Були проведені мікробіологічні дослідження ізатізону для визначення чутливості мікрофлори до цього препарату. Для порівняння ми використовували хлорамін, хлоргексидин.

За методикою серійних розведень вивчали антимікробний ефект водних розчинів хлораміну, хлоргексидину та олійного розчину ізатізону. Посівним матеріалом слугували асоціації грампозитивних і грамвід'ємних бактерій.

Порівнюючи результати мікробіологічного дослідження антибактеріальної дії 5% розчину комплексу ізатізону і 5% водних розчинів хлораміну, хлоргексидину ми встановили, що пролонгована форма ізатізону діє значно ефективніше на полікультуру. Розміри стерильних зон навколо стандартних паперових дисків: через 24 години - навколо хлораміну -1.5 мм, хлоргексидину - 2 мм, ізатізону - 8 мм, що свідчило про антимікробну дію препарату до полікультури. Для 3%-них розчинів відповідно: хлорамін - 1 мм, хлоргексидину - 1.8 мм, ізатізону - 6.5 мм. Для 1%-них розчинів: хлорамін - 0.8 мм, хлоргексидин - 1.5 мм, ізатізон - 5 мм. Для 0.5 %-них розчинів: хлорамін - 0.6 мм, хлоргексидин - 1.2 мм, ізатізон - 3.5мм.

Отже, протимікробний ефект ізатізону до полікультури значно перевищував відповідні показники хлоргексидину і хлораміну. Можна зробити висновок: застосування комплексу ізатізону для лікування стоматологічних захворювань дасть можливість збільшити протимікробну дію та значно покращити лікувально-профілактичний ефект.

ЦИТОЛОГІЧНИЙ ВМІСТ ПАРОДОНТАЛЬНИХ КИШЕНЬ ДО ТА ПІСЛЯ ЗНЯТТЯ ЗУБНИХ ВІДКЛАДЕНЬ

При дослідженні вмісту пародонтальних кишень вивчали морфологію та фізіологію клітинних елементів, явища фагоцитозу, рівень дегенерації нейтрофільних лейкоцитів. Метою дослідження була оцінка цитологічного вмісту пародонтальних кишень до та після зняття зубних відкладень.

Обстежено 15 хворих на хронічний пародонтит легкого та середнього ступенів важкості з глибиною пародонтальних кишень до 5 мм. Зубні відкладення знімали ручними скалерами з наступним субгінгівальним зрошенням 0,2% розчином хлоргексидину біглюконату. Препарати-відбитки отриманого вмісту пародонтальних кишень досліджували за методикою Бенюмової.

Результати досліджень. До лікування у всіх препаратах помітні незмінені нейтрофільні лейкоцити (в середньому 29,2(0,6), серед них з явищами фагоцитозу - 6,2(0.3, зруйнованих нейтрофілів - 10,7(0,3. Майже у всіх препаратах можна бачити поодинокі лімфоцити та епітеліальні клітини і практично не зустрічаються полібласти. Така цитологічна картина підтверджує недостатню функціональну активність у досліджених зразках до лікування місцевих факторів захисту, зокрема нейтрофільних лейкоцитів.

Після зняття зубних відкладень спостерігалося значне зменшення кількості нейтрофільних лейкоцитів (3,1(0,2). Особливо позитивним можна вважати істотне зниження у препаратах пацієнтів кількості зруйнованих нейтрофільних лейкоцитів (1,9(0,1) та появу поодиноких полібластів, що можна вважати сприятливою ознакою в перебігу патологічного процесу.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ ПЕРІОДОНТИТІВ КОМПОЗИЦІЄЮ З ДЕКСАМЕТАЗОНУ ТА ПРОПОЛІСУ.

Сучасний рівень терапії запальних процесів у періодонті вимагає застосування високоефективних медикаментозних засобів, які мають виражену протизапальну дію, антибактеріальну активність, здатність нормалізувати обмін, покращувати кровообіг, підсилювати регенерацію тканин.

Хронічний періодонтит є однією із причин втрати зубів, тому актуальною є проблема його лікування.

Метою нашого дослідження була розробка методики застосування медикаментозної композиції, до складу якої входять дексаметазон, хлоргексидин, прополіс, вітамін Е, метилурацил.

Проведено лікування 20 хворих з хронічним фіброзним, гранулюючим та гранульоматозним періодонтитами у хворих віком 30-45 років. У контрольній групі проводили лікування із застосуванням традиційних широковідомих протимікробних засобів (хлоргексидин, мікроцид). В основній групі для терапевтичного впливу на вогнище запалення застосовували композицію з дексаметазону та прополісу. Після проведення механічної та медикаментозної обробки кореневих каналів та розкриття верхівкового отвору в кореневому каналі залишали ватну турунду з композицією під герметичною пов'язкою на 1-2 доби. У випадку наявності болей у кореневі канали ставилась нова турунда з композицією.

Ефективність лікування визначалась за допомогою клінічних методів обстеження (перкусія, біль при накусуванні на зуб, біль при пальпації слизової оболонки в проекції верхівки кореня, набряк по перехідній складці, утворення нориць), а також визначались віддалені результати лікування за допомогою клінічних та рентгенологічних методів обстеження.

Внаслідок проведеного лікування загострення процесу спостерігалось лише у 3 хворих. У 10 хворих спостерігались незначні болі при накусуванні на причинний зуб та при перкусії, які проходили самостійно. У хворих ніяких ознак загострення процесу не спостерігалося.

Після проведеного рентгенологічного дослідження через 6 місяців у 8 хворих спостерігалась тенденція до зменшення вогнища деструкції. У 12 хворих рентгенологічні зміни і клінічні прояви були відсутні.

Таким чином, результати клінічних досліджень свідчать про високу ефективність лікування хронічних періодонтитів композицією з дексаметазону та прополісу.

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ЕСТЕТИЧНИХ ДЕФЕКТІВ ЗУБІВ ТА ЗУБНИХ РЯДІВ У СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Не зважаючи на нові можливості стоматології кінця XX - початку ХХІ століття, більшість людей має деякі видимі недоліки окремих зубів та зубних рядів.

Метою даного дослідження було встановлення частоти естетичних вад зубів і зубних рядів та обгрунтування причин їх виникнення у студентів ІІ курсу стоматологічного факультету. Адже, для майбутнього лікаря-стомотолога стан власних зубів є своєрідною візитною карткою.

Матеріали і методи: дослідження проводилось у групі студентів - 132 юнаків та дівчат 19-25 років (що відповідає молодому вікові за класифікацією ВООЗ). Для визначення конкретних кількісних даних проведено статистичне дослідження за допомогою сучасних естетичних індексів: а) DDI (FDI, 1989); б) DAI (ВООЗ, 1995); та з використанням спеціально розроблених карт "Оцінка усмішки".

В результаті проведеного дослідження, навіть при виборі такого контингенту обстежуваних, як студенти-стоматологи, виявлено значний відсоток естетичних вад зубів та зубних рядів. В першу чергу, це пов'язано з вадами прикусу, прямим наслідком лікування карієсу та, особливо, його ускладнень. Інші естетичні дефекти, зокрема, викликані вродженими вадами та травматичними ураженнями, зустрічалися значно рідше.

Висновок: таким чином, на основі проведеного обстеження на предмет виявлення естетичних дефектів зубів та зубних рядів у студентів-стоматологів та обгрунтування їх виникнення, вважаємо, що потреба у ортодонтичному лікуванні та проведенні якісних реставрацій є високою. З