Оцінка терапевтичної ефективності і безпечності застосування препарату Молсидомін

ПЛАН

Вступ.

І. Загальні дані про хворого.

ІІ. Скарги.

ІІІ. Анамнез за системами.

IV. Анамнез захворювання.

V. Анамнез життя.

VI. Дані об’єктивного дослідження.

VII. Дані додаткових методів дослідження.

VIII. Клінічний діагноз з обґрунтуванням.

ІХ. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, принципи лікування виявленого захворювання.

Х. Фармакотерапія захворювання пацієнта.

ХІ. Обґрунтування застосування досліджуваного препарату.

ХІІ. Фармакокінетика, фармакодинаміка, показання і протипоказання до призначення досліджуваного препарату.

ХІІІ. Особливості взаємодії з іншими ліками та побічні дії досліджуваного препарату.

ХІV. Вибір параметрів оцінки ефективності і безпечності досліджуваного препарату.

XV. Щоденник динамічного контролю ефективності і безпечності досліджуваного препарату.

XVІ. Висновок.

XVІІ. Використана література.

Вступ

Між першим класичним описом клініки стенокардії У. Геберденом (1872) і першим випадком прижиттєвої діагностики коронаротромбозу В.П. Образцовим і М.Д Стражеском (1910) минуло понад 100 років. Власне, В.П. Образцов і М.Д. Стражеско вперше зауважили, що дифе-ренціально-діагностичним критерієм коронарного тромбозу і стенокар-дії є наявність ангінозного статусу, який відсутній при ізольованих на-падах стенокардії. У 1912 р. американський дослідник Джеймс Херрік опублікував незалежний опис клініки гострого коронарного тромбозу, а в 1918 р. — електрокардіографічний опис експериментальної коронар-ної оклюзії, і тривалий час на Заході саме він несправедливо вважався піонером у цій галузі. У 1920 р. Гарольд Парді в Нью-Йорку вперше опублікував власні спостереження значного підйому сегмента SТ у хво-рого з клінічними ознаками гострого інфаркту міокарда. Проте незва-жаючи на успіхи в клінічній і ЕКГ-діагностиці, підходи до лікування ін-фаркту міокарда тривалий час залишалися тільки консервативними. Від появи ідеї про необхідність повного і тривалого спокою таким хворим (П. Уайт, Р. Брайтон, С. Левін, Б. Лаун), через впровадження мето-дик селективної коронароангіографії (М. Соунг), зовнішнього масажу серця і трансторакальної дефібриляції (В. Неговський, У. Коувенховен, П. Золле) і організацію палат інтенсивної терапії із застосуванням нітратів, радреноблокаторів і периферійних вазодилататорів до момен-ту першого застосування Є.І. Чазовим (1976) методики реперфузійної терапії минуло понад 40 років. Летальність унаслідок гострого інфаркту міокарда за цей час вдалося знизити з 30 — 40 % до 12 — 15%, а в бага-тьох клініках до 5—10 %.

Визначення і термінологія. Гострий інфаркт міокарда — одна з найбільш грізних форм ІХС — це ішемічний некроз ділянки серцево-го м'яза, який виникає внаслідок гострої невідповідності між потребою міокарда в кисні і доставкою його коронарними судинами. Інфаркт міо-карда — більш вузьке поняття, ніж некроз міокарда. Останній включає в себе власне інфаркт міокарда (коронарний, ішемічний) і так звані некоронарогенні некрози міокарда, які можуть спостерігатися при вторин-ній коронарній недостатності (дисметаболічні, стероїдні, адреналінові некрози тощо). При трансмуральному інфаркті міокарда розвивається некроз основної маси ішемізованого міокарда. При нетрансмуральному (великовогнищевому, субендокардіальному) інфаркті міокарда більша частина ішемізованого міокарда не некротизована.

