зустрі-чається частіше, ніж при задніх. Найбільш характерними симптомами є біль і шум тертя перикарда. Біль може бути гострим і тупим, різної інтенсивності і локалізації (іноді за інтенсивністю схожий на повільний розрив серця). Він змінюється під час зміни положення тіла, дихання (на вдиху посилюється). Шум тертя перикарда здебільшого добре вис-луховується, і його верифікація не викликає сумніву. Симптоми фібринозного (сухого) перикардиту частіше з'являються на 2-гу - 4-ту добу захворювання. Він триває зазвичай 4 - 5 діб, в окремих випадках — довше. У таких хворих частими є порушення серцевого ритму (надшлуночкова пароксизмальна тахікардія, синусова тахікардія), які зумовлені подразненням аритмогенних зон у передсердях, розташованих безпосе-редньо під епікардом. Рідше епістенокардитичний перикардит супровод-жується геморагічним випотом у перикард, що погіршує прогноз інфарк-ту міокарда. Досить часто у таких хворих виявляють довготривалий підйом сегмента SТ на ЕКГ, тривалий субфебрилітет.
Призначають диклофенак-натрій або месулід по 100 мг на добу або целібрекс по 200 мг 2 рази на добу впродовж 6 — 7 днів усередину. Іноді диклофенак-натрій уводять внутрішньом'язово по 3 мл (75 мг) упро-довж 3 — 6 днів. При вираженому больовому синдромі та неефективності нестероїдних протизапальних засобів призначають усередину чи парен-теральне преднізолон у дозі 30 мг на добу. Не слід призначати хворим на епістенокардитичний перикардит тромболітичні та антикоагулянті засоби, бо це може призвести до розвитку гемоперикарду.
ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА ІЗ ЗУБЦЕМ Q
ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ШФАРКТ МІОКАРДА
(За рекомендаціями Американського Коледжу Кардіологів та Американської Кардіологічної Асоціації, 1999)
ДОГОСПГГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ
Клас І — надання невідкладної допомоги при зупинці серця та ангінальному синдромі.
Клас IIа — проведення дефібриляції; інформування пацієнтів і їх родин щодо поведінки при симптомах ГІМ.
Клас IIв — телеметрія (12 відведень), тромболізис, якщо передбачається тривале транспортування до лікарні (> 90 хв.).
ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИ У ПРИЙМАЛЬНОМУ ВІДДІЛЕННІ
Класі:—
виконання протоколу «невідкладних заходів за ГІМ»: огляд, запис ЕКГ (12 відведень) — впродовж 10 хв. + тромболізис в проміжку 30 хв.;—
забезпечити: оксигенотерапію, в/в введення ліків та моніторинг ЕКГ.
Оксигенотерапія:
Клас І — хворим з набряком легень; при насиченні крові киснем < 90 %.
Клас Па — всім пацієнтам впродовж перших 2-3 години.
Клас ІІб — всім пацієнтам довше, ніж 6-8 годин.
В/в нітрати
Клас І - впродовж 24 - 48 годин хворим з ознаками ЗСН, великим переднім інфарктом, гіпертензією, збереженням ішемії; довше 48 годин у разі рецидиву стенокардії або збереження ЗСН.
Клас ІІа — немає даних.
Клас ІІб — впродовж 24-48 годин всім хворим без ознак гіпотензії, : брадікардії та тахікардії.
Клас III — у разі систолічного АТ < 90 мм рт.ст. або брадикардії (ЧСС < |50уд./хв.).
Аспірин
Клас І — призначити в 1-й день ГІМ всім хворим у добовій дозі 160-325 :; тривалість лікузання — невизначена.
Клас Пб — у разі істинної алергії до аспірину та/або неефективності І аспірину призначити діпіридамол, тіклопідин, клопідогрел.
Атропін
Клас І
1) хворим з синусовою брадікардією, низьким серцевим викидом та ознаками гіпоперфузії тканин або з частими шлуночковими екстрасистолами;
2) хворим з ПМ нижньої локалізації та з а-в блокадами II (тип І) - III /пеня при наявній гіпотензії, ознаках ішемії та шлуночкових аритмій;
3) при стійкій брадікадії та гіпотензії на фоні в/в нітратів;
4) у разі нудоти/блювоти, спричинених морфіном;
5) при асистолії.
Клас ІІа
При ГІМ нижньої локалізації та а-в блокадах II (І типу) - II ступеня
Клас ІІб
1) за наявності синусової брадікардії призначити перед або на ін'єкції морфіну;
2) за відсутності симптомів хворим з ГІМ нижньої локалізації та з а-в блокадами II (І типу) та III ступеню з вузькими QRS
Клас III
1) за наявності синусової брадікардії (ЧСС < 40 уд./хв.) без ознак гіпоперфузії або частих шлуночкових екстрасистол;
2) при а-в блокадах II (II типу) - III ступеню з вузькими QRS або при а - в блокадах II ступеню з широкими QRS.
Тромболізис
Клас І
1) хворим з елевацією сегменту SТ (більшою за 0,1 т V не менше, ніж у двох відведеннях), коли час від початку симптомів не перевищує 12 годин вік < 75 років; 2) БНПГ + клініка ГІМ.
Клас ІІа
Хворим з елевацією сегменту SТ, віком 75 років та старше
Клас ІІб
1) хворим з елевацією сегменту SТ, коли час від початку симптомів становить 12-24 години;
2) хворим високого ризику з АТ систолічним > 180 мм рт.ст., та/або діастолічним > ПО мм рт.ст.
Клас ПІ
1. Хворим з елевацією сегменту SТ, коли час від початку симптомів перевищує 24 години, а ознаки ішемії відсутні.
2. Хворим з депресією сегменту SТ.
Інгібітори ГП Пв-Ша рецепторів КласІІб
Хворим високого ризику з ГІМ без елевації сегменту SТ з ознаками стійкої ішемії та з низьким ризиком кровотечі.
ГОСПІТАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ
Первинні заходи: Класі
1) ЕКГ моніторинг залежно від локалізації інфаркту та порушень ритму
2) постільний режим впродовж 12 годин хворим зі стабільною гемодинамікою та відсутністю ознак ішемії;
3) уникати навантажень;
4) забезпечувати повне знеболення.
Клас ІІб
Всім пацієнтам призначати анксіолітики.
Клас ПІ
Постільний режим (від 12 до 24 годин) «стабільним» хворим.
ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ВИСОКОГО РИЗИКУ
При рецидивах больового синдрому:
Клас І
1) при перикардиті — призначити аспірин;
2) при стенокардії — бета-блокатори;
3) повторно провести Тромболізис (препаратами t-РА) при повторній елевації сегменту SТ;
4) хворим з показами до реваскуляризації у разі ознак ішемії призначити коронарографію.
Клас IIа
В/в нітрогліцерин впродовж 24 годин, потім — перорально або трансдермально/буквально
КласПб
У разі перикардиту призначити:
1) кортикостероїди;
2) індометацин.
Моніторинг гемодинамічних показників за допомогою катетеризації правих відділів серця
Клас І
1) набряк легень або прогресуюча ЗСН;
2) кардіогенний шок або прогресуюча гіпотензія;
3) підозра про ДМП, розрив папілярного м'яза або тампонаду.
Клас IIа
Хворим з набряком легень у разі гіпотензії, що не