Ускладнення з боку органів травлення. Блювання — виникає внаслідок гіпоксії, гіпергідратації, впливу анестетиків (на блювотний центр і на слизову оболонку шлунка—ефір), подразнення рефлек-согенних зон (кореня язика, глотки).

Регургітація — небезпечна відсутністю симпто-мів до моменту аспірації. Виникає при ШВЛ у хворих з «повним» шлунком, опусканні головного кінця під час операції, в момент фібриляції м'язів при введенні дити-ліну для інтубації.

Ускладнення з боку нервової системи. Уповільнене пробудження після загальної анестезії зумовлене трива-лою гіпоксемією і гіперкапнією, передозуванням анесте-тиків, у дітей — на фоні гіпотермії.

Гіпоксія мозку може ускладнитися набряком, вогни-щевим ураженням, децеребрацією.

Можливе розвинення судом, психічних порушень. Нормалізація газообміну і адекватна анестезія за-безпечують запобігання ускладненням з боку ЦНС.

Внаслідок здавлення або перерозтягнення пе-риферичних нервів (пле-чового сплетіння, малого-мілкого нерва тощо) можуть спостерігатися неврити, парези, паралі-чі. Для запобігання ви-никненням цієї патології потрібно правильно укла-дати кінцівки і контролю-вати їх положення під час операції і в післяопера-ційний період.

Порушення терморегуляції. Склерема спостері-гається у новонароджених та немовлят. Характеризуєть-ся виникненням осередкових або дифузних затверділостей підшкірної основи клітковини з наступним розвит-ком дихальної недостатності. Засіб запобігання — уник-нення охолодження тіла.

Гіпотермія (спонтанна) виникає на тлі підви-щеної тепловіддачі та блокади центрів терморегуляції. Щоб запобігти розвиткові цієї патології, слід підтриму-вати нормальну температуру тіла.

Злоякісна гіпертермія частіше виникає у молодих людей та дітей в післяопераційний період. Під час опе-рації при використанні м'язових релаксантів, фторотану та інших препаратів слід виявляти особливу обереж-ність.

НЕІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ

Найчастіше неінгаляційний наркоз забезпечується внутрішньовенним, рідше — внутрішньом'язовим уведен-ням препаратів.

Особливості фармакодинаміки подано в табл. 5.

Переваги:

а) швидке введення в наркоз без психічної травми;

б) можливість використання за будь-яких умов;

в) відсутність стадії збудження і подразнюючого впливу на слизові оболонки;

г) відсутність післянаркозної нудоти та блювання, Недоліки: мала керованість.

Неінгаляційну анестезію широко застосовують при малих оперативних втручаннях, для введення в наркоз, як компонент комбінованого обезболювання.

Внутрішньовенний наркоз не можна починати при відсутності апаратів для проведення ШВЛ! Необхід-но забезпечити умови для інтубації трахеї!

Барбітурати. Гексенал (барбітурат натрію). Біла або жовтувата піноподібна речовина з гірким смаком. Сино-нім — евіпан-натрій.

Тіопентал-натрій — суміш тіобарбітурату натрію з безводним карбонатом натрію. Пориста речовина з зеле-нуватим відтінком. Розчини мають різко лужну реак-цію (несумісні з препаратами, що мають кислу реак-цію,—дитилін, аміназин, дипразин, пентамін, арфонад тощо — випадають в осад) і своєрідний запах.

Барбітурати гігроскопічні, добре розчиняються у во-ді. Розчини нестійкі, легко гідролізуються, розкладають-ся при стерилізації. Для їх приготування застосовують 0,9 % розчин натрію хлориду або воду для ін'єкцій. Бар-бітурати випускають у флаконах по 0,5 та 1 г. Зберіга-ють у сухому, прохолодному, захищеному від світла місці.

