РЕФЕРТА

на тему:

„Парадонтит у дітей. Клініка, діагностика, лікування”

Захворювання пародонта - сьогодні одне із найпоширеніших уражень організму людини (хвороба цивілізації). За даними ВООЗ (1990р.), їх поширеність - 98%. Ранні прояви хвороб пародонта мають запальний характер і спостерігаються вже в молодому віці - від 10 до 20 років. Від гінгівіту страждають 80% дітей: найвищий рівень захворюваності зареєстровано в осіб 15-19 років (55-89%) та 35-44 років (65-98%). В осіб старших 40 років у тканинах пародонта відбуваються виражені деструктивні зміни із залученням у патологічний процес кісткової тканини, що призводить до оголення коренів зубів, їх розхитування, згодом до передчасної втрати зубів, порушення функції жування і в кінцевому підсумку до значних змін в зубо-щелепній системі.

Захворювання тканин пародонта справляють негативний вплив на організм людини в цілому, зокрема на функцію травлення, психоемоційну сферу, сприяють зниженню реактивності до дії інфекційних та інших чинників, спричиняють його сенсибілізацію й алергізацію. Тому хвороби пародонта є не тільки загальномедичною, а й соціальною проблемою.

Пародонт - це комплекс тканин, що оточують зуб, тісно пов'язаних між собою генетично, морфологічно та функціонально. До складу цього морфофункціонального комплексу входять ясна, кісткова тканина з окістям, пародонт і тканини зуба.

Ясна є складовою частиною пародонта, це слизова оболонка, що вкриває альвеолярну кістку верхньої і нижньої щелеп. У клініці розрізняють маргінальну (вільну) та альвеолярну (прикріплену) частини ясен. Маргінальна частина розташована у пришийковій ділянці зуба. Окремо в цій зоні виділяють міжзубний сосочок, в якому найчастіше розвивається запалення. Альвеолярна частина ясен покриває альвеолярну кістку і нерухомо сполучається із окістям.

1. Етіологія і патогенез захворювань пародонта у дітей.

Захворювання пародонта можуть розвиватися як під впливом місцевих, так і внаслідок взаємодії місцевих і загальних чинників на тлі зміненої реактивності організму.

За останні 25-30 років більшість зарубіжних учених дійшли висновку, що в етіології та патогенезі хвороб пародонта провідна роль належить місцевим чинникам. Сформувалася концепція, згідно з якою ротова порожнина є збалансованою біологічною системою. Порушення рівноваги між бактеріальним симбіозом та резистентністю тканин ротової порожнини сприяє розвитку хвороб пародонта.

Вважають, що ключем до вивчення етіології хвороб пародонта є три групи чинників:

1) стан та продукти обміну назубної бляшки і назубного каменю;

2) місцеві чинники ротової порожнини, здатні підсилювати чи послаблювати патогенетичний потенціал мікроорганізмів та продуктів їхнього обміну;

3) загальні чинники, що регулюють метаболізм тканин ротової порожнини і від яких залежить відповідна реакція на патогенні впливи.

Розрізняють дві основні групи назубних відкладень - немінералізовані і мінералізовані. Немінералізовані відкладення - це назубна бляшка і м'який зубний наліт (біла речовина). Мінералізовані - над'ясенний і під'ясенний назубний камінь. Утворення над'ясенного каменю відбувається на основі назубної бляшки внаслідок її мінералізації. Джерелом надходження мінеральних компонентів (кальцію, фосфору, магнію, карбонатів, мікроелементів) до над'ясенного назубного каменю є слина, а до під'ясенного - ясенна рідина.

Розвиток запального процесу в пародонті багато зарубіжних дослідників пов'язують із назубною бляшкою. В її складі виявлено велику кількість мікроорганізмів, зокрема, в 1 мг назубного нальоту їх може бути від 100 до 300 млн.

В ясенній боріздці створюються оптимальні умови для накопичення назубного нальоту. Вплив мікрофлори назубного нальоту на тканини пародонта відбувається двома фазами. У першій фазі має місце адгезія бактерій до базальної мембрани з наступною колонізацією ясенної боріздки, в другій - інвазія бактерій вглиб сполучної тканини ясен.

Бактерії, проникаючи вглиб тканин, обумовлюють ушкодження клітин, виділяють токсини, ферменти та продукти життєдіяльності: ензими, антигени, мітогени, хемотаксичний фактор та ін. Найбільш несприятливо діють грамнегативні бактерії та анаероби.

Ендотоксини - похідні життєдіяльності грамнегативної мікрофлори, стійкі до температурних впливів, виявляють агресивну дію в ділянці бактеріальної інвазії, спричиняють реакцію взаємодії антигенантитіло, стимулюють утворення антитіл, активізують комплемент, обумовлюють вазомоторні розлади, порушення клітинного обміну, призводять до геморагічного некрозу.

Більшість зарубіжних авторів розцінюють над'ясенний і під'ясенний назубний наліт при гінгівіті і генералізованому пародонтиті як причину запально-деструктивних змін у тканинах пародонта. Тому низький гігієнічний стан ротової порожнини вважається одним із провідних етіологічних чинників у розвитку захворювань пародонта.

Особливе значення в етіології хвороб пародонта відіграє слина (її склад і властивості, швидкість секреції), яка впливає на накопичення назубного нальоту, його хімічний склад, кальцифікацію. У змішаній слині виявлено близько 30 ферментів. Роль усіх ферментів слини в розвитку захворювань пародонта до кінця ще не з'ясовано, але вона очевидна.

Іншими місцевими етіологічними чинниками запальних хвороб пародонта є механічне, хімічне або фізичне ушкодження ясен. Механічна травма тканин пародонта виникає внаслідок неадекватно проведеного терапевтичного втручання (надлишок пломбувального матеріалу в ділянці ясенного сосочка під час формування контактного пункта, негативна дія мономера пломб), ортопедичного лікування (глибоке занурення під ясна краю штучних коронок, здавлення базисом знімного протеза ясенних сосочків та ін.), шкідливого впливу неправильно сконструйованих ортодонтичних апаратів.

На тепер досить добре вивчено чинники ризику запальних хвороб пародонта, усунення яких має профілактичне значення. До місцевих чинників ризику належать аномалії положення зубів (дистопія зубів, скупченість), аномалії розвитку зубних дуг і прикусу (глибокий, глибоке перекриття різців, відкритий, прогнатія, прогенія та ін.). Не менше значення мають і аномалії розвитку м'яких тканин ротової порожнини: мілкий присінок, виражені тяжі слизової оболонки, аномалії прикріплення вуздечки губ і язика та ін.

Серед загальних чинників, які знижують резистентність організму і створюють передумови для виникнення хвороб пародонта, мають значення ендокринні хвороби (цукровий діабет, функціональні порушення щитоподібної залози, статевих залоз та ін.),