клапани, починається скорочення шлуночків і кров виходить з серця. Скорочення мозку) .

Пухлиною називають надлишкові патологічні розростання тканин, що складаються з якісно змінених, таких що втратили диференціацію клітин організму. З прийнятих у медицині термінів, що позначають пухлинний процес, найбільше часто вживаються наступні: тумор - tumores, новоутвір - neoplasma, бластома - blastomata,- остання найбільш повно відображає сутність процесу. Бластома походить від грецького дієслова бластонейн - рости. По характеру й темпах росту пухлини поділяються на доброякісні й злоякісні.

Доброякісні пухлини - tumor benignum, ростуть повільно, можуть існувати роками, не збільшуючись. Вони оточені власною оболонкою. Під час росту, збільшуючись, пухлина відсуває навколишні тканини, не руйнуючи їх. Гістологічна будова пухлини незначно відрізняється від тканини, у якій вона розвивалася. Тому доброякісні пухлини носять назви власних тканин, із яких вони розвинулися, з додаванням суфікса "ома" від грецького терміна "онкома" (пухлина). Наприклад, пухлина з жирової тканини - ліпома, із сполучної - фіброма, із м'язової - міома, із кісткової тканини - остеома і т.д. Видалення доброякісної пухлини з її оболонкою веде до повного виліковування хворого. 

Злоякісні пухлини - tumor malignum, ростуть значно швидше. Оболонки не мають. Пухлинні клітини і їхні тяжі проникають у навколишні тканини (інфільтративний ріст), ушкоджуючи їх. Проростаючи лімфатичну або кровоносну судину, вони струменем крові чи лімфи можуть переноситися в лімфатичні вузли або віддалений орган і утворювати там вторинне вогнище пухлинного росту - метастаз. Гістологічна картина злоякісної пухлини значно відрізняється від тканини, із якої вона розвинулася. Клітини її атипові, поліморфні, із великою кількістю мітозів. Характерною ознакою пухлинної тканини є анаплазія - повернення до більш примітивного типу. Морфологічно це проявляється втратою диференціації, функціонально - утратою специфічної функції. Розрізняють злоякісні пухлини епітеліальної природи - раки, і такі що виникли з похідних мезенхіми - саркоми. 

До 90 % всіх злоякісних пухлин складають раки. Тому всі злоякісні утвори прийнято називати раковими, а заходи щодо боротьби зі злоякісними пухлинами - протираковими заходами. 

Термін "рак" прийшов до нас із давніх часів і, ймовірно, пов'язаний з тим, що колись люди не знали суті хвороб, позначали їх по якій-небудь помітній ознаці найбільш доступних форм захворювання. Латинське слово канцер (cancer) - рак, давньогрецьке каркинос (karkinas) - краб. За аналогією між виростами злоякісної пухлини в навколишні її тканини й кінцівками рака, краба, назвали це захворювання раком. Цей давній термін у наш час добре відомий усім і лякає кожного. Медичні працівники намагаються не застосовувати його при спілкуванні з хворими. Родичі хворих також не повинні забувати про це. 

Проблема онкологічних захворювань є однією з головних для сучасного суспільства. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) захворюваність і смертність від онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період з 1999 року по 2020 рік: з 10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) захворюваність і смертність від онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період з 1999 року по 2020 рік: з 10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей. 

Враховуючи, що в розвинутих країнах спостерігається тенденція до сповільнення росту захворюваності й зниження смертності від злоякісних пухлин (як за рахунок профілактики, в першу чергу боротьби з курінням, так і за рахунок покращення ранньої діагностики й лікування), зрозуміло, що основний приріст прийдеться на країни, що розвиваються, до яких сьогодні можна віднести країни колишнього СРСР. На жаль, нам треба очікувати серйозне збільшення як захворюваності, так і смертності від рака.

Фактори зовнішнього й внутрішнього середовища, що можуть бути причинами виникнення пухлин і сприяти їх розвитку, називаються канцерогенними. Сучасна наука активно вивчає їх. 

За даними Комітету з профілактики рака ВООЗ, 90% пухлин пов'язані з впливом зовнішніх факторів, а 10% залежать від генетичних факторів і вірусів. Але така думка дуже спірна.

Найбільш великою групою пухлин є так звані "спонтанні" пухлини невстановленої етіології, що виникають поза явною залежністю від вірусних або інших зовнішніх онкогенних факторів.

В основі виникнення пухлин лежить виникнення й розмноження в організмі пухлинної клітини, здатної передавати набуті нею властивості в нескінченій низці поколінь. Тому пухлинні клітини розглядаються як генетично змінені. Початок росту пухлини дає одна-єдина клітина, її ділення й ділення виникаючих при цьому нових клітин - основний спосіб росту пухлини. Перенесення й розмноження пухлинних клітин в інших органах і тканинах призводить до утворення метастазів.

Таким чином наявні два фактори виникнення пухлин: виникнення зміненої клітини і наявність умов для її безперешкодного росту і розмноження в організмі.

У всіх тканинах (особливо в епітеліальній, із якої виникають раки, що складають до 90% злоякісних пухлин), відбувається постійне ділення, утворення нових клітин замість тих, що відмирають. В нескінченному колооберті обновлення неминуче виникають помилки, "клітинний брак" із видимих і невидимих для нас причин. Це відбувається у всіх живих істот, і людей у тому числі, безліч разів щодня. Звичайно, чим більше циклів ділення пройшла клітина, тим більша ймовірність появи "бракованих" клітин у її "потомстві". Це пояснює різкий ріст імовірності виникнення онкологічних захворювань із віком для більшості пухлин. Більше 50% всіх випадків рака виявляються в людей у віці 65 років і старіше. Статистичні