Проведені нами дослідження ротавірусної інфекції у новонароджених дозволили визначити роль ротавірусів у патології новонароджених (виразково-некротичний ентероколіт, підвищення тяжкості перебігу перинатальної патології з розвитком сепсису, інфекційно-токсичного шоку) [9].

Антенатальне інфікування плода бактеріями відбувається, здебільшого, при попередньому ураженні плаценти вірусами, які порушують плацентарний бар'єр. Ризик інтранатального інфікування плода значно підвищується у жінок з гострими і хронічними урогенітальними інфекціями, при патологічних пологах, тривалому безводному періоді, що перевищує 6 годин, тощо. Інтранатально плід може інфікуватися різними групами мікроорганізмів: вірусами, бактеріями, грибами, мікоплазмами, хламідіями.

Таким чином, з позицій доказової медицини доведено, що розвитку інфекцій у новонароджених сприяють:

- порушення репродуктивного здоров'я матері, зумовлені переважно інфекціями, що передаються статевим шляхом;

- порушення фізіологічного ендомікроекологічного стану організму жінки, зокрема пологових шляхів вагітної жінки;

- екстрагенітальна та акушерська патологія вагітності та пологів;

- окреме перебування матері та дитини, відсутність або неефективність грудного вигодовування дитини;

- рутинне призначення антибіотиків широкого спектра дії без клінічних показань та мікробіологічного моніторингу антибіотикорезистентності;

- тривале перебування немовляти у стаціонарі;

- зміна етіологічної структури та біологічних властивостей провідних збудників перинатальних та нозокоміальних інфекцій;

- недіагностована внутрішньоутробна інфекція плода;

- недостатнє впровадження до клінічної практики достовірних критеріїв ранньої діагностики внутрішньоутробної інфекції плода протягом вагітності з метою своєчасного цілеспрямованого лікування;

- складність ранньої діагностики внутрішньоутробної інфекції у новонароджених.

Сучасними напрямами профілактики інфекцій у новонароджених є:

- забезпечення мікробіологічного здоров'я жінок і чоловіків репродуктивного віку;

- планування вагітності, свідоме ставлення до майбутнього народження дитини;

- впровадження сучасних методів ранньої діагностики внутрішньоутробної інфекції плода у вагітних груп ризику;

- впровадження сучасних, з доведеною ефективністю, перинатальних технологій надання допомоги матерям та новонародженим для забезпечення фізіологічного перебігу вагітності, пологів, неонатального періоду, становлення і розвитку організму дитини;

- мікробіологічний моніторинг у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених з метою контролю циркуляції госпітальних штамів вірусів, грибів та бактерій;

- обмеження рутинного проведення певних процедур у новонароджених, що потребують контакту з медичним персоналом та обладнанням;

- грудне вигодовування, спільне перебування з матір'ю на всіх етапах надання медичної допомоги новонародженим та дітям раннього віку.

Підвищенню ефективності діагностики та лікування інфекцій у новонароджених сприятиме розробка та впровадження клінічних протоколів ранньої діагностики внутрішньоутробної інфекції плода, діагностики інфекції фетоплацентарного комплексу, ранньої ефективної діагностики інфекції у новонароджених, лікування неонатальних інфекцій, профілактики внутрішньоутробних та нозокоміальних інфекцій.

Література

[1] Белобородова Н. В. Инфекции, вызванные грамположительными микроорганизмами и опыт применения ванкомицина в интенсивной терапии новородженных// Педиатрия. — 1997. — № 3. — С. 12-15.

[2] Белобородова Н. В. Новые тенденции в антимикробной терапии тяжелых гнойно-воспалительных заболеваний у детей и значение антибиотиков группы карбапенемов// Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 2002. — № 2. — С. 56-60.

[3] Гойда Н. Г. Актуальні проблеми охорони материнства та дитинства на етапі реформування медичної галузі в Україні// Нова медицина. — 2002. — № 1. — С. 18-20.

[4] Суліма О. Г. Сучасні аспекти профілактики, діагностики, лікування гіпоксії плода і асфіксії новонароджених// Нова медицина. — № 1. — С. 21-26.

[5] Царегородцев А. Д., Рюмина И. И. Заболеваемость новорожденных внутриутробными инфекциями и задачи по ее снижению в Российской Федерации// Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 2002. — № 2. — С. 4-7.

[6] Цинзерлинг А. В., Мельникова В. Ф. Перинатальные инфекции. Вопросы патогенеза, морфологической диагностики и клинико-морфологических сопоставлений. — СПб.: "Элби СПб", 2002. — 348 с.

[7] Шабалов Н. П. Проблемы классификации внутриутробных инфекций// Педиатрия. — 2000. — № 1. — С. 87-91.[8] Шабалов Н. П. Неонатология. — Т. 2. — СПб., 1997.

[9] Шунько Є. Є., Дзюблик І. В., Тунда І. П. Перинатальний ризик і особливості клінічного перебігу ротавірусної інфекції у новонароджених// Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 1999. — № 4. — С. 23-25.

[10] Шунько Є. Є., Лакша О. Т. Проблема перинатальних інфекцій у сучасній неонатології// Нова медицина. — 2002. — № 1. — С. 30-35.