КОМПОНЕНТИ ТА ПРЕПАРАТИ КРОВІ

За останні десятиріччя служба пе-реливання крові досягла значних успіхів. Навряд чи хтось заперечує велике значення гемотрансфузії для лікування цілої низки захворювань. Але практика свідчить, що хворий, навіть за великої крововтрати, не по-требує переливання цільної крові. Можна задовольнитися переливан-ням її препаратів. Так, хворому в стані шоку вводять свіжозамороже-ну і нативну плазму, у разі великих крововтрат — еритроцитарну масу тощо.

Завдяки успіхам у галузях хімії, біо-логії, медицини, розроблено методи одержання окремих фракцій крові. Всі компоненти і препарати крові можна розділити на кілька груп: 1) препара-ти з протианемічною дією (еритроцитарна маса); 2) препарати — корек-тори системи згортання крові (тромбоцитарна маса, фібриноген, фібри-нолізин, антигемофільна плазма, ге-мостатична губка, тромбін, кріопре-ципітат); 3) препарати комплексної дії (плазма, альбумін, протеїн); 4) пре-парати імунологічної дії (імуноглобу-ліни); 5) препарати для протиінфек-ційної терапії (лейкоцитарна маса).

Всі ці препарати знаходять широке застосування у клінічній практиці.

Еритроцитарна маса — це кров, з якої видалено 60—65 % плазми. Вона буває нативною, бідною на лейкоци-ти і відмитою. Нативна маса, крім еритроцитів, містить 35—40 % плаз-ми (від початкової кількості), лейко-цити, тромбоцити. Відмита не має у своєму складі цих елементів. Засто-совується за спеціальними показання-ми у разі непереносності білків плаз-ми. Еритроцитарна маса, бідна на лейкоцити, є проміжною між нативною і відмитою. Має в своєму складі 20 % плазми, 10—20 % тромбоцитів, 30—40 % лейкоцитів.

Відмиті еритроцити повинні бути використані протягом 6 год.

Показанням до переливання ерит-роцитарної маси є значне зниження кисневої ємності крові, що буває у разі вираженої анемії (гіпоксії), зу-мовленої крововтратою, недостатні-стю кровотворення та іншими причи-нами, які призводять до зменшення кількості еритроцитів у крові.

Переливання відмитих еритроцитів показане у разі вираженої сенсибілі-зації організму хворого до факторів плазми крові донора.

Коли з крові, яка відстоялася, відсмоктати плазму і додати таку саму кількість ізотонічного розчину натрію хлориду, одержимо еритроцитарну суспензію.

Протипоказане переливання ерит-роцитарної маси у разі гемоконцент-рації, схильності крові хворого до гіперкоагуляції.

Строки зберігання еритроцитарної маси і суспензії — 14 діб.

Довгий час можна зберігати еритро-цити у замороженому стані. Метод ко-рисний, але дорогий, використовуєть-ся для зберігання крові дуже рідкісних груп. Після розморожування еритроци-ти можуть зберігатися не довше 24 год. Вони містять незначну кількість лейко-цитів, тромбоцитів і плазми.

Плазма крові — жовтого кольору рідина, багата на білки. Крім того, в ній містяться різні електроліти, вуг-леводи, ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини. Одержують її з цільної крові шляхом відстоювання або цент-рифугування. Альтернативною проце-дурою є «афереза» («забирання»). Під час плазмаферезу у донора беруть кров, від плазми відокремлюють ерит-роцити і повертають їх донору, а плаз-му використовують для переливання. Оскільки плазмові білкові фракції мо-жуть відновлюватися набагато швид-ше, ніж еритроцити, від одного до-нора можна брати великі об'єми плаз-ми протягом тривалого часу.

Плазма може бути нативною (у рідкому стані), висушеною методом нагрівання у вакуумі і висушеною у замороженому стані. Остання може бути свіжозамороженою або довгост-роково замороженою. Свіжозаморо-жена плазма, за умови зберігання за температури — 30 °С, містить усі фак-тори згортання крові. Відігрівають таку плазму протягом 60 хв, після чого протягом 4 год вона повинна бути використана, бо у разі тривалішого зберігання вона втрачає V і VIII фак-тори. Свіжозаморожена плазма по-винна суміщатися за системою АВО з кров'ю реципієнта.

Свіжозаморожена плазма — дуже добрий засіб для лікування усіх видів кровотеч. Пацієнтові треба перелити 800 мл (4 донорські дози) протягом 60 хв. Свіжозаморожену плазму можна збері-гати в домашньому холодильнику.

У деяких західних країнах виробля-ють довгостроково заморожену суху плазму. Її виготовляють з багатьох до-норських доз (так званий малий пул). У ній змішано кров різних груп за сис-темою АВО, а тому її можна вливати пацієнтам з будь-якою групою крові. Суха заморожена довгострокова плаз-ма може зберігатися до 5 років.

Перед застосуванням висушену плазму розводять ізотонічним розчи-ном натрію хлориду. Термін зберіган-ня нативної плазми — 1 доба, вису-шеної — 3 роки.

Переливання плазми сприяє нор-малізації білкового складу крові, зменшенню проникності судин. У кровоносному руслі затримується рідка частина крові, нормалізуються кровообіг і окисні процеси.

Переливання плазми показано хво-рим із травматичним шоком, що су-проводжується крововтратою і зневод-ненням, хворим зі зниженою кіль-кістю білка або відсутністю деяких білкових компонентів, при септично-му стані. Її застосовують з гемоста-тичною метою, вона сприяє швид-шому згортанню крові. Не рекомен-дується переливати велику кількість плазми (понад 1,5 л) з метою запобігання таким ускладненням, як синд-ром масивних трансфузій, а також розвиток синдрому гомологічної крові на грунті тканинної несумісності іму-ноплазмових факторів.

Розчиняючи суху плазму не в 200 мл, а в 50 мл або у меншому об'ємі, можна одержати плазму в кон-центрованому вигляді (плазмол). Така плазма зумовлює дегідратацію тка-нин, що важливо під час лікування набряку мозку.

Крім звичайної нативної чи сухої плазми, виготовляють ще плазму спеціального призначення: антигемо-фільну, антистафілококову, антиси-ньогнійну та ін.

З плазми виділяють інші компонен-ти крові: альбумін, поліглобулін, фібриноген, у-глобулін, протромбін, антигемофільний глобулін, які вико-ристовуються як лікувальні препарати.

Альбумін — основна фракція плаз-ми, з якої його одержують. Розчини бувають 5, 15, 25 % концентрації. 5 % розчин застосовують для швидко-го збільшення ОЦК, а 15, 25% — для корекції гіпопротеїнемії. Висока ефективність препарату пояснюється високою онкотичною і реологічною власти востями.

Альбумін активно залучає в кро-в'яне русло тканинну рідину, поси-лює реакцію аутогемодилюції, попов-нює ОЦК, сполучається з токсина-ми і виводить їх з організму.

Застосовують альбумін для лікуван-ня виснажених хворих з вираженою гіпо-волемією