РЕФЕРАТ

на тему:

„Надання медичної допомоги у екстремальній ситуації”

За роки незалежності в Україні була створена служба медицини катастроф (служба МК) у складі Міністерства охорони здоров'я, головним закладом якої є Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Підрозділи медицини катастроф створені в усіх регіонах України за принципом швидкого реагування, суттєвими елементами якого є мобільність, самодостатність, здатність автономного функціонування за будь-яких екстремальних умов, надання медичної допомоги в усіх її формах, від першої лікарської до спеціалізованої. Ці функції служба МК на сьогодні спроможна виконувати в тісній співпраці з підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС).

Важливою ланкою в роботі центру медицини катастроф є наукові розробки в галузі екстреної медичної допомоги за умов надзвичайних ситуацій природного чи антропогенного походження, які супроводжуються масовими санітарними витратами, а також повсякденна праця співробітників центру: науковців, лікарів, середнього медичного персоналу в клініках та відділеннях основної базової установи Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Суттєвою є також участь підрозділів медицини катастроф у безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим від стихійних лих, наслідків техногенних аварій і катастроф як на теренах України, так і в міжнародних гуманітарних акціях.

Протягом останніх п'яти років фахівці медицини катастроф у складі аварійно-рятувальних підрозділів МНС, мобільного шпиталю брали безпосередню участь у наданні медичної допомоги постраждалим під час повені у Закарпатті в 1998 та 2000 р.р., під час надзвичайної екологічної ситуації у Первомайському районі Миколаївської області у 1999 р., під час стихійного лиха на півдні України в 2001 р., коли були знеструмлені внаслідок обледеніння 2233 лікувальні заклади в 62 районах України.

Отже, служба медицини катастроф за роки її існування сформувалась організаційно, за своїми можливостями наблизилась до міжнародних стандартів у галузі екстреної медицини, відповідає вимогам Червоного Хреста, спроможна надавати всебічну медичну допомогу значній кількості постраждалих за екстремальних умов, що було підтверджено під час надання медичної допомоги постраждалим внаслідок потужних землетрусів у Республіці Туреччині (1999 р.) та Республіці Індія (2001 р.).

Серед найбільш руйнівних природних катастроф перше місце належить землетрусам. За інформацією міжнародних наукових джерел серед усіх жертв, яких зазнало людство внаслідок стихійних лих, 60% припадає на жертви землетрусів. Тільки в минулому, внаслідок землетрусів загинуло півтора мільйона людей [5].

Вважається, що в наступні 15 років майже 290 млн. мешканців суперміст можуть опинитися в районах сейсмічної загрози

Медична допомога українських медиків постраждалим від землетрусу в Індії.

Однією з міжнародних гуманітарних акцій, в якій також брав участь Український мобільний шпиталь, була праця його фахівців в Індійському штаті Гуджарат, в якому 26 січня 2001 року стався потужний — 7,9 балів за шкалою Ріхтера — землетрус. На значних просторах під завалами зруйнованих міст, містечок, селищ, хуторів загинуло десятки тисяч жителів, ще десятки тисяч було травмовано. Була зруйнована майже вся інфраструктура охорони здоров'я, на руїни перетворилися лікарні, шпиталі, медперсонал яких зазнав значних втрат.

Український шпиталь був розгорнутий 3 лютого на околиці міста Бхачау, одного з найбільш зруйнованих, в якому до землетрусу було 40 тис. Жителів. З них 10 тис. загинуло, понад 20 тисяч було травмовано. Була цілковито зруйнована єдина міська лікарня на 150 ліжок, в якій працювало всього 3 лікаря. Великий сільський район, з населенням понад 140 тис., фактично залишився без медичної допомоги. Одночасно з розгортанням підрозділів шпиталю провідні фахівці його ознайомилися з містом Бхачау і прилеглих до нього районів, метою якого було отримання інформації про характер руйнувань, імовірну кількість постраждалих, про хід рятувальних робіт, стан медичних осередків та їхню спроможність надавати медичну допомогу, про наявність санітарного транспорту, аеродромів, вертолітних майданчиків, можливі шляхи евакуації, санітарно-епідеміологічну ситуацію району катастрофи. Було встановлено, що зруйновано понад 90% будівель і, що рятувально-пошукові роботи припинено. Отримана інформація після опрацювання її за відомими шкалами DSS (Disaster Severity Scale), MSI (Medical Severity Index) [6] та методикою прогнозування величини і структури втрат серед населення стала критерієм для організації оптимального варіанту роботи шпиталю.

Практично вся робота в шпиталі проводилась у трьох напрямках:

амбулаторна медична допомога;

стаціонарне лікування;

надання медичної допомоги виїзними лікарськими бригадами.

Всього медичну допомогу було надано 5 558 постраждалим і хворим, з них 1053 (18,9%) дітям. Медичний персонал шпиталю почав надавати медичну допомогу постраждалим на 7-й день після катастрофи. Були розгорнуті приймальне відділення з перев'язочною, госпітальне відділення, операційний блок, відділення інтенсивної терапії, оперативно-аналітичний центр, аптека, відділення матеріально-механічного забезпечення, кухня-їдальня, мобільна виїзна лікарська бригада, модуль для відпочинку медперсоналу. Лікарі шпиталю зіткнулися переважно з ускладненими пошкодженнями: нагноєннями та вторинними некрозами м'яких тканин, відкритих переломів кісток, ампутованих кукс, розлеглими дефектами шкіри травматичного та опікового походження різної локалізації. Вражав високий відсоток цілковитого виснаження постраждалих, у деяких – з ознаками субкомпенсованої поліорганної і системної недостатності.

Кожен працівник медичних формувань, чи то організатор медичної справи, лікар, медична сестра, які безпосередньо організовують та надають допомогу постраждалим в умовах виникнення масових санітарних втрат, повинні досконало володіти методами сортування, тобто розподілу постраждалих за терміновістю, місцем та обсягом надання невідкладної медичної допомоги, виходячи з оцінки характеру пошкоджень та ступенем важкості постраждалого, а також застосовувати стандартизовані схеми лікування, що безумовно підвищує ефективність допомоги, скорочує час її надання, виключає дублювання маніпуляцій, перев'язок, тощо [2, 6, 8].

Найчисельнішу групу становили постраждалі з гострозапальними ускладненнями множинних відкритих переломів дистальних