РЕФЕРТА

ТА ТЕМУ

„ЧАРЛЬЗ ДАРВІН”

Чарльз Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли природознавство було на підйомі, і в науці здійснювалися важливі відкриття. Він народився 12 лютого 1809 в Шрусбері (Великобританія). Чарльз не мав систематичної біологічної освіти (два роки навчався на медичному факультеті в Едінбурзі, а потім впродовж трьох років - у Кембріджському університеті, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими науками, цілеспрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуванням, полюванням, брав участь в експедиціях по дослідженню геології, фауни і флори окремих районів Англії, спостерігав, записував бачене і прагнув дати йому раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими ученими, як зоолог Р.Грант, ботанік Дж.Генсло, геолог А.Седжвік. І тому не дивно що, коли виникла необхідність рекомендувати досвідченого натураліста до складу науководослідницької експедиції, Генсло назвав саме Чарльза Дарвіна, який мав достатні природничонаукові знання і навики польового дослідника.

Наприкінці 1831 року по закінченні університету почалася п'ятирічна кругосвітня подорож Дарвіна на експедиційному судні королівського флоту "Бігл". Ця подорож була важливою подією в житті Чарльза, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, палеонтолог, зоолог і ботанік, він зібрав величезний і дуже цінний науковий матеріал, який зіграв виняткову роль в розвитку еволюційної ідеї.

За час подорожі Дарвін побував на острові Тенеріф, островах Зеленого Мису, побережжя Бразилії, в Аргентині, Уругваї, на Вогняній Землі, в Тасманії, на Кокосових островах і зробив велику кількість спостережень. Йому належить низка цікавих палеонтологічних знахідок. Проаналізувавши численні факти, Дарвін прийшов до висновку, що вимерлі і нинішні тварини мають спільне походження, але останні істотно змінилися. Причиною цього могли бути зміни, які відбувалися з часом на земній поверхні. Вони ж могли бути і причиною вимирання видів, останки яких знаходять в земних пластах.

Особливо цінний матеріал Чарльз Дарвін зібрав на островах Галапагосського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихого океану на відстані 800-900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна особливо вразила своєрідність фауни і флори Галапагосів. На архіпелазі зустрічається порівняно небагато видів, але для більшості з них характерна велика кількість особин.

Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони за винятком одного, зовсім унікальні і більше ніде не зустрічаються! Він описав 13 видів в'юрків - птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі. Окрім інших ознак, види в'юрків відрізняються формою і розміром дзьоба - від масивного як у дубоноса, до невеликого і тонкого, як у зяблика або вільшанки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від характеру їжі цих птахів (насіння рослин, комахи і т.п.). Цікаво що на різних островах зустрічаються різні форми в'юрків, і Дарвін відзначає, що можна припустити, що був узятий один вид і модифікований в різних кінцях архіпелагу. Цих птахів зоологи називають дарвіновими в'юрками.

Перебування Чарльза Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з тубільцями навели його на сміливу думку про тваринне походження людини.

Вивчення структури коралових рифів було основою для розробки Дарвіном теорії утворення коралових островів.

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 року Дарвін детально обробляє і публікує зібрані геологічні, зоологічні і інші матеріали і працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічного світу яка зародилася ще під час подорожі. Понад 20 років настирливо розвиває і обгрунтовує він цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики рослинництва і тваринництва.

У 1838-1841 роках Дарвін був секретарем Лондонського геологічного товариства. У 1839 року він одружився, а в 1842 подружжя переїхало з Лондона в Даун (графство Кент), де Дарвіни стали жити постійно. Тут Дарвін вів усамітнене і розмірене життя ученого і письменника.

У 1837 році Дарвін почав вести щоденник, в який заносив дані про породи домашніх тварин і сорти рослин, а також свої міркування про природний відбір. У 1842 році написав перший нарис про походження видів. Починаючи з 1855 року він переписувався з американським ботаніком А.Грєєм і в 1857-му висловив йому свої ідеї. Під впливом англійського геолога і природодослідника Ч.Лайеля Дарвін в 1856 році почав готувати третій, розширений варіант книги. У червні 1958 р. коли робота була виконана наполовину, отримав лист від англійського натураліста А.Уоллеса з рукописом статті останнього. В цій статті Дарвін знайшов скорочений виклад своєї власної теорії природного відбору. Два натуралісти незалежно і одночасно розробили ідентичні теорії. На обох вплинула робота Мальтуса про народонаселення; обом були відомі погляди Лайеля, обидва вивчали фауну флору і геологічні формації острівних груп і знайшли значні відмінності між видами, що їх населяли. Дарвін відіслав Лайелю рукопис Уоллеса разом зі своїм власним нарисом, а також нарисами його другого варіанту (1844) і копією свого листа до А.Грею (1857). Лайель звернувся за порадою до англійського ботаніка Дж.Гукеру, і 1 липня 1859 року вони разом представили Ліннєєвському товариству в Лондоні обидві роботи.

В 1859 році Дарвін опублікував працю "Походження видів шляхом природного відбору, або Збереження порід в боротьбі за життя", де показав мінливість видів рослин і тварин, їх природне походження від більш ранніх видів.

У 1868 році Дарвін опублікував свою другу працю - "Мінливість домашніх тваринних і культурних рослин", до якої увійшло безліч прикладів еволюції організмів. У 1871 році з'явилася ще одна важлива праця