барабанної перетинки і слухових кісточок передаються рідині, що заповнює канали равликів. Ці коливання викликають коливання основної мембрани разом з волосистими рецепторами спірального органу. Під час коливань волосисті клітки торкаються покривної мембрани. В результаті цього в них виникає різниця електричних потенціалів, що приводить до збудження волокон слухового нерва, які відходять від рецепторів. Виходить свого роду мікрофонний ефект, при якому механічна енергія коливань ендолімфи перетворюється на електричну нервового збудження. Характер збуджень залежить від властивостей звукових хвиль. Високі тони уловлюються вузькою частиною основної мембрани, у підстави равлика. Низькі тони реєструються широкою частиною основної мембрани, у вершини равлика.
Функцію вестибулярного апарату в цілому можна представити таким чином. Рух рідини, що міститься у вестибулярному апараті, що викликається переміщенням тіла, трясінням, хитким, викликає роздратування чутливих волосків рецепторів. Збудження передаються по черепно-мозкових нервах в довгастий мозок, міст, Звідси вони прямують до мозочка, а також до спинного мозку. Цей зв'язок із спинним мозком обумовлює рефлекторні (мимовільні) рухи м'язів шиї, тулуба, кінцівок, завдяки чому вирівнюється положення голови, тулуба, запобігає падінню.
При усвідомленому визначенні положення голови збудження поступає з довгастого мозку і моста через зорові горби в кору великого мозку. Вважається, що кіркові центри контролю рівноваги і положення тіла в просторі знаходяться в тім'яній і скроневій частках мозку. Завдяки кірковим кінцям аналізатора можливий усвідомлений контроль рівноваги і положення тіла, забезпечується прямоходіння.(7)
Щоб зберегти слух, потрібно оберігати його орган від пошкоджень шкідливими чинниками: фізичними, хімічними і мікроорганізмами. Під фізичними чинниками слід розуміти травмуючі дії під час ударів, при колупанні різними предметами в зовнішньому слуховому проході, а також постійні шуми і особливо звукові коливання ультрависоких і особливо інфранизьких частот. Травми є нещасними випадками і їм не завжди вдається запобігти, а ось травми барабанної перетинки під час чищення вух можна повністю уникнути. Щоб віддалялася сірка, достатньо щодня мити вуха і не буде необхідності вичищати її грубими предметами.
З ультразвуками і інфразвуками людина стикається тільки в умовах виробництва. Для запобігання їх шкідливій дії на органи слуху необхідно дотримувати правила техніки безпеки.
Шкідливо позначаються на органі слуху постійні шуми в умовах великих міст, на підприємствах. Проте медико-санітарна служба веде боротьбу з цими явищами, а інженерно-технічна думка направлена на розробку технології виробництва із зниженням рівня шуму. Гірше справа йде у любителів гучної гри на музичних апаратах. У таких осіб рівень сприйняття звуків знижується. Рекомендація одна - привчати себе до помірної гучності.(2)
Хвороби органу слуху в результаті дії хімічних речовин бувають, головним чином, при порушеннях техніки безпеки в обігу з ними. Тому потрібно дотримувати правила роботи з хімічними речовинами. Якщо ж ви не знаєте властивостей якоїсь речовини, то не слід їм користуватися.
Пошкодження органу слуху хвороботворними мікроорганізмами можна запобігти своєчасним оздоровленням носоглотки, з якої збудники проникають в середнє вухо через євстахієвий канал і викликають спочатку запалення, а при тому, що запізниться лікуванні - зниження і навіть втрату слуху. Для збереження слуху важливі загальнозміцнюючі заходи: організація здорового способу життя, дотримання режиму праці і відпочинку, фізична підготовка, розумне гартування.
Для людей, страждаючих слабкістю вестибулярного апарату, що виявляється в нестерпності поїздки в транспорті, бажані спеціальні тренування, вправи. Ці вправи направлені на зменшення збудливості апарату рівноваги. Вони проробляються на кріслах, що обертаються, спеціальних тренажерах. Найдоступніше тренування можна здійснювати на муляжах, поступово збільшуючи її час. Крім того, застосовуються гімнастичні вправи: обертальні рухи голови тіла, стрибки, перекидання. Зрозуміло, тренування вестибулярного апарату здійснюють під мед-контролем.
Всі розглянуті аналізатори обумовлюють гармонійний розвиток особи тільки при тісній взаємодії.
4. Вісцеральний та шкірний аналізатор
Шкірний або тактильний аналізатор відіграє безумовно винят-кову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. Передусім це стосується трудо-вої діяльності людини. При втраті зору і слуху людина за допомо-гою тактильного аналізатора за рахунок тренування і різноманіт-них технічних пристосувань може «чути», «читати», тобто діяти і бути корисним суспільству. Тактильною чутливістю людина зобо-в'язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді доти-ку або тиску.
У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єд-нувально-тканинний (власне шкіра — дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закін-чень, що розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ді-лянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покри-ву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.
Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Ме-ханічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якої виникає рецепторний потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс, що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи, у її вищий відділ - кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж у інших органів чуття. Це забезпечує шкірному аналізатору високу чутли-вість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими ж, як і для інших аналізаторів.
У цьому поділі ми розглядаємо шкірний аналізатор як один із представників сенсорної системи, проте шкіра виконує ще низку важливих функцій у забезпе-ченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячного проміння, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтримці постійної температури тіла, тобто в процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і пото-вими залозами.
