невеликими партіями в сухій упаковці (в паперових пакетах). Інші види лікарської сировини зберігають в паперових пакетах, коробках, банках і ящиках в звичайних, добре провітрюваних приміщеннях, краще в темному місці. Термін зберігання квітів і трав – 1-2 роки; коренів, кореневищ і плодів – 2-3 роки. На всі пакети обов’язково наклеюють етикетки.
VІ. Заходи безпеки по роботі з отруйними рослинами
Багато лікарських рослин містять отруйні або сильнодіючі речовини. Ці речовини можуть попасти в дихальні шляхи, в рот і на шкіру людини під час заготівлі сировини або разом із пилюкою від висушених рослин. Під час роботи необхідно слідкувати, щоб на руках не було порізів, зсадин і інших відкритих ран. Якщо є пошкодження шкіри потрібно ретельно заклеїти лейкопластиром. Після збирання, сушіння, упаковки і інших операцій з отруйними рослинами слід ретельно вимити руки і лице. Лікарську сировину, яка містить отруйні і сильнодіючі речовини, зберігають у відповідній упаковці у шафах, які закриваються на замок.
VІІ. Висновок
Швидке скорочення запасів лікарських рослин в наших лісах потребує необхідних заходів щодо регламентації заготівлі лікарської сировини. Для цього необхідно всі лікарські рослини розділити на три групи: 1) рослини, запаси яких дуже вичерпні, в наслідок чого більшість з них занесені в Червону книгу України; 2) рослини, запаси яких не викликають хвилювання про швидке їх вичерпання, але вони повільно відновлюються і безсистемна заготівля може привести до переводу їх в першу групу; 3) рослини, за долю яких немає сенсу переживати, оскільки їх дуже багато і вони добре відновлюються.
Лікарські рослини, які відносяться до 1 групи, необхідно повністю виключити із об’єктів заготівлі. Людям, які за станом свого здоров’я часто потребують споживання препаратів із таких рослин, варто подумати про розведення їх на своєму городі, палісаднику, саду. Так вже давно роблять із інтродицируними рослинами: обліпихою, женшенню, лимонником, золотим коренем і ін.
Заготівля лікарської сировини із рослин 2 групи повинна бути регламентована таким чином, щоб запаси їх не тільки не вкорочувалися, а відновлювалися і збільшувалися. Для цього необхідно скласти план чергування ділянок для заготівлі лікарської сировини, встановлюючи термін повторюваності заготівлі не менше 3-5 років в залежності від виду рослин, способу їх відновлення і деяких інших факторів.
Під час заготівлі лікарських рослин необхідно збирати тільки ті їх частини, які необхідні для медичних цілей, не вириваючи рослини з корінням, як це досить часто роблять деякі заготівельники. Особливо це важливо для зберігання багаторічних рослин. Заготовляти лікарську сировину дерев’янистих рослин слід із зрублених дерев під час проведення вирубок головного і проміжкового використання, а в лісопаркових насадженнях – під час обрізання крон.
Під час заготівлі репродуктивних органів рослин (квітів, плодів, насіння) частину з них необхідно залишати, щоб природні запаси рослинної сировини могли відновлюватися природнім шляхом. Для успішного вегетативного розмноження рослин більшого значення має збереження їх підземних органів. Під час заготівлі коріння слід залишати в грунті тонкі їх частини для наступного утворення кореневих відростків. Особливо бережно потрібно збирати цибулини, стараючись не пошкодити туі з них, які залишаються в грунті для відновлення.
Не слід заготовляти велику кількість лікарської сировини наперед, оскільки його цілющі властивості звичайно не зберігаються більше 2 років.
Заготівля лікарських рослин, які відносяться до 3 групи (наприклад кульбаби, кислиці, і ін.) поки що може проводитися без застереження.
VІІІ. Література
Солодухи Е.Д. Аптека в лесу. – М.: Агропромиздат, 1995г.
Кархут В.В. Ліки навколо нас . – К.: Здоров’я, 1998р.
Попов О.П. Лікарські рослини в народній медицині. – К.: Здоров’я, 2000р.