У дітей часто уражується орган зору (сутінкова сліпота — гемералопія, кон’юнктивіт, сухість рогівки — ксерофтальмія, порушення сприйняття кольорів), затримка росту та зниження опірності до інфекцій.

Причинами розвитку недостатності вітаміну А є значний дефіцит у добовому раціоні тваринних продуктів, багатих на ретинол, білкова недостатність, порушення всмоктування ліпідів у ШКТ, хронічні хвороби ШКТ (ентерити, ентероколіти, гепатити, ангіохоліти тощо).

Вітамін(кальциферол). Основними представниками цієї групи вітамінів є ергокальциферол (вітамін) і холекальциферол (вітамін). Біологічна роль вітамінупов’язана з регулюванням обміну Са і Р (поліпшує їх всмоктування в ШКТ та відкладання у кістках). У народі кальциферол називають «вітаміном сонця», оскільки він здатний утворюватись у шкірі при дії ультрафіолетового опромінення.

Недостатність вітамінухарактеризується розвитком рахіту в дітей. Спочатку уражується ЦНС (пітливість, подразливість), а потім у патологічний процес залучається і кісткова тканина (затримка прорізування зубів, закриття тім’ячка, деформації кісток).

У дорослих гіповітамінозбуває дуже рідко і супроводжується остеопорозом, остеомаляцією, значним руйнуванням зубів (у вагітних, осіб похилого віку, мешканців Півночі).

Джерелами цього вітаміну є такі продукти, як риб’ячий жир, ікра, дріжджі, жирні сорти риби, курячі яйця, молоко і молочні продукти, гриби (білі, лисички, печериці).

Вітамін В1 (тіамін). Активною формою (коферментом) даного вітаміну є кокарбоксилаза. В організмі не накопичується, потреба в ньому значно збільшується при стресах, хворобах і оперативному втручанні.

Біологічна роль тіаміну полягає в регуляції обміну вуглеводів, процесів декарбоксилювання піровиноградної кислоти (ПВК), він необхідний для біосинтезу ацетилхоліну, забезпечує нормальну роботу ЦНС, серцево-судинної (ССС), ендокринної і травної систем, сприяє росту, покращує розумову діяльність.

Недостатність вітаміну В1 в організмі характеризується накопиченням недоокислених продуктів (ПВК у сечі і крові), пригніченням біосинтезу ацетилхоліну, розвитком поліневриту. Найчастіше гіповітаміноз В1 поєднується з дефіцитом інших вітамінів (В2, В6, В12, РР) і проявляється збудливістю, подразнювальністю, порушенням сну зі зниженням працездатності, розсіяністю, болями у ногах, швидкою втомою, периферійними поліневритами, судомами. У тяжких випадках розвиваються паралічі, ураження ССС (тахікардія, задишка, приглушення серцевих тонів, хвороби органів травлення, різке погіршення апетиту, нудота, закрепи).

Гіповітамінозу В1 сприяє алкоголізм, напружена нервово-психічна діяльність, дія шуму, вібрації, перегрівного мікроклімату. Клінічно виражені форми гіповітамінозу В1 визначають як хворобу бері-бері з трьома формами: волога (ураження ССС), суха (ураження ЦНС) і дитяча (з гострим початком і тяжким перебігом).

Причини розвитку гіповітамінозу В1 пов’язані із одноманітним харчуванням, надлишком вуглеводів у раціоні, наявністю хронічних захворювань (ентерити, ентероколіти), вживанням їжі, що містить значні кількості тіамінази, якими багата сира риба.

Вітамін В1 міститься у злакових і бобових культурах, хлібі та хлібобулочних виробах, крупах (гречана, вівсяна), печінці, субпродуктах, пивних дріжджах, картоплі, цвітній капусті тощо.

