Клініка. Скарги на постійний вологий кашель з харкотинням (слизово-гнійним), особливо в ранкові години, стомлюваність, пітливість. Тепер виділяють малі форми (легкий перебіг) хронічної хвороби та бронхоектатичний варіант, тобто середньотяжкий та тяжкий перебіг (К. Ф. Ширяева, 1978).

При малих формах хвороби загальний стан дітей задовільний, немає відставання у фізичному розвитку. Ці діти в період ремісії задовільно переносять звичайне вікове навантаження. Загострення хронічної пневмонії спостерігають у них 1—2 рази на рік (перебіг за типом гострої пневмонії), але у дітей старшого віку вони мають стерту клініку (субфебральна температура, тривалий, спочатку сухий, потім вологий кашель), при перкусії в легенях визначають скорочення перкуторного тону в тих самих місцях, а також різновисотні сухі та середньо-дрібнопухирчасті хрипи. Кашель може бути з виділенням невеликої кількості слизово-гнійного харкотиння або сухим.

У дітей молодшого віку перебіг загострення хронічної пневмонії має виражену клінічну картину гострої пневмонії (гарячка, інтоксикація, недостатність дихання).

Рентгенологічне при легкому перебігу виявляють посилення, та деформацію легеневого рисунка, потовщення стінок бронхів.

Сердньотяжкий та тяжкий перебіг хронічної пневмонії спостерігається у дітей, що мають бронхоектазії. Типовим симптомом їх є кашель з великою кількістю харкотиння (слизово-гнійного або гнійного з гнильним запахом), особливе в ранкові години. Під час огляду відмічають блідість шкіри з сірувато-ціанотичним відтінком, появу ознак інтоксикації (знижене живлення, швидка стомлюваність), задишку при невеликому фізичному навантаженні. Грудна клітка нерідко деформована (стиснення з боків та сплощення або западіння її), зниження показників зросту та маси тіла у хворих з двостороннім процесом. У деяких з них буває деформація пальців рук та ніг (барабанні палички), а нігті у вигляді годинникових скелець. Скорочення перкуторного тону над легенями спостерігається при великих бронхоектазах. Вислуховуючи легені, виявляють під кутом лівої лопатки або з двох боків різнокаліберні вологі хрипи. Після відкашлювання кількість хрипів зменшується, але вони повністю не зникають і утримуються постійно.

Рентгенологічно бронхоектази характеризуються кільцевидними тінями, зміщенням органів середостіння, діафрагми, трахеї.

Діагноз. Бронхоектази можна виявити тільки після бронхографії, яка дає можливість установити локалізацію бронхоектазіє, визначити їхній вид (мішечкуваті, циліндричні).

При первинній хронічній пневмонії виникненню рецидивів сприяє хронічна патологія ЛОР-органів: аденоїдні розростання, аденоїдит, хронічний тонзиліт, синусит, риніт.

Хронічна пневмонія прогресує в основному внаслідок поширення пневмосклерозі/. У таких дітей загострення має тяжкий перебіг, навіть у періоді ремісії загальний стан та об'єктивні дані не нормалізуються. Ці діти мають виражені ознаки хронічної кисневої недостатності: стомлюваність, поганий апетит, відставання маси тіла і зросту. Під час огляду хворих відмічають задишку, деформацію та відставання однієї половини грудної клітки, коробковий відтінок перкуторного тону, розсіяні хрипи, тахікардію та приглушеність тонів серця. В період ремісії у дитини утримуються ознаки інтоксикації, субфебрилітет, киснева недостатність, емфізема, наростання симптомів легеневого серця.

Ускладнення хронічної пневмонії: обструктивна емфізема, легеневе серце, абсцедування.

Лікування проводять за етапами: в стаціонарі, у спеціалізованому санаторії, поліклініці. Лікування в стаціонарі включає:

1. Режим. При загостренні призначають постільний режим, розширюючи його у разі нормалізації температури тіла, зменшення явищ токсикозу і недостатності дихання.

2. Антибіотикотерапія. Антибіотики призначають у період загострення хронічної пневмонії, а також при нашаруванні гострої респіраторної вірусної інфекції. Тривалість лікування становить З—4 тижні (ампіокс або комбінація ампіциліну з диклоксациліном, карбеніцидіном, цепорин, кефзол, аміноглікозиди). Антибіотики вводять внутрішньом'язово і за показаннями інтра-трахеально.

3. Фізичні методи в лікуванні хронічної пневмонії займають провідне місце і включають дренаж, вібраційний масаж, лікувальну фізкультуру.

4. Інгаляції при хронічній пневмонії проводять з протизапальними, відхаркувальними та бронхолітичними засобами. Протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза) мають протизапальні, відхаркувальні властивості, їх застосовують у вигляді аерозольних інгаляцій (5 мг ферменту на 3 мл заотонічного розчину натрію хлориду) 1—2 рази на день протягом 2—4 тижнів або інгаляції 2 % розчину натрію гідрокарбонату, 10 % водного розчину ацетилцистеїну. Після інгаляції цих засобів добре провести постуральний дренаж для поліпшення відтоку розрідженого секрету з бронхів. Антисептичний ефект мають аерозолі рослин: сік часнику та цибулі (1 : 100—30 мл 0,5% розчину новокаїну), водний настій ромашки, евкаліпта (20 на 200 мл води), спиртова настойка евкаліпта, календули (2,5 г на 100 мл 0,25 % розчину новокаїну).

Хворим показана десенсибілізуюча терапія: курс антигістамінних препаратів (всередину або в аерозолях).

5. До ендобронхіальних методів уведення ліків (з попереднім відсмоктуванням секрету бронхів) вдаються, якщо є спеціальні показання (у дітей з великою кількістю гнійного харкотиння). Вводять лікарські засоби (протеолітичні ферменти та антибіотики, розчин фурациліну або натрію гідрокарбонату) при бронхоскопії.

6. Фізіотерапія. У разі загострення застосовують УВЧ (3-4 сеанси), потім мікрохвильову терапію апаратом «Луч-2» (6-12 сеансів), а згодом електрофорез (при катаральних явищах у легенях, обструктивному синдромі — 0,2 % розчином платифіліну; при сильному кашлі — 0,1 % розчином діоніну, дітям з анемією — 1 % розчином міді сульфату та нікотинової кислоти; в період поліпшення— 1—5 % розчином кальцію хлориду), а також індуктотерапію або ультразвукову терапію.

7. Вітамінотерапія. Призначають аскорбінову та нікотинову кислоти, піридоксин, ретинол.

8. Стимулюючу терапію проводять індивідуально. Призначають алое, імуноглобулін, натрію нуклеїнат, пентоксил, метацил, елеутерокок, апілак.

9. Фітотерапія. Доцільно призначати збори трав у вигляді настоїв (звіробою, листя підбілу, квітів ромашки, трави багна).

10. Хірургічне лікування. Показаннями для оперативного лікування є бронхоектази. Строки та показання хірургічного лікування дуже індивідуальні.

Санаторне лікування є обов'язковим для тих хворих на хронічну пневмонію, які пройшли курс лікування в стаціонарі. У них fc функціональні розлади, а тому конче потрібна реабілітація. Використовують місцеві пульмонологічні санаторії або гірські та морські курорти. Основою санаторного лікування є лікувально-охоронний режим. Правильне чергування сну і