Біль - це особливе відчуття, яке виникає внаслідок дії травмуючого факто-ра і характеризується відповідними реакціями та рефлекторними змінами функцій внутрішніх органів, спрямованими на звільнення організму від дії шкідливого фактора.

Біль є специфічним особливим відчуттям і до останнього часу немає спеціальних приладів, які б сприймали виключно больові подразники. Будь-яке відчуття, що ґрунтується на подразненні тих чи інших рецепторів (тем-пературних, тактильних та ін ), може перейти в біль, якщо сила його переви-щує відповідну межу.

Він відіграє важливу роль в захисті організму і є сигналом небезпеки. Тільки за рахунок болю різні організми, здатні створювати захисні реакції і пристосовуватись до умов існування.

Слід зазначити, що відчуття болю великою мірою залежить від стану центральної нервової системи При очікуванні болю він більш виражений, при пригніченні кори головного моз-ку інтенсивність його зменшується В стані психічного афекту (екстремаль-на ситуація) біль взагалі може бути відсутнім. У відтворенні больових ре-акцій бере участь і вегетативний відділ нервової системи Подразнення симпатико-адреналової системи призводить до накопичення у нервових закінченнях гістаміну, ацетилхоліну, які є подразниками больових рецеп-торів На больові подразнення реагують залози внутрішньої секреції, поси-люючи або зменшуючи виділення гормонів (надниркові залози, щитоподібна залоза, різні утворення мозку та ін.)

При відчутті болю у потерпілого виникає відповідна реакція у вигляді захисних рухів скелетної мускулатури, голосових звуків і ін. Клінічно больові реакції проявляються порушенням гемодинаміки, дихання, функції залоз внут-рішньої секреції, обміну речовин і ін., сумарно такі зміни можуть призвести до розвитку шокового стану.

Анестезіологія – це наука про проведення загального знеболювання при операціях і правильний його перебіг.

Загальною анестезією називають стан глибокого гальмування центральної нервової системи, спричиню-ваний штучно, головним чином наркотичними речовина-ми, який супроводиться втратою притомності, чутливості і рухів при збереженні функцій довгастого мозку (вазо-моторного Т дихального центрів).

Розрізняють фармакодинамічний наркоз з допомогою наркотичних речовин, гіпно- і електронаркоз.

У хірургії майже виключно застосовується фармако-динамічний наркоз. Наркотичні засоби вводять різними шляхами.

Реаніматологія—медична наука, що вивчає закономірності згасання життєвих функцій організму, методи їх активного відновлення та тривалої підтримки, а та-кож заходи щодо запобігання розвитку термінальних станів,

Реаніматолог — лікар, котрий володіє практичними навичками реанімації та теоретичними основами реані-матології. На догоспітальному етапі та в побуті важливу роль у поданні допомоги потерпілому може відіграти реаніматор — людина, котра проводить оживлення.

Реанімація забезпечує найвищий ефект при настанні раптової смерті.

Реанімація неефективна у хворих, життєві сили яких вичерпані у процесі перебігу невиліковних захво-рювань або у разі ураження життєво важливого органу. Фактор часу — основа реанімації!

Реанімація — комплекс лікувальних заходів з віднов-лення життєво важливих функцій, який застосовують при зупинці кровообігу та дихання При успішному про-веденні реанімації хворому потрібно провести інтенсив-ну терапію — комплекс лікувальних заходів з відновлення нормальної функції організму в цілому

Інтенсивна терапія направлена на виведення та покращення стану хворих при термінальних станах (шок).

При поданні допомоги хворому, котрий зазнав впли-ву первинного фактору агресії (травма, інфекція, гіпо-ксія тощо), лікар анестезіолог реаніматолог повинен здійснити комплекс таких заходів:

інтенсивна терапія, тобто зрушення життєво важли-вих (вітальних) функцій організму або керування ними;

моніторинг життєво важливих функцій, коли харак-тер патології припускає вірогідність керування ними;

реанімація (інтенсивна терапія при зупинці кровообі-гу та дихання),

анестезіологічна допомога, тобто інтенсивна терапія та спостереження за хворим, що підлягає оперативному втручанню.

Основні завдання відділення анестезіології та реані-матології.

здійснення комплексу заходів з підготовки та прове-дення знеболювання при операціях, пологах, спеціальних лікувальних та діагностичних процедурах,

проведення комплексу заходів з реанімації та інтен-сивної терапії хворих з розладами функцій життєво важливих органів,

підвищення рівня теоретичних знань та навчання ме-дичного персоналу закладу практичним навичкам з пи-тань реанімації.

Існує декілька теорій механізму виникнення наркозу.

1 Ліпідна теорія побудована на тому, що наркотичні речовини розчи-няють жири і жироподібні речовини в мозковій тканині, завдяки чому про-никають у клітини центральної нервової системи і гальмують її діяльність Однак не всі наркотичні речовини і гази розчиняють жири

2. Адсорбційна теорія, згідно з якою наркотичні речовини адсорбу-ються на поверхні нервових клітин і змінюють їх фізико-хімічні властивості (порушуються ферментативні обмінні процеси й ін ) Сила дії наркотичних речовин прямо пропорційна поверхні клітин, що адсорбували наркотик

3 Теорія порушення окисно-відновних процесів — наркотична дія виникає внаслідок порушення окисно-відновних процесів у мозковій тка-нині Тканини втрачають здатність засвоювати кисень.

4 Неврогенна теорія — наркотичний ефект пов'язаний з гальмівною дією на кору головного мозку і підкірку Процес гальмування розвивається рефлекторно під впливом імпульсів, що йдуть з різних рецепторів

5 Мембранна теорія - ґрунтується на дії наркозу на субклітинному молекулярному рівні Наркотичні речовини викликають деполяризацію клітин-них мембран, погіршують проникність для іонів натрію, чим порушують гене-рацію збудження і потенціал дії

Залежно від шляхів уведення наркотичних речовин в організм, розріз-няють інгаляційний і - неінгаляційний наркоз. Для забезпечення інгаляцій-ного наркозу наркотичні середники вводять через дихальні шляхи. Неінга-ляційний наркоз здійснюється внутрішньовенним, внутрішньом'язовим, прямокишковим і ін. шляхами. Залежно від глибини знеболювання, розріз-няють поверхневий і глибокий види наркозу. Залежно від методики його проведення, розрізняють: 1) моно-наркоз, коли використовують одну речо-вину (ефір, фторотан, пентран і ін.); 2) змішаний наркоз, коли застосовують суміш препаратів, близьких за своєю дією; 3) комбінований наркоз, при якому використовують не тільки суміш медикаментозних препаратів, але й різні шляхи їх введення (внутрішньовенний + інгаляційний шлях і ін.). Ком-бінований наркоз складається з ввідного, головного (підтримувального), до-даткового і базисного. Ввідний наркоз проводять для швидкого