З 6-7 дня після землетрусу різко зростає кількість гнійно-септичних ускладнень у постраждалих з розлеглими ранами м'яких тканин, відкритими переломами кісток кінцівок, що вимагає необхідної перепрофілізації відділень і перерозподілу персоналу в діючих лікарнях і госпіталях у зоні катастрофи та за її межами [4].

Досвід роботи мобільного шпиталю України з надання медичної допомоги постраждалим від потужних землетрусів, які стались у Туреччині (1999) та Індії (2001) також підтверджує суттєві якісні і кількісні зміни в структурі санітарних витрат внаслідок землетрусу, які настають із плином часу, що неодмінно має враховуватися при плануванні лікувально-евакуаційних заходів. На першому етапі, протягом перших днів, переважає перша лікарська допомога з елементами кваліфікованої та евакуаційні заходи. На другому етапі, якій починається з 6-7-го дня після землетрусу, медична допомога в обсязі кваліфікованої і спеціалізованої концентрується в лікарнях, госпіталях, медичних центрах, тобто на пунктах, віддаленіших від епіцентру землетрусу.