким чином, можна говорити про можливість «керування» індивідуальним здоров’ям — контрольований процес оздоровлення індивіда з урахуванням виявлених феноменів, що дозволяє поставити первинну профілактику хронічних неінфекційних захворювань на строго наукову основу. Особливо це важливо у плані серцево-судинної патології, зростання якої ніяк не вдається зупинити в Україні.
Другий важливий напрям валеології — шкільна, або педагогічна валеологія. Вона покликана досліджувати закономірності залучення особистості у процес самооздоровлення. В адаптованому вигляді для навчальних закладів має передбачати три розділи: освітній (інформація про здоров’я, що добре і що зле для здоров’я, як стати здоровим), мотиваційний (формування мотивації до самооздоровлення) і практичний (повноцінне фізичне виховання, харчування й оптимальний психологічний клімат у колективі).
Наукові розробки української школи санологів посідають пріоритетні позиції у світі. Вони добре відомі, наприклад, у Росії і впроваджені більш ніж у 200 закладах. У їх числі: поліклініки ФСБ, ТОВ «Газпром», міністерство енергетики, санаторно-курортні заклади, вузи тощо. Недавно з’явилося повідомлення про те, що феномен, описаний нами двадцять років тому, «відкрили» учені Чиказького університету.
А що ж Україна? Те, що з розробок медичної науки впроваджується у практичну охорону здоров’я, залежить від освіченості, широти інтересів та інтелекту тих, хто керує цим соціальним інститутом. Поки що Україні не щастило. Може, пощастить тепер? Тим більше що новообраний Президент України обіцяв приділяти якнайпильнішу увагу здоров’ю народу.