Розшарування суспільства по ступені добробуту, матеріальний статус пацієнта, сегментування ринку медичних послуг – усе це припускає дослідження з трансформації відносин медичних працівників до різних груп населення. З твердженням, що соціальний статус пацієнта відіграє визначальну роль у взаєминах його з лікарем, згодні 69% респондентів з числа пацієнтів, а 14% не згодні. Лікарі в цьому судженні більш консервативна: половина опитаних (50%) заперечують вплив соціального фактора на такі відносини, майже стільки ж (47%) підтверджують таку пряму залежність.

Нами було задане питання про вплив добробуту пацієнта на надання йому більш якісних медичних послуг. Абсолютна більшість пацієнтів (84%) і медичних працівників (80%) вважають, що добробут пацієнтів відіграє визначену роль в одержанні ними більш якісної медичної допомоги. Так не вважають 20% медичних працівників і тільки 8% пацієнтів. Інші не визначилися у своєму відношенні.

Становить визначений інтерес кореляція цих даних з відповідями на твердження “Пацієнт завжди може одержати високоякісну медичну допомогу, незалежно від свого добробуту”. Погодилися з цим тільки по 26% кожній із груп. 69% респондентів пацієнтів і 58% респондентів медичних працівників не погодилися з ці твердженням. Що цікаво – 16% медиків не могли визначитися у своєму відношенні до представленої залежності.

У дослідженні почата спроба з'ясувати наявність/відсутність відносин продавця і покупця між основними суб'єктами медицини в сьогоднішній дійсності й у радянський період . На твердження, що в сучасній вітчизняній охороні здоров'я відносини лікаря і пацієнта придбали суть відносин продавця і покупця ствердно відповіли 66% пацієнтів і 49% медиків. П'ята частина пацієнтів не згодна з таких твердженням, а серед медичних працівників частка незгодних наближається до рівня згодних і складає 44%. Частка пацієнтів, що сумніваються вище в групі, (14% проти 6%).

З твердженням, що у відносинах лікаря і пацієнта в системі охорони здоров'я радянського періоду була присутня суть відносин продавця і покупця не погодилися 80% медиків і 54% пацієнтів. Частка згодних виявилася вище в групі пацієнтів (23%), і тільки 10% медичних працівників підтвердили такі відносини в минулому.

Сучасні зміни статусу пацієнта в пріоритетності захисту своїх прав неминуче приводять до трансформації патерналістичних (“батьківських”) взаємин в сучасній медицині. Ступінь такої пріоритетності був заданий нами у твердженнях “Пацієнт і лікар у свої відносинах повинні мати рівні права” і “У взаєминах лікаря і пацієнта права пацієнта повинні бути вище усього”. По першому твердженню і пацієнти і медики виявилися солідарними: відповідно 65% і 67% відповіли ствердно, тобто погодилися із судженням. По другому твердженню 59% пацієнтів виступило за пріоритетність своїх прав. Їхня думка підтримали 40% медиків, а кожен другий (52%) заперечує проти пріоритетності прав пацієнта.

Таким чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна затверджувати, що як пацієнти, так і лікарі, оцінюючи запропоновані судження, підтверджують зміни, що відбуваються, у своїх взаєминах убік економічно обумовлених. Підтвердженням тому є визнання впливу на надання медичної допомоги соціального статусу пацієнта і його добробуту. Трансформацію відносин убік маркетингових підтверджують відповіді по посиленню економічних складових таких взаємин і незначний їхній ступінь наявності в минулому.

Своєрідним парадоксом сучасних відносин лікаря і пацієнта в Росії є те, що при явних позитивних судженнях про трансформацію відносин убік ринкових (маркетингових), визнанні економічних стимулів праці медичних працівників, деяких несміливих судженнях по пріоритетності статусу пацієнта, респонденти, оцінюючи морально-етичну сторону відносин, ратують здебільшого за перевагу лікаря . Віддаючи у своїх відносинах пріоритетність медичному працівнику, і пацієнти і лікарі логічно виступають за державне регулювання винагороди медиків за працю.

Дане дослідження показує, що в судженнях респондентів про наявність об'єктивних тенденцій, що змінюють взаємини пацієнта і медичного працівника убік ліберальних маркетингових, украй висока роль консервативних переконань у пріоритетності лікаря, як суб'єкта таких відносин. Разом з тим, принижена роль пацієнта як споживача, украй низка ступінь визнання його економічної участі і можливості активного впливу на виробництво й одержання якісних медичних послуг.

Проведене приватне дослідження розкриває наявність визначених маловивчених проблем у сфері сучасних взаємин пацієнта і медичного працівника. Об'єктивна трансформація таких відносин, у нових економічних реаліях вітчизняної охорони здоров'я, вимагає глибокого наукового дослідження й осмислювання, пошуку в об'єктивності цих відносин характерне і специфічного, приведення характеристик подібних відносин у визначену систему.

2. Етика взаємовідносин лікаря та хворого

Міжособистісні стосунки між лікарем та хворим будуються за принципом практичної взаємодовіри, адже довіра як морально-психологічна категорія визначає ставлення як до дій іншої особи, так і до себе самої, ґрунтується на переконанні, що діє ця особа правильно, їй притаманні сумління і чесність. Довіра є обов'язковим компонентом у діяльності будь-якої соціальної групи, в якій люди спілкуються і мають тимчасові чи постійні цілі. Такими цілями у взаємовідносинах лікаря та хворого є успіхи у лікувальному процесі.

Але щоб завоювати довіру пацієнта, лікарю недостатньо бути просто фахівцем, потрібно вміти розуміти психологічний стан хворого і знаходити відповідний підхід до нього. Одначе це вдається не завжди: в одних випадках, і вони переважають, лікар може завоювати довіру хворого з першого знайомства, а в інших — ніколи. Відомо, що під час перших контактів лікаря з хворим виникає інтерференція знання лікаря і незнання або напівзнання хворого. Тому кожна розмова лікаря з хворим має включати в себе елементи медичної освіти і перш за все відомості про характер