Хоча трансмуральний і нетрансмуральний інфаркти міокарда мають відповідні електрокардіографічні критерії, останнім часом ці поняття застосовують переважно як патологоанатомічні, оскільки часто спостері-гається розбіжність з даними ЕКГ. Тому в клініці тепер рекомендують застосовувати терміни «інфаркт міокарда із патологічним зубцем Q та «інфаркт міокарда без патологічного зубця Q. Картина ЕКГ не доз-воляє точно встановити глибину і поширеність пошкодження серцево-го м'яза. Інфаркт може бути нетрансмуральним за наявності зубця ф і, навпаки, при трансмуральному інфаркті міокарда зубців Q, QS може не бути.

І. Загальні дані про хворого.

Капущак Юрій Іванович

Дата і рік народження : 16 травня 1964 року

На даний час проживає в Івано-Франківській області, Богородчанському районі, вул. Шевченка, 9 кв. 27.

Місце роботи: Українська Пожежна Страхова Компанія. Посада: Страховий агент.

Дата поступлення в клініку: 03.09.2007р.

Діагноз на момент поступлення: ІСХ. Гострий „Q” ІМ, ускладнений в гострому періоді кардіогенним шоком (інфаркт міокарду від 13.08.2007р.). К/дифузний. ПБЛНПГ. Порушення ритму по типу транзиторно-миготливої аритмії. СНІ ФКІІ ГХ ІІІ.

ІІ. Скарги

Хворий Капущак Юрій Іванович скаржиться на:

- Запаморочення;

- Біль в ділянці серця і сонячному сплетінні;

- Біль у лівій верхній кінцівці;

- Дратівливість;

- Швидку втомленість;

- Нудота, яка не рідко закінчується блювання;

- Виражену слабкість;

- Підвищену психічну збудливість;

- АТ 130/100 мм. рт. с.

III. Анамнез за системами.

1. Загальний стан.

Загальний стан хворого на момент обстеження середньої важкості, свідомість ясна. Вираз обличчя звичайний. Хворий відчуває млявість при ходьбі, швидку втомлюваність. Шкіра чиста, блідо-рожева. Температура 36,6°С.

2. Органи дихання.

Дихання через ніс вільне, незабруднене. Виділень з носа та носових кровотеч не спостерігається. Стан нюхової функції збережений. Кашель відсутній, охриплості голосу немає. Форма грудної клітки – нормостенічна. Перкусія легкий легеневий звук, зліва. При пальпації болю немає.

Число дихань – 18 хв. – дихання нормальне.

Аускультація легень – справа – жорстке дихання; зліва – відсутня в нижньому відділі; вологість – відсутня; задишки – не спостерігається.

3. Органи кровообігу.

Серцевий горб – відсутній. Серцевий поштовх обмежений, локалізований в V міжребер’ї. Розширення вен грудної клітки немає. Аускультація серця: діяльність серця ритмічна. Тони серця: ритмічні, ослаблені. Систолічний шум на верхівці легеневій артерії.

ЧСС 72уд./хв., пульс 72 уд./хв., ритмічний.

АТ - 130/100 мм. рт. ст.

Підвищення АТ супроводжується болями голови, головокружінням, нудотою.

Варикозного розширення вен кінцівок - немає.

Набряки нижніх кінцівок - відсутні.

Перикардіальна пульсація відсутня.

4. Органи травлення.

Спотворення смаку немає, апетит не порушений. Ковтання вільне, незатруднене. Відрижки, печії, нудоти, блювоти немає.

Стілець не змінений.

Язик, зів, мигдалики, глотка без змін. Слизові оболонки ціанотичні, вологі. Губи ціанотичні.

Форма живота: не збільшений.

Асциту немає.

При пальпації живіт м’який, не болючий.

Поверхневі пухлини та грижі не пальпуються.

Печінка - +2

5.Сечостатева система.

Болю та неприємних відчуттів в органах сечовиділення та поясниці немає. Дизуричних розладів не спостерігається. Добовий діурез в нормі. Сеча прозора. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків. Нирки не