Вітамін В2 (рибофлавін) бере активну участь у білковому, вуглеводному, жировому обмінах, регулює обмін амінокислот (АК), поліпшує колірний зір, функціональний стан ССС, ЦНС і травної системи. Стимулює кровотворення, бере участь у регуляції функції печінки, шкіри, слизових оболонок. Є коферментом багатьох дихальних ферментів, сприяє росту і розмноженню.

Гіпо- і авітаміноз В2 клінічно характеризуються порушеннями з боку ЦНС (подразливість, сонливість, периферійні поліневрити), шкіри і слизових оболонок (себорейний дерматит, ангулярний стоматит, сухість та ціаноз губ, рубці на них, глосит), запаленням очного яблука, світлобоязню, зниженням гостроти зору, порушенням гемопоезу; інколи розвивається мікроцитарна гіпохромна анемія.

Основними причинами розвитку гіповітамінозу В2 є значне зниження вживання молока і молочних продуктів, хронічні захворювання ШКТ, прийом ліків — антагоністів рибофлавіну (акрихіну та ін.).

Значна кількість вітаміну В2 міститься у молоці і молочних продуктах, печінці, м’ясі, рибі, яйцях, сирі, гречаній і вівсяній крупах, хлібі, пивних дріжджах.

Вітамін РР (ніацин) відіграє значну роль у обмінних процесах (білків, жирів, вуглеводів, амінокислот, піримідинів, холестерину), прискорює окисно-відновні реакції, входить до складу коферментів НАД і НАДФ, впливає на діяльність серцево-судинної, нервової і травної систем. Він життєво необхідний для синтезу статевих гормонів. Основними представниками цієї групи є нікотинова кислота і нікотинамід.

При нестачі у їжі вітаміну РР розвивається пелагра, яка характеризується загальною слабкістю, апатією, безсонням, запамороченням, порушенням функції кишечнику, ураженням шкіри (дерматит обличчя і відкритих частин тіла), зниженням пам’яті, слабоумством, маренням, розладами травлення, адинамією, атаксією, психозами тощо (симптом трьох Д — діарея, дерматит, деменція).

Причинами розвитку гіповітамінозу РР є: одноманітне харчування (особливо кукурудзою), тривала терапія сульфаніламідними препаратами, естрогенами, тубазидом, фтивазидом, циклосерином тощо, хронічні захворювання ШКТ (ентерити, коліти), які порушують усмоктування вітаміну РР, та хронічний алкоголізм.

Основними джерелами вітаміну РР є такі продукти, як хліб з борошна грубого помелу, бобові, м’ясо, риба, субпродукти, дріжджі, рослинна олія, яйця, крупи, сушені гриби, арахіс, овочі (картопля, томати, зелений горошок, солодкий перець).

Вітамін С (аскорбінова кислота) має свої специфічні функції, які проявляються у тому, що він бере участь у багатьох фізіологічних і біохімічних реакціях (сприяє регенерації тканин, забезпечує стійкість організму до стресу, забезпечує нормальний імунітет і гематологічний статус, сприяє засвоєнню організмом заліза, білків, вітамінів, зменшує рівень холестерину в крові та усуває дію алергенів і канцерогенів, підвищує стійкість організму до негативних впливів навколишнього середовища та інфекцій). Вітамін С відіграє основну роль у синтезі колагену як складової сполучнотканинної основи кровоносних судин.

Основними причинами розвитку гіповітамінозу С є аліментарний фактор (теплова і кулінарна обробка продуктів рослинного походження), неправильне та тривале зберігання продуктів, варіння у присутності солей, заліза і міді.

При частковій нестачі вітаміну С у добовому раціоні спостерігається загальна швидка втомлюваність, сонливість, зниження працездатності, набряклість і кровоточивість ясен, шорсткість шкіри. Для вираженого гіповітамінозу С характерні ціаноз губ, носа, вух, нігтів, пухкість і кровоточивість ясен, гіпохромна анемія, блідість та сухість шкіри тощо.

Найбільша кількість вітаміну С міститься у свіжих овочах, фруктах і ягодах (шипшина, чорна