неспання, занять і відпочинку сприяє відновленню порушеного через захворювання функціонального стану. В санаторії широко застосовують фізичні методи лікування: масаж, лікувальну гімнастику, фізіотерапію, інгаляційний метод введення лікарських препаратів, різні загартовувальні процедури, що підвищують стійкість організму до впливів навколишнього середовища (прогулянки, сон на повітрі, повітряні ванни).
У поліклініці хворі на хронічну пневмонію перебувають на диспансерному обліку. Головним завданням диспансеризації є нагляд за перебігом хвороби, профілактика загострень, застосування фізичних методів лікування амбулаторне або в стаціонарі. В поліклініці тричі на рік дитину оглядають дільничний педіатр та пульмонолог.
Якщо є підозра на загострення, роблять рентгенологічне обстеження. Особливу увагу приділяють санації вогнищ хронічного запалення в мигдаликах та носовій частині глотки, правильності проведення лікувальної фізкультури та дренажу, призначенню інгаляцій, організації раціонального режиму в школі і вдома. Дільничний лікар (або фельдшер) повинен керуватися рекомендаціями пульмонолога.
Профілактика хронічної пневмонії полягає в проведенні оздоровчих заходів щодо дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, у контролі за раціональним харчуванням, профілактикою та лікуванням рахіту, анемії, а також у санації вогнищ хронічного запалення в приносових пазухах, носоглоткових та піднебінних мигдаликах. В основі профілактики має бути своєчасна діагностика, госпіталізація та правильна терапія гострої пневмонії, запобігання їй.
