РЕФЕРАТ

на тему:

„Використання імпульсного струму низької напруги і частоти в стоматології”

ІМПУЛЬСНИЙ СТРУМ НИЗЬКОЇ НАПРУГИ І ЧАСТОТИ

В останні десятиріччя все ширше упроваджуються в повсякденну лікарську практику імпульсні дії в ритмі, відповідному фізіологічним ритмам органів і процесів. Застосовують різні форми імпульсів (мал. 8). Трикутний імпульс — струм швидко досягає максимальної величини і так само швидко падає до нуля (мал. 8, а). Час наростання і спаду імпульсу можна змінювати в широких межах. Прямокутний імпульс — струм миттєво досягає максимуму, тримається певний час на цьому рівні і потім миттєво падає до нуля (мал. 8, би). Експоненціальний імпульс — струм, поступово наростаючи, досягає максимуму » потім плавно, особливо в кінці, падає до нуля (мал. 8, в). Напівсинусоїдальний імпульс — струм поступово досягає максимуму і поступово падає до нуля (мал. 8, г). При синусоїдальному імпульсі відбувається періодична зміна напряму струму на зворотне (мал. 8, д). Синусоїдальний струм можна модулювати по амплітуді, тоді він називається синусоїдальним модульованим (мал. 8, е). Застосовують також синусоїдальний флюктуіруючий струм, при якому відбувається безладна зміна величини амплітуди і частоти викидів в межах 100—2000 Гц (мал. 8, же).

В механізмі фізіологічної дії імпульсних струмів грають роль не тільки параметри вживаного струму (сила, час), але і форма і частота імпульсів, що додає специфічне забарвлення різним діям. При наростанні напруги під час подачі імпульсу в тканинах хворого відбувається швидке переміщення іонів, що приводить приблизно до таких же біофізичних процесів, як і при дії постійного струму, зокрема швидкому накопиченню іонів на напівпроникних - клітинних мембранах. Слідством зміни іонної кон'юнктури є збудження нервових рецепторов,^которые при тривалому ритмічному роздратуванні переходять в стан парабіоза, і поява м'язових скорочень. Після падіння напруги в імпульсі іони за рахунок процесів дифузії і осмосу повертаються в початкове положення рівноваги, що

ЕЛЕКТРООДОНТОДІАГНОСТІКА

Метод перевірки електрозбудливості нервових рецепторів пульпи знайшов в останні десятиріччя широке застосування в стоматологічній клініці - при захворюваннях зубів і отримав назву электроодонто-діагностики. Проте ще в 1866 р. А. Magito запропонував використовувати електричний струм для діагностики карієсу. Електроодонтодіагностіка заснована на визначенні порогового збудження больових і тактильних рецепторів пульпи зуба при роздратуванні електричним струмом. Електричний струм дозволяє впливати на пульпу через мінеральну оболонку зуба, що поки неможливе іншими способами, легко і точно дозується, не ушкоджує тканин пульпи зуба, що дозволяє застосовувати струм багато разів. Численними дослідженнями встановлено, що пульпа інтактних здорових зубів реагує на струм в межах від 2 до 6 мкА (Рубін Л. Р., 1949—1969; Пачкаєва Н. А., 1968; Паніна А. П., 1970). При патологічних процесах в зубах і біля зубних тканинах, чутливих і рухових нервах (трійчастому і лицьовому) відбувається зміна порогу збудливості нервових рецепторів пульпи зуба унаслідок або їх прямої поразки, або вторинних атрофічних процесів в пульпі. В даний час електроодонтодіиагностика є єдиним методом, що дозволяє судити про якісні і кількісні порушення в пульпі зуба і використовувати ці дані в діагностиці, диференціальній діагностиці і контролі за ефективністю лікування, що проводиться, при багатьох стоматологічних захворюваннях. Електроодонтодіагностіку доцільно проводити при глибокому карієсі, пульпіті, періодонтиті, пародонтозі, радикулярній кісті, травмі зубів і щелеп, гаймориті, остеоміеліті, актиномікозі, пухлинах щелеп, невриті лицьового і трійчастого нервів, невралгії трійчастого нерва, променевому лікуванні на обличчі, ортодонтичних втручаннях.

Частіше всього при патології зубів і білязубних тканин знижується поріг збудливості нервових рецепторів пульпи. Зниження збудливості в межах 7—60 мкА свідчить про переважаючу поразку коронкової пульпи; 60—100 мкА — кореневої пульпи. Зниження збудливості до 101—200 мкА відбувається при загибелі пульпи і реагуванні тактильних рецепторів періодонта. При деяких захворюваннях (пародонтоз, неврит) іноді наголошується підвищення збудливості до 1,5— 0,5 мкА, що також можна використовувати в діагностичній меті.

Електрозбудливість пульпи широко варіює при різних захворюваннях, тому цифрові показники - електроодонтодіагностики треба завжди розглядати не ізольований, а в поєднанні з результатами інших клінічних і апаратних методів дослідження.

Техніка і методика електроодонтодиіагностики

При проведенні електроодонтодіагностики ніщо не повинне відволікати увагу хворого. Для ізоляції крісла хворого і лікаря на підлогу кладуть гумовий килимок. Для виключення витоку струму лікар повинен працювати в гумових рукавичках. Замість дзеркала при маніпуляціях в порожнині рота слід користуватися пластмасовим шпателем. Зуб ізолюють від слини, ретельно висушують ватяними кульками в напрямі від ріжучого краю до екватора. Для висушування не слід застосовувати хімічні речовини (спирт, ефір), оскільки це може привести до зміни порогу збудливості пульпи зуба. Оскільки при диханні зуби зволожуються, висушування періодично повторюють. Досліджувані зуби повинні бути вільний від зубного каменя. Якщо зуб інтактній, то активний електрод розташовують на чутливі крапки: середина ріжучого краю на фронтальних - зубах, верхівка щокового горба у премолярів, верхівка переднього щокового горба у молярів. Експериментально встановлено, що з цих крапок реакція виникає при мінімальній силі струму.

В каріозних зубах електрозбудливість перевіряють і з дна каріозної порожнини. Заздалегідь необхідно прибрати розм'якшений дентин і просушити порожнину. Дослідження проводять в 3—4 крапках. Орієнтиром збудливості служить мінімальна сила струму, отримана в якій-небудь крапці. При дослідженні щоб уникнути витоку струму не можна допускати якого-небудь контакту электродо-утримувача активного електроду із слизистою оболонкою губи, щоки, ясен.

Пломба в області шийки, на контактній поверхні або у фіссурі не заважає проведенню дослідження. Не можна проводити дослідження електрозбудливості пульпи з пломби, прилеглої до ясен, оскільки