КРОПИВ'ЯНКА І НАБРЯК КВІНКЕ характеризуються мономорфної висипом первинний елемент якої пухир, є гостро виникаючим набряком сосочкого шару дерми. Захворювання починається раптово з інтенсивної сверблячки шкіри. Потім в місцях сверблячки з'являються гіперемірованні ділянки висипу, виступаючі над поверхнею. Якщо загальна тривалість більше 5-6 тижнів, то говорять про хронічну форму кропив'янки здібної до рецидиву з болісною сверблячкою, приєднанням папулезного висипу, гнійників і інших елементів.

Набряк Квінке характеризується набряк дерми і підшкірної клітковини і навіть іноді розповсюджується на м'язи. Набряк Квінке - це гігантська кропив'янка. Локальні поразки спостерігаються в місцях з рихлою клітковиною, улюблена локалізація - губи, віка, слизисті оболонки порожнини рота (мова, м'яке небі, мигдалини). Небезпечним є набряк Квінке в області гортані, який зустрічається в 25% всіх випадків. При виникненні набряку гортані - охриплість голосу, "гавкаючий кашель", потім утруднення дихання, інспіраторно-експіраторна задишка, дихання галасливе стридарозне, ціаноз особи, хворий кидаються, неспокійні. Якщо набряк розповсюджується на трахею, бронхи, то розвивається бронхоспастичний синдром і смерть від асфіксії. При легкій і середній тяжкості набряк гортані продовжується від 1 години до діб. Після стихання гострого періоду деякі час залишається осипла голосу, біль в горлі, утруднене дихання, в легенях вислуховується сухі хрипи. При локалізації набряку на слизистих ЖКТ - абдоминальний синдром, який починається з нудоти, блювоти, приєднуються гострий біль, спочатку локальна, потім по всьому животу, супроводиться метеоризмом, посиленою перистальтикою. В цей період може спостерігатися позитивний симптом Щеткина-Блюмберга. Закінчується напад профузним поносом. Абдомінальний набряк в 30% супроводиться шкірними проявами. При локалізації набряку на обличчі в процес можуть залучатися серозні мозкові оболонки з появою менінгіальних симптомів і судом.

Таким чином, клінічна картина і тяжкість процесу визначається локалізацією патологічного процесу і ступенем його інтенсивності. Ураження шкіри - це найчастіша форма ЛБ, характеризується різними поразками: сверблячка, еритематозний висип, макулопапулезний, кореподібний, екземаподібний висип, ексудативна багатоформова еритема, ексфолиативний дерматит, синдром Лайела і ін. Звичайно висипання з'являються на 7-8 доби після початку прийому ліків. Частіше за все вони викликаються СА препаратами, еритроміцином, гентаміцином, барбітуратами, препаратами золота. Висип зникає через 3-4 дні після відміни препарату.

Зі всіх шкірних проявів ЛБ хочеться зупинитися на синдромі Лайела. Синдром Лайела - це токсичний епідермальний некроліз - важке буллезное захворювання з тотальним ураженням шкіри і слизистої. Захворювання починається гостро протягом декількох годин або днів після прийому ліків (амідопірин, аспірин, букарбан, а\б, анальгетиків), іноді раптово як гостре гарячкове інфекційне захворювання . з'являються міхури величиною з волоський горіх, які лопаються, утворюючи ерозії, надалі вливаються, займають великі ділянки на шкірі тулуба, кінцівках, некротизований епітелій відторгаючись утворює великі ділянки без захисного покриву епітелію з розвитком токсемії і загибелі хворих від сепсису.

ЛІКАРСЬКІ ВАСКУЛІТИ відносяться до системних васкулітів - це група захворювань, в основі яких лежить генералізована поразка артерій і вен різного калібру з вторинним залученням в процес внутрішніх органів і тканин. Зв'язок системних васкулітів з прийомом лікарського препаратів доведений ще Тарєєвим. Лікарські васкуліти частіше розвиваються у осіб з обтяженим алергологічним анамнезом. Відомо більше 100 лікарських препаратів, прийом яких викликає системні васкуліти. Лікарські васкуліти (артеріїти, капиллярити, венулити, флебіти, лімфанаїти) рідко представляють самостійні захворювання, частіше є одним з доданків іншого патологічного процесу. Лікарські васкуліти мають гостру і підгостру течію, можуть рецидивувати, але звичайно не прогресують. Процес носить тимчасовий характер і закінчується повним одужанням. Захворювання протікає по типу геморагічного васкуліти (хвороба Шенлейн-Геноха), некротичного васкуліту, гранулематоза Вегенера, синдрому Машковіца, облетерируючого тромбангіту і ін.

Поразка внутрішніх органів при МХ.

Органи дихання - атопічна форма ба, алергічний бронхоспастичний синдром, аспіринова (простогландинова) астма, хр бронхіти, алергічні альвеоліти.

Поразка серця - токсико-алергічний міокардит, перикардит.

Поразка ЖКТ - ентероколіти, виразково-некротичні поразки і гангрена кишечника унаслідок лікарського васкуліти мезентеральних артерій.

Ураження печінки у вигляді токсико-алергічного гепатиту і холестатичного гепатиту. Клінічним проявом їх є жовтяниця, збільшення розмірів печінки, зміна функціональних проб печінки. Холестатічеській гепатит є слідством внутрішньопечінкового холестаза. З 1000 лікарських препаратів, які можуть викликати ураження печінки найбільше значення мають метиландростендіол, СА, хлорпропамид, допегит, нітруфуранові препарати.

Ураження нирок - при ЛБ характеризується розвитком імунологічного гломерулонефрита, розвитком інтерстиціального нефриту, нефротичного синдрому. Ураження нирок при ЛБ особливо часто розвивається при призначенні СА, Пеніциліну, діуретиків, поліміксинів, азотиапрена, препаратів золота, метициклина. Гематологічні лікарські алергічні синдроми - гипопластическая, гемолітична анемії, тромбоцитопенії, агранулоцитоз.

Діагностика МХ.

Ретельно зібраний алергологічний анамнез. Хворого треба детально розпитати, які медикаменти він приймав напередодні розвитку алергічної реакції, про наявність лікарської сенсибілізації до лікарських препаратів. При цьому треба пам'ятати. Що існує "прихована сенсибілізація" обумовлена додаванням антибіотиків, гормонів в корм с\х тваринних, деяких речовин в тонізуючі напої. Слід враховувати, що багато хворих не рахують за ліки ті препарати, які вони приймають щодня (послаблюючі, седативні, очні краплі, краплі в ніс, анальгетики).

Елімінаційні проби полягають у відміні всіх лікарських препаратів. При цілеспрямованих елімінаціях необхідно брати до уваги можливість перехресних реакцій і надходження лікарських препаратів у складі комбінованих препаратів, в продуктах харчування і смакових добавках, а також пам'ятаєте, що після тривалого застосування препаратів ряду Пеніциліну симптоми лікарської аллегрії персистують в перебігу декількох тижнів або місяців після їх відміни.

Шкірні алергічні проби (в\к, скарифікаційні, аплікаційні дають різко (+)