Протеїн — 4—8 % розчин білків плазми, випускається в дозах по 100 і 200 мл. Одержують його з ретро-плацентарної крові. Містить альбумін (75—80 %) і стабільні ос- і (3-глобу-ліни (20—25 %). Показання до зас-тосування такі самі, як і для альбумі-ну. Застосовують у поєднанні з донорською кров'ю або еритроцитар-ною масою.

Фібриноген — один із білків систе-ми згортання крові. Випускають у фла-конах у сухому вигляді. Перед засто-

суванням розводять бідистильованою водою. Для одержання терапевтично-го ефекту хворому потрібно ввести 5— 6 г сухого препарату; 1—2 г сухого пре-парату можна одержати з 1 л донорсь-кої крові. Застосовують за патологіч-них станів, які супроводжуються зни-женням кількості фібриногену в крові у разі фібринолізу після кровотеч в аку-шерській практиці, при захворюван-нях печінки, селезінки, ДВЗ-синд-ромі. Для запобігання тромбоемболії переливання фібриногену треба по-єднувати з уведенням малих доз гепа-рину. Фібриноген випускають у стан-дартних флаконах (як для переливан-ня крові) по 0,2—1 г. Строк придат-ності — 2 роки. Фібриноген протипо-казаний при тромбофлебіті, тромбо-зах та декомпенсованих вадах серця.

Фібринолізин одержують із донорсь-кої плазми або сироватки плацентар-ної крові. Це теж порошок білого кольору. Випускають його в таких са-мих флаконах, як фібриноген. У фла-коні міститься 10 000 — 20 p00 -ЗО 000 ОД специфічної активності. Строк зберігання фібринолізину такий самий, як і фібриногену. Препарат вводять разом із гепарином. Він по-казаний при тромбоемболії легеневої і периферичних артерій, інфаркті міо-карда, тромбофлебіті.

Фібринолізин часто вводять разом із тромболітичними препаратами — стрептазою, стрептокіназою, стреп-тодеказою, урокіназою.

Тромбоцитарна маса складається із суспензії 60—70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Для гемостазу потрібно 5—6 донорських доз. Переливання тромбоцитарної маси повинно прово-дитися одразу після заготівлі її, бо збе-рігатися вона не може.

Тромбоцити відіграють певну роль у процесі згортання крові. Під час до-тику до сторонньої поверхні вони роз-падаються, виділяючи речовини, які містяться в пластинках і прискорюють перетворення фібриногену на фібрин.

Використовують тромбоцитарну масу при кровотечах, зумовлених де-фіцитом тромбоцитів (менше за 20 000 * lO''/л). Вона показана також хворим з крововтратою після масивних переливань консервованої крові. Поза-як тромбоцитарна маса має певну кількість еритроцитів, бажано підбирати донорську кров за системою АБО.

Кріопреципітат містить не менше 200 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові) у одній дозі, фібриноген і невелику кількість інших білків, у тому числі й фібрино-стабілізуючий фактор (XIII фактор). Виготовляють з одної донорської дози. Препарат використовують для лікування і профілактики кровотеч у хворих на гемофілію, а також у разі кровотеч іншої етіології, де спостері-гається зменшення в крові кількості VIII і XIII факторів згортання крові.

Гемостатична губка. Застосовують місцеве, як кровоспинний препарат. Виготовляють з плазми крові і випус-кають у висушеному вигляді.

Тромбів — ефективний місцевий кровоспинний засіб, який застосовують пщ час капілярної кровотечі і при інших станах, що супроводжуються дрібними геморагіями, при оперативних втручан-нях на паренхіматозних органах.

Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить багато білих клітин периферичної крові з домішкою тром-боцитів, еритроцитів, плазми. Одер-жати лейкоцитарну масу можна шля-хом відстоювання крові або цитафе-рез^у. При цьому беруть кров від доно-ра, й диференційовано центрифугу-ють, забирають необхідні компоненти (лейкоцити, тромбоцити), а решту складників уводять назад донорові.

Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси (відповідає кількості лейкоцитів у 500 мл крові). Під час переливання треба враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберіга-ють лейкоцитарну масу не довше однієї доби. Частіше ії використову-ють як компонент протиінфекційної терапії. Механізм лікувальної дії по-

лягає в тому, що разом із лейкоцитар-ною масою в організм реципієнта вво-дять дефіцитні функціонально по-вноцінні нейтрофільні гранулоцити, які є основним клітинним фактором протимікробного захисту.

Переливають лейкоцитарну масу курсами з інтервалом 2—3 доби.

Імунологічні препарати за механіз-мом дії діляться на дві групи: неспе-цифічні (неспецифічний у-глобулін, поліглобулін) та специфічні. Неспе-цифічні містять широкий набір антитіл проти збудників різних вірусних і бак-теріальних інфекцій. Їх застосовують для пасивної імунізації проти таких захворювань, як стрептококова інфек-ція, грип, низка дитячих інфекцій. Виготовляють із донорської і плацен-тарної плазми (сироватки).

Сьогодні великого значення нада-ють одержанню імуноглобулінів спря-мованої дії. Їх лікувальна і профілак-тична дія спрямована на боротьбу з певною інфекцією. Цього досягають шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном, одержання імунної плазми і виділення імуногло-булінової фракції. Одержаний препа-рат імуноглобуліну має високу спе-цифічну активність проти збудника інфекційного захворювання, антиген якого був використаний для імуні-зації. Серед таких препаратів широко застосовують антистафілококовий Y-глобулін, антистафілококовий по-ліглобулін, протиправцевий, антире-зус (D), антигепатитний, протисказо-вии імуноглобуліни.

Імунологічні препарати спрямова-ної дії виготовляють з плазми з висо-кими показниками титру відповідних антитіл, плазми реконвалесцентів і плазми донорів, які були активно іму-нізовані відповідними антигенами.

Всі імунологічні препарати випус-каються у ампулах по 1—1,5—3 мл і зберігаються у холодильнику за тем-ператури 2—10 °С. Строк зберіган-ня — до З років. Вводять внутрішньо-м'язово.