Раніше вважалося, що карієс являє собою не що інше, як неперервний процес розчинення емалі кислотами бактеріального походження, причому процес починається на поверхні емалі і поширюється в глибину, "роз'їдаючи" її. Нині відомо, що найбільш ранній клінічний прояв карієсу - це поява білої крейдоподібної плями на поверхні зуба. Під час обстеження стоматологічним зондом поверхневий шар здається непошкодженим.

Під час рентгенографічного обстеження поверхневий шар також виявляється непошкодженим (можливо, внаслідок підвищеного вмісту в ньому фторидів), але під ним спостерігається демінералізація емалі. У процесі демінералізації поверхня зуба (емаль і дентин) втрачає кальцій та фосфати, які можуть у наступному осідати в будь-якому іншому місці зуба або потрапити в ротову порожнину через зубний наліт та слину.

У процесі ремінералізації кальцій та фосфати дифундують у середину зуба через слину або зубний наліт і осідають у вигляді нового мінералу на ділянці, раніше ураженій карієсом. Ремінералізація - це збагачення кальцієм та фосфатами частково демінералізованих тканин шляхом утворення нових мінеральних солей. Утворення нових мінеральних солей відбувається шляхом відновлення звичайної кристалізації вже існуючих, але частково демінералізованих кристалів або шляхом утворення нових кристалів.

Таким чином, згідно з визначенням, кальцій є необхідним компонентом ремінералізації незалежно від того, звідки він надходить: із раніше демінералізованих ділянок, із зубного нальоту, слини чи всіх джерел, разом узятих. Окремо варто відзначити, що численні клінічні обстеження показали, що наявність кальцію в зубних пастах не впливає на ефективність редукції карієсу.

Фториди відіграють ключову роль у процесі ремінералізації, стимулюючи фазові перетворення в мінеральних речовинах, прискорюючи ріст кристалів та процес ремінералізації, а також уповільнюючи демінералізацію кристалів поверхні зуба. Мінеральні солі, що утворюються знову, є менш розчинними, ніж початкові. За своїм складом вони можуть бути аналогічними фторапатиту або гідроксиапатиту, але з меншим вмістом карбонатів та домішок.

Таким чином: для процесу ремінералізації необхідними є як кальцій, так і фосфати. Обидві ці речовини в достатній кількості надходять з ендогенних джерел.

Використана література:

Е.И.Боровский, В.Н.Копейкин, А.А.Колесов, А.Г.Шаргородський. «Стоматология».

Ю.И.Бернадський «Основы хирургической стоматологии».

Н.Ф.Данилевский, Е.А.Магид, Н.А.Мухин, В.Ю.Миликевич. «Заболевания пародонта».

М.Ф.Данилевский, О.Ф.Несин, Ж.І.Рахній. «Захворювання слизової оболонки порожнини рота».

Ю.К.Скрипник. «Кожные и венерические болезни».

Е.В.Боровский. «Стоматология».

В.С.Іванюк, Г.Д.Овруцький. “Практична ендодонтія”.

Журнал “Дент-Арт”.

Журнал “Новые медицинские технологии”.