Пропанідид, сомбревін. Препарат ультракороткої дії. Пропіловий ефір фенілоцтової кислоти. Масляниста рі-дина світло жовтого кольору, важкорозчинна у воді. Ви-пускається в ампулах по 10 мл 5 % розчину. Максималь-на доза 2000 мг. Швидко інактивується шляхом неферментативного розщеплення на неактивні сполуки тканин-ними ферментами в печінці, клітинними ферментами тромбоцитів. Метаболіти швидко виводяться нирками (в основному). Не кумулюється.

Зміни дихання мають двофазний характер. Розвиває-ться гіпервентиляція (до 30—40 с) легенів, яка змінює-ться гіповентиляцією (можливе короткочасне апное).

Короткочасно знижується AT (рівень залежить від дози препарату і швидкості його введення), прискорює-ться пульс, збільшується коронарний кровообіг, зменшу-ється серцевий викид, знижується периферичний опір і системний AT, збільшується ХОС.

На паренхіматозні органи не впливає. Розслаблення скелетних м'язів задовільне. Проникає через плаценту.

Справляє виражений анальгетичний вплив (протягом 1—1,5 хв після пробудження).

Впливає на венозну систему (можуть розвиватись флебіти).

Пропанідид можна вводити тільки у вену! Препарат має високу в'язкість, тому його слід вводи-ти тільки товстою голкою у найбільші вени. Може розвинутися алергічна реакція, що протікає за типом гістамінового шоку (генералізована еритема з прогресуючою серцево-судинною недостатністю — ко-лапсом).

Обов'язкова премедикація антигістамінними препаратами!

Переваги: а) швидке введення в наркоз без ста-дії збудження, б) достатня аналгезія і анестезія з доб-ре вираженою м'язовою релаксацією; в) швидке пробу-дження з раннім відновленням психічного та м'язового тонусу.

Недоліки: а) можливий розвиток алергічних ре-акцій (шкірні висипання, ларингоспазм, набряк гортані) та анафілактичного (гістамінового) шоку, особливо при повторному застосуванні; б) виражене (короткочасне!) пригнічення дихання і серцево-судинної діяльності; в) розвиток флебітів.

Показання: а) короткочасні хірургічні втручан-ня, болісні лікувальні та діагностичні процедури; б) ен-доскопічні дослідження; в) в амбулаторних умовах;

г) для ввідного наркозу.

Протипоказання: а) виражені порушення гемодинаміки (тяжка серцева недостатність, гіпертензія малого кола кровообігу, шок, колапс, артеріальна гіпер-тензія) ; б) значні порушення функції печінки та нирок, в) судомні стани; г) гемолітична анемія; д) гостра ал-когольна інтоксикація; е) схильність до алергії; є) ме-таболічний ацидоз і гіпоксія; ж) не застосовують у ді-тей віком до 4 років і у людей, старших 60 років (від-носне).

Ефір для наркозу. етиловий або діетиловий eфір

C2H5—O—C2H5

Безбарвна, прозора, летюча, пекуча на смак, легко-займиста рідина, що має специфічний різкий запах Змі-шуючись у певних концентраціях з повітрям, киснем, азоту закисом, утворює вибухонебезпечні -суміші. Від-носна густина—0,714 г/см3 при 25 °С. Температура ки-піння—35 °С. При кімнатній температурі інтенсивно ви-паровується.

Відносна густина парів ефіру становить 2,6 кг/м3. Розчинність у воді — 1 12 Під впливом світла і повітря ця речовина розкладається з утворенням перекисів, альдегідів та кетонів. Ефір для наркозу випускають у флаконах ємкістю 100—150 мл, виготовлених з темного скла і щільно закритих притер-тим корком. Зберігають ефір для наркозу в захищеному від світла місці, подалі від вогню.

Входження у наркоз і пробудження у середньому від-бувається протягом 15—20 хв. Надходження 2—3 об.% парів ефіру в період підтримки наркозу викликає анал-гезію, 3—4 об. % — поверхневий наркоз, 5—6 об. %