Держава також приділяє велику увагу вирішенню проблеми забезпечення хіміопрепаратами пацієнтів з онкологічними захворюваннями. У 2002 році Кабінетом Міністрів України затверджено Державну програму «Онкологія» на 2002-2006 роки, спрямовану на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я щодо задоволення потреб населення в спеціалізованій онкологічній допомозі. У 2003 році згідно з цією програмою Міністерству охорони здоров’я України з державного бюджету виділено значні кошти на закупівлю протипухлинних препаратів, у тому числі Таксотеру. У 2003 році лікування цим препаратом отримали близько 500 пацієнток. Це ще раз підтверджує важливість цієї проблеми, яка вимагає постійної уваги, підтримки та фінансування з боку держави та розуміння суспільства.

Наприкінці прес-конференції її учасники наголосили, що тільки спільними зусиллями держави, громадських організацій та провідних фармацевтичних компаній можна досягти значних успіхів у вирішенні проблеми, забезпечення онкохворих ефективним та безпечним лікуванням з використанням сучасних протипухлинних засобів, одним з яких є препарат Таксотер компанії «Авентіс», що дозволить подовжити і покращити якість життя хворим на рак молочної залози.

Висновок

Діагноз “рак” для будь-якої людини завжди звучить, як вирок. Скільки б ми, лікарі, не говорили про нові досягнення в лікуванні пухлин, про те, що є багато їх різновидів і дуже багато з них піддаються лікуванню й навіть виліковуються, такий діагноз важко сприймається хворими та їх близькими, оскільки поки що реальний стан лікування онкозахворювань і в Україні, і в Європі, і у світі далеко не оптимістичний.

На сьогодні онкопатології за рівнем захворюваності і смерт-ності в усьому світі посідають одне з перших місць у загальних статистичних реєстрах, що характеризують рівень здоров’я населення. Спеціалісти Єврокомісії стверджують: кожен четвертий житель країн ЄС помирає від раку. Щороку від онкозахворювань помирають 837 тис. європейців і реєструються близько 4 млн нових випадків онкологічних захворювань.

Захворюваність на рак на 100 тис. населення становить: в Україні — 325, у Росії — 313,9, у Центральній та Східній Європі — 349 випадків. Слід зауважити, що ці показники включають число нововиявлених хворих на онкопатологію. Якщо ж ми порівняємо контингенти онкологічних хворих у 1993 і 2003 роках на 100 тис. населення, динаміка зростання вражаюча — 25,7%. На одну чверть зріс контингент онкологічно хворих за 10 років.

І, що дуже важливо, прогнози невтішні. Передбачається, що  в 2010 році онкологічні захворювання зростуть ще на 25%. Це  провокується багатьма чинниками: наслідки Чорнобильської катастрофи, високий рівень антропогенного забруднення довкіл-ля, зміни способу життя населення. На сьогодні згідно з канцер-реєстром в Україні на обліку перебувають 818 тис. осіб. Сумна тенденція зростання кількості хворих для нас зрозуміла, її треба сприймати як факт. Поширеність злоякісних новоутворень на території України коливається в дуже широких межах — від 230 до 475 випадків на 100 тис. населення. Найбільша кількість хворих реєструється в Кіровоградській, Миколаївській, Івано-Франківській областях.

Структура захворюваності на злоякісні новоутворення з ураженням органів в Україні така: пухлини травневого каналу — 23,8%, органів дихання — 14,2%, шкіри — 13,1%, молочної залози — 9,7%, жіночої статевої сфери — 9,7%.

Нині медики володіють потужним фаховим потенціалом, рівень кваліфікації вітчизняних онкологів досить високо оціню-ється міжнародною медичною спільнотою. У клініках України проводяться складні операції, їхні успішні результати — зусилля не одного хірурга, а всієї лікарні, всього персоналу, що працює узгоджено та кваліфіковано. Так, за минулий рік було проведено 32926 хірургічних втручань, це 25% усіх виявлених онкохворих.

В Україні ще 1992 року створена і успішно працює спеціа-лізована онкологічна служба. Система онкологічної допомоги населенню включає 45 онкологічних диспансерів, протипухлинних центрів та лікарень, в яких працюють 2296 лікарів-онкологів та   радіологів. У лікувальних закладах розгорнуто 12300 ліжок, для лікування та диспансерного нагляду за онкологічно хворими залучено 728 онкологічних відділень та 2004 оглядових кабінети. Простежується чітка тенденція до створення в онкологічних закладах вузькоспеціалізованих відділень.

Разом з тим слід констатувати, що рівень онкологічної допомоги населенню України все ще не відповідає реальним потребам та сучасним вимогам. Так, лише 60% первинних хворих охоплені радикальним лікуванням, одна з причин — його висока собівартість. За попередніми розрахунками фахівців, вартість лікування одного онкологічно хворого, включаючи встановлення діагнозу, терапевтичне, хірургічне та радіологічне лікування неза-лежно від виду онкопатології, становить у середньому 15 тис. грн, а при гемобластозах (пухлинах кровотворної системи) — до 60 тис. грн. Проста арифметика показує: якщо тільки первинно хворих у 2003 році було зареєстровано 155 тис.  осіб, то для їх діагностики й лікування необхідно близько 3 млрд грн, тобто практично половина зведеного бюджету всієї галузі охорони здоров’я.

Таким чином, в Україні, як і в цілому світі, використання високих технологій та новітніх медикоментозних засобів у діаг-ностиці та лікуванні онкохворих — високовартісний процес. Міжнародний досвід свідчить про те, що практично в жодній країні світу середній житель не в змозі самостійно покривати витрати на високоякісне та дороговартісне лікування. На допомогу хворому приходять громадські об’єднання, страхові фонди, благодійні організації. В усьому світі широко застосовується практика створення фондів на національному рівні, які існують за рахунок благодійних відрахувань приватних компаній, здебільшого тих, що   своїм функціонуванням завдають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу.

Поки що основне завдання медиків — усіма можливими і  доступними методами забезпечити зменшення рівня смертності та максимальне продовження тривалості і якості життя хворих на  онкопатологію. Як відомо, тривалість життя хворого залежить не лише від віку,