РЕФЕРАТ

на тему:

„Розвиток нервової системи”

ПЛАН

1. Значення нервової системи.

2. Еволюція нервової системи

а) загальний план будови і функцій нервової системи;

б) основна форма діяльності нервової системи.

3. Загальна характеристика

а) вища нервова діяльність;

б) вища нервова діяльність людини.

4. Класифікація нервової системи.

5. Нейронна теорія будови нервової системи.

6. Рефлекторна теорія діяльності нервової системи.

Література.

1. Значення нервової системи

1.Через нервову систему замикаються всі рефлекси: виділення слини при подразненні рецепторів рота їжею, відсмикування руки при опіку.

2. Нервова система регулює роботу різних органів – прискорює чи сповільнює ритм серцевих скорочень, змінює дихання.

3. Нервова система погоджує між собою діяльність різних органів і систем органів: під час бігу поряд з скороченням скелетних м’язів посилюється робота серця, прискорюється рух крові, особливо до працюючих м’язів, поглиблюється і прискорюється дихання, збільшується тепловіддача, гальмується робота травного тракту.

4. НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінних умов цього середовища.

5. НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує діяльність людини не тільки як біологічної, але й соціальної істоти – суспільно-корисної особистості.

2. Еволюція нервової системи

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле, забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем. У цілому функції нервової системи полягають в інтеграції цілісного організму (включаючи координацію та регуляцію функцій усіх його органів) та доцільній реакції на зовнішні впливи. До її складу входять нерви, нервові вузли та сплетіння, головний та спиннний мозок, а також органи чуття. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина – нейрон, що складається з тіла, кількох коротких відростків (дендрити) та одного довгого (аксон). За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: рецепторні (або чутливі), вставні, рухові.

Уперше нервова система з’являється у примітивних багатоклітинних тварин (кишковопорожнинні). Зірчасті нейрони, зв’язані один з одним відростками, рівномірно розподілені в зовнішньому (ектодермальному) шарі, утворюють так званий дифузний тип нервової системи. З підвищенням рівня організації у філогенезі тварин відбувалася концентрація нейронів у певних частинах тіла, звичайно біля спеціалізованих органів чуття, головним чином у передньому кінці тіла. Першим етапом цього процесу стало формування системи поздовжніх нервових стовбурів або тяжів, в яких розміщуються тіла нейронів та деякі їх відростки. Інші відростки нейронів утворюють кільцеві перемички, що зв’язують нервові стовбури один з одним, і нерви, що відходять до різних органів. У передній частині тіла тварин поздовжні нервові стовбури зв’язані між собою навкологлотковим нервовим кільцем. Тут же відбувається скупчення нервових клітин – утворення головних або мозкових нервових вузлів. Такому рівню організації відповідає нервовій системі плоских і круглих червів. Подальша концентрація елементів нервової системи призвела до розташування нейронів в окремих нервових вузлах (гангліях), зв’язаних між собою поздовжніми і поперечними перемичками, утвореними відростками нервових клітин. Нервові вузли можуть бути розташованими в різних відділах тіла.

Нервова система хордових у багатьох відношеннях відрізняється від будови НС безхребетних тварин. У вищих хордових, в тому числі і в людини, нервова система умовно поділяється на центральну нервову систему, в якій виділяють спинний і головний мозок, і периферичну, до складу якої входять 10-12 пар черепно-мозкових та 31 пара спинномозкових нервів. Функціонально вся нервова система поділяється на соматичну (іннервує скелетні м’язи та органи чуття) і вегетативну (регулює обмінні процеси, роботу внутрішніх органів та центральної нервової системи). Вегетативна нервова система поділяється на симпатичну та парасимпатичну, дія яких на один і той самий орган протилежна. Дві частини вегетативної нервової системи здійснюють тонку регуляцію фізіологічних процесів, забезпечуючи своєчасну реакцію організмів на зміну умов середовища.

Основна форма діяльності нервової системи – рефлекс, тобто реакція-відповідь організму на будь-який сигнал, що поступає із зовнішнього середовища або від внутрішніх органів. Шлях, по якому проходять нервові імпульси, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п’яти частин: рецептора (сприймання подразнення і перетворення його на нервові імпульси), чутливого шляху (надходять імпульси по чутливих нейронах до центральної нервової системи), ділянки центральної нервової системи, рухового шляху (передача імпульсів від ділянки центральної нервової системи до робочого органа) і робочого органа (м’язи, залози та ін.). До складу більшості рефлекторних дуг входять також вставні нейрони, що містяться як у спинному, так і в головному мозку. Рефлекси людини різноманітні.

Нервова система обумовлює діяльність людини не тільки як біологічної істоти, але і як соціальної. За допомогою психічних процесів – навчання, пам’яті, мислення, в основі яких лежить діяльність нервової системи, людина не тільки пізнає світ, а й активно змінює його.

3. Загальна характеристика

Вища нервова діяльність – це сукупність умовних і безумовних рефлексів, що забезпечують найдосконаліші взаємозв’язки тварин і людини з навколишнім середовищем. Вища нервова діяльність здійснюється за участю вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку, підкірки).

Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних. Вища нервова діяльність здійснюється за рахунок двох нервових процесів – збудження і гальмування. Під час дії умовних і безумовних подразників ці процеси виникають у корі мозку, де вони можуть поширюватися або концентруватися в обмеженій ділянці. Формування і характер вищої нервової діяльності різних тварин і людини залежить від типу їхньої нервової системи. Основою пристосувань організмів до умов існування є здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і гальмувати старі.

У тварин вища нервова діяльність проявляється на основі першої сигнальної системи. Перша сигнальна