під великим тиском більше крові, ніж її відтікає з аорти в артерії. При цьому стінки аорти розтягуються, і вона .вміщує всю кров, виштовхнуту шлуночком. Коли шлуночок розслаблюється, тиск в аорті падає, а її стінки завдяки пружним властивостям трохи спадаються. При цьому надвишок крові, що містився в розтягнутій аорті, проштовхується з аорти до артерій, хоча з серця в цей час кров не надходить. Так періодичне виштовхування крові шлуноч-ком завдяки пружності артерій перетворюється у безперервний рух крові по судинах.
Пружність артерій забезпечує ще одне фізіологічне явище. Ві-домо, що у всякій пружній системі механічний поштовх викликає коливання, які поширюються на всю систему. У кровоносній си-стемі таким поштовхом служить удар крові, що викидає серце, об стінки аорти. Остання при цьому розтягується, і коливання біжить по всіх артеріях з досить великою швидкістю — близько 10 м/с. У ділянках тіла, де великі артерії підходять близько до шкіри,— на зап'ястку, скронях, шиї пальцями можна відчути такі коливання стінок артерій. Це артеріальний пульс.
Вени. На відміну від артерій вени не розносять, а збирають кров від органів і несуть її до серця. Тиск крові у венах дуже ни-зький, тому стінки вен тонкі, здатні легко спадатись. У стінці вен теж е м'язові волокна, які виконують таку саму функцію, як і в артеріях. Проте значно більший вплив на рух крові у венах здій-снюють оточуючі тканини, особливо скелетні м'язи, які, скорочую-чись і розслаблюючись, стискають або розтягують вени. Це приво-дить до просування крові по венах. Але оскільки у венах е кла-пани, то кров тут рухається лише в одному напрямі — до серця. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягання порожнистих вен у грудній клітці під час вдиху.
Капіляри — це найдрібніші кровоносні судини, розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами, їх діаметр 7—10 мкм. Основ-на функція капілярів — забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров'ю і тканинами. Тоненька стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских клітин. Через неї легко про-ходить кисень і поживні речовини з крові до тканин, а вуглекислий газ і продукти життєдіяльності — в зворотному напрямку. Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканини. На площі 1 мм2 поперечного перерізу скелетного м'яза у спокої налічується 100—300 відкритих капілярів. У працюючому м'язі, де потреба в кисні і поживних речовинах зростає, кількість відкритих капілярів досягає 2 тис. на 1 мм2.
Кров у людини рухається по замкнутій системі судин завдяки роботі серця. Кровоносні судини, пронизуючи весь організм, доходять до кожної його клітини. Система кровообігу складається з різних за будовою і функціями судин. Найкрупніші судини - артерії. По них кров рухається від серця. Завдяки міцним стінкам і непосмугованим м'язам артерії здатні витримувати великий тиск крові. Великі артерії розгалужуються на дрібніші, а ті, в свою чергу, на артеріоли, які розпадаються на тоненькі судини - капіляри. Саме в капілярах відбувається обмін речовин між кров'ю і через тканинну рідину з клітинами. Капіляри збираються спочатку у венули, ті - в більші вени, по яких кров повертається до серця. Вени мають тонкі стінки, здатні розширюватися і вмішувати значний об'єм крові. Судини кровоносної системи утворюють мале і велике коло кровообігу. Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка серця, з якого венозна кров через легеневі артерії надходить до легеневих капілярів. Легеневі капіляри густо обплутують легеневі пухирці, заповнені атмосферним повітрям. Тут відбувається обмін газів: кисень переходить до крові, а вуглекислий газ - до легень. Насичена киснем кров стає артеріальною і по легеневих венах повертається до лівого передсердя. Шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя називається малим колом кровообігу. Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, який, скорочуючись, виштовхує кров в аорту. По судинній сітці артеріальна кров несе кисень і поживні речовини до всіх клітин тіла, а з клітин у капіляри переходить вуглекислий газ і продукти розпаду поживних речовин. Кров з артеріальної перетворюється на венозну і по венозних судинах повертається до правого передсердя. Кров від голови, шиї і рук збирається у верхню порожнисту вену, а від усіх інших частин тіла - у нижню порожнисту вену. Шлях крові від лівого шлуночка через артерії, капіляри, вени всіх органів тіла до правого передсердя, називається великим колом кровообігу.
4. Обіг крові по великому колу здійснюється за 20—23 с, а по малому — за 4—5 с. Швидкість крові в різних судинах неоднакова. В аорті вона найбільша (при-близно 0,5 м/с), у капілярах найменша (0,5— 1,2 мм/с). У венах при наближенні крові до серця її швидкість зменшується і досягає 0,2 м/с. Рух крові по судинах забезпечує тиск, який виникає при скоро-ченні лівого шлуночка і різницю якого створює і підтримує ритмічне скорочення серця.
Причини руху крові по венах:
Вени на відміну від артерій мають тонкі стінки з слаборозвинутою м’язовою оболонкою, і малою кількістю еластичних волокон.
Внаслідок цього вони легко розтягуються і легко зміщуються. У вертикальному положенні обернено протоку крові до серця перешкоджає сила тяжіння. Тому рух крові по венах в деякій степені забруднений. Для нього недостатньо одного тиску створюваного серцем. Максимально кров’яний тиск на початку вен – венула складає всього 10-15 мл рт. ст.
В основному три фактори забезпечують рух крові по венах: 1) наявність клапанів вен, 2) скорочення скелетних м'язів, 3) присмоктування для грудної клітки.
Клапани знаходяться