РЕФЕРАТ

на тему:

„Фармакотерапія гіпертонічної хвороби”

План

1. Вступ.

2. Основні принципи лікування.

3. Основні засоби не медикаментозного лікування.

4. Медикаментозне лікування.

5 Висновок.

6. Література.

1. Вступ

Метою лікування хворих на гіпертензивну хворобу є зниження показників смертності від серцево-судинних захворювань. Тривала артеріальна гіпертензія призводить до ураження органів-мішеней.

Навіть незначне підвищення артеріального тиску підвищує ризик розвитку захворювань, адже 60% серцево-судинних ускладнень спостерігається у хворих саме з надмірним підвищенням діастолічного артеріального тиску.

2. Основні принципи лікування

Основні принципи лікування:

1) призначаючи антигіпертензивну терапію, треба домагатися повної нормалізації рівня артеріального тиску, тобто його зниження до рівня, нижчого від 140/85 мм.рт.ст., а в молодих осіб – нижче від 130/85 мм.рт.ст. Зниження показників смертності, за даними багато центрових досліджень, відбувається за умови достатнього зниження артеріального тиску у таких хворих;

2) лікування слід починати якомога раніше і проводити його постійно. Поняття курсового лікування до антигіпертензивної терапії неприйнятне;

3) схема лікування повинна бути простою, за можливості за принципом – 1 таблетка на добу. Це збільшує кількість хворих, які реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які уникають лікування;

4) перевагу слід віддавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, у тому числі петардним формам, оскільки це запобігає значним коливанням артеріального тиску протягом доби, а також зменшує кількість призначуваних таблеток;

5) усі особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають одночасному медикаментозному лікуванню – модифікації стилю життя;

6) хворим літнього віку з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією лікування проводять так само, як і з систолодіастолічною артеріальною гіпертензією. Лікування ефективне, якщо зменшується частота інсультів на 25 – 47%, інфаркту міокарда та раптової смерті – на 17 – 40%;

7) медикаментозне лікування не проводять, якщо є ознаки важкої гіпертензії (інколи помірної), тому що у відповідь на зниження артеріального тиску, з’являються симптоми артеріальної гіпоперфузії життєво важливих органів. У цих випадках метою лікування є максимально можливе зниження артеріального тиску.

3. Основні засоби не медикаментозного лікування

Не медикаментозна терапія, або модифікація стилю життя, означає: зменшення маси тіла за наявності ожиріння; зменшення вживання алкоголю; регулярне виконання фізичних вправ (динамічних); відмова від фізичного навантаження ізометричного типу; обмеження вживання кухонної солі (до 6г. на добу); достатнє вживання калію та магнію; повна відмова від паління; зменшення вживання насичених жирів та холестерину; організація здорового побуту, відпочинку і нормальної трудової діяльності з виключенням чинників, які травмують психіку; нормалізація сну: припинення вживання ліків, які підвищують артеріальний тиск: гормональних контрацептивних засобів, нестеоїдних протизапальних препаратів; глюко- і мінералокортикоїдів, анаболічних, адреноміметичних засобів, трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази, продуктів, що містять свинець, кадмій, талій.

Зниження маси тіла досягається насамперед за рахунок зменшення вживання їжі високої енергетичної цінності та солі. В осіб із підвищеним артеріальним тиском кількість вживаної солі слід обмежити до 6г. на добу (100 ммоль натрію). При цьому важливе значення має співвідношення між натрієм і калієм. Вживання калію запобігає розвитку інсульту. Середня потреба в калії становить 50-80 ммоль на добу (абрикоси, курага, банани, боби, квасоля, морква, гриби, апельсини, персик, картопля, чорнослив, шпинат, насіння соняшника, помідори, диня, горіхи). До продуктів, багатих на натрій, яких слід уникати, відносяться: картопляні чіпси, солоні крекери, печиво, тістечка, гамбургери, оливки, кетчуп, юшка, шинка, ковбаси, ком печі м’ясо та риба, сардина, консервований томатний сік. Хворим на артеріальну гіпертензію слід виключити вживання алкоголю або звести його до мінімуму. Раніше допускалося, що щоденна доза алкоголю не повинна перевищувати 60 мл горілки (коньяку) чи 500 мл пива або 200 мл вина. Тепер доведено, що і ці дози хворим на серцево-судинні захворювання не показані.

Ризик розвитку артеріальної гіпертензії зменшується при помірній фізичній активності – швидке ходіння упродовж 30-40 хв зі швидкістю 3-5 км/год не менше ніж 3-4 рази на тиждень у поєднанні із щоденною ранковою гігієнічною гімнастикою (20-30 хв).

Релаксуюча терапія передбачає комплекс вправ, які призначає хворому лікар-терапевт. Артеріальний тиск підвищується при палінні, адже під впливом нікотину у плазмі крові зростає рівень катехоламінів. При цьому збільшується ризик атеросклеротичних ушкоджень (за рахунок зменшення рівнів релаксуючих факторів у плазмі крові, погіршення метаболізму судинорозширювальних та судинозсвужувальних факторів).

Важливо, щоб хворий на гіпертензивну хворобу мав нормальний сон, необхідно виключити фактори, які травмують його психічну сферу, організувати нормальний ритм праці й відпочинку, припинити вживання ліків, які можуть сприяти підвищенню артеріального тиску (контрацептиви, не стероїдні протизапальні засоби, глюкокортикостероїди, адреноміметичні засоби, трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази, алкалоїди ріжків, речовини, які містять свинець, кадмій, талій).

Хворим на гіпертензивну хворобу рекомендується санаторне лікування на курортах України: Ялта, Одеса, Любень-Великий, Слов’чнськ, Рай-Оленівка.

4. Медикаментозне лікування

Антигіпертензивні засоби:

І. Нейротропні препарати.

1. Стимулятори (агоністи) центральних б2-адренорецепторів – клофелін, гуанабенз, гуантацин (естулік).

2. Стимулятори (агоністи) центральних б1-імідазолінових рецепторів – фізіотенз (моксонідин).

3. б1-Адреноблокатори – празозин (адвертузен, пратсіол), доксазозин (кардура), теразозин (гітрин).

ІІ. В-Адреноблокатори (атенолол, метопроолол, соталол, ацебутолол, талінолол).

1. Комбіновані в1,2-та б-адреноблокатори (карведилол, целіпролол, бетаксолол, коріол).

2. Комбінований в1-адреноблокатор зі стимулятором синтезу ендогенного оксиду азота: небівололу гідро хлорид (небілет).

ІІІ. Блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін-ретард, коринфар-ретард, осмоадалат, фелодипін, амлодипін; верапаміл-ретард; дилтіазем-ретард).

IV. Діуретичні засоби – тіазиди (гіпотіазид, гідрохлортіазид), деривати індоліну (індопамід, арифрн), петлеві (фуросемід, урегіт, буметанід), калійзберігаючі – спіронолактон (альдактон, верошпірон), триамтерен, амілорид.

V. Інгібітори АПФ – капотен, каптоприл, еналаприл (ренітек, едніт, етап, берліприл, лізиноприл, раміприл, фізиноприл, квадроприл).

VІ. Антагоністи рецепторів першого типу ангіотензину ІІ – лохартан (козаар), ірбезартан/апровель – кандезартан, валзартан.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ/МТГ, антигіпертензивними препаратами першої лінії є: 1) діуретичні засоби; 2) блокатори в-адренорецепторів; 3) антагоністи кальцію пролонговані; 4) інгібітори АПФ; 5)