Необхідно дати пацієнту зведення про причини і характер його захворювання, основні механізми, що приводять до симптомів хвороби. Необхідно також навчити хворого правильній техніці інгаляційної терапії, застосуванню спейсе- рів, використовуванню пикфло- уметра. Важливим є ведення хворим щоденника самоспостереження, де він міг би відбивати зміни симптомів, а також динаміку показників пикфлоуметрии при добовому і більш тривалому мони- торіюванні. Хворому повинен бути запропонований план підтримуючих заходів і лікування, а також план поведінки в період загострення захворювання. Велике значення має вплив на сім'ю пацієнта з метою ознайомлення з особливостями перебігу хвороби і необхідні санитарно-гигие- ническими і профилактически- мі заходами. Слідує по- буждать створіння організацій, метою яких є навчання хворих в різних формах. Початкова тяжкість захворювання і інтенсивність лікувальних меропрятий, що проводяться, їх об'єм і адекватність визначаються за допомогою динамічного контролю за клінічним станом пацієнта, а також змінами функціональних легеневих тестів.
Як найдоступнішого, недорогого і зручного в амбулаторній практиці пропонується метод самостійного визначення пікової швидкості видиху за допомогою пікфлоуметра. Динамічна пікфлоуметрія дозволяє судити про амплітуду добових коливанні ПОСвыд* як про критерій адекватності терапії, про значущість екзогенних виробничих або побутових чинників в перебігу захворювання, про ефективність лікування, що проводиться, а також може свідчити про настання загострення захворювання. У великому відсотку випадків захворювання, особливо у дітей, пов'язано з екзогенною дією сенсибілізируючих чинників алерген ний і неалергенної природи.
Ізольована медикаментозна терапія при експозиції причинного чинника, що зберігається, може бути недостатньо ефективної. У зв'язку з цим ведення хворого повинне починатися із спроби елімінації (якщо це можливо) або зменшення експозиції дії даного агента. Особливу значущість має сенсибілізація алергенами побутового оточення пацієнта, що примушує застосовувати заходи, направлені на зниження їх концентрації в житлі хворого. Наявність професійної ба примушує розглядати питання про зміну робочого місця пацієнта. Найважливішими аспектами санітарно-гігієнічних заходів є дотримання гіпоаллергенної дієти, що входить в ранг обов'язкових заходів за наявності харчової алергії, підтримка чистоти повітря в житлі пацієнта, відмова від куріння. При складанні плану медикаментозного лікування ба представляється необхідним визначити спектр основних противоастматичних препаратів. До них слід віднести: - протизапальні: * Кромоглікат, недокромил натрію і нові генерації мембраностабілізуючих препаратів
* Глюкокортікостероїди інгаляційні, парентеральні, пероральні. - симптоматичні засоби:
* Селективні В2-агонисты короткої і пролонгованої дії
* Ксантіни короткої і пролонгованої дії
* Інгаляційні М-холінолітіки.
Пропонуються диференційовані схеми терапії залежно від ступеня тяжкості захворювання. Лікування БД легкого ступеня тяжкості припускає, залежно від клінічних симптомів, постійне або епізодичне (перед очікуваним фізичним навантаженням або контактом з алергеном) застосування кромогліката натрію. Інгаляційні В2-агонисты застосовуються по потребі, але не частіше трьох разів на тиждень.
Медикаментозна терапія ба середнетяжкої течії передбачає щоденне використовування протизапальних препаратів (інгаляційні глюкокортикостероїди в дозі до 1000 мкг в доба, кромоглікат натрію), щоденний прийом В2-агонистів по потребі, але не більше 3-4 разів на день. Можливо застосування пролонгованих бронхолітиків, особливо при появі нічних нападів задухи.
У ряді випадків доцільно включення в схему лікування інгаляційних холинолитиков. Лікування ба важкої течії включає щоденний прийом інгаляційних глюкокортикості рейдів в дозі понад 800 мкг в доба під контролем лікаря, можливо системне застосування глюкокортикостероїдів, показано використовування пролонгованих бронхолітиків в поєднанні з плановим прийомом інгаляційних В2-агонистов короткої дії вранці і по потребі протягом доби, але не більше 3-4 разів на день.
Специфічна імунотерапія в лікуванні атонічної ба застосовується лише при легкому перебігу захворювання, причому свідчення і вибір схеми повинні здійснюватися алергологом-імунологом. Комплексна терапія б А не виключає застосування німіли каментозних методів лікування, що надають в основному симптоматичне і рідше - патогенетична дія, проте доцільність їх призначення повинна узгоджуватися з лікуючим лікарем. Профілактика загостренні ба включає повноцінне утворення пацієнта, елімінацію або контроль причинних чинників, проходження схемам медикаментозної терапії, що рекомендуються, динамічне спостереження за пацієнтом. Проте сукупність вказаних заходів не виключає настання загострення захворювання (респіраторна інфекція, надмірне фізичне і емоційне навантаження, контакті високою концентрацією алергену і т.д), яке хворий може визначити самостійно по посилюванню суб'єктивних відчуттів, наростанню частоти використовування інгаляційних В2-симпатомиметиків і зниженню показників пикфлоуметрії.
Освітня програма передбачає навчання хворого заходам, направленим на зміну базисної терапії у разі загострення захворювання. В той же час необхідно звести наклеп умов обігу пацієнта по кваліфіковану медичну допомогу. План дій встановлюється для кожного пацієнта з урахуванням його індивідуальних особливостей. Лікування хворого з обосгренієм ба в умовах стаціонару визначається виходячи з тяжкості стану під час вступу і базується на основних протиастматичних препаратах в поєднанні із заходами, направленими на боротьбу з ускладненнями захворювання. Важливою умовою успіху ведення хворого ба і забезпечення спадкоємності на різних етапах лікування є встановлення динамічного спостереження за хворим, в ході якого проводиться контроль за зміною тяжкості стану хворого і у зв'язку з цим корекція терапії. На закінчення хочеться повторити...