ПІСЛЯВАКЦИНАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ ТА СПОСОБИ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

Найважливішим показником постмаркетингового моніторингу за використанням МІБП є рівень післявакцинальних ускладнень. Проведений моніторинг дав змогу визначити відсоток окремих препаратів у розвитку ПВУ.

Протягом 1998-2002 рр. усього зареєстровано 119 випадків післявакцинальних ускладнень. За клінічними проявами здебільшого вони були віднесені до енцефалітичних та алергійних реакцій (відповідно 55,4 та 30,4%). Переважну більшість ПВУ (84%) у вигляді енцефалітичних реакцій зареєстровано після щеплення АКДП-вакциною, найменшу (3,0%) - комбінованою вакциною проти кору, паротиту, краснухи (КПК). Як правило, енцефалітичні реакції виникали переважно після першого щеплення і здебільшого у дітей з обтяженим неврологічним анамнезом.

Післявакцинальні ускладнення у вигляді алергійних реакцій з найбільшим відсотком (29%) зареєстровано також після щеплення АКДП-вакциною. З найменшим - по 6% у разі імунізації АДП-анатоксином, моновалентною вакциною проти краснухи та трикомпонентною проти КПК.

Як правило, ці ускладнення проявлялись алергійними реакціями негайного типу та були характерними для дітей з обтяженим алергологічним анамнезом - алергією на харчові продукти, атопічним дерматитом, медикаментозною алергією. Ускладнення виникали також у частини дітей, які не мали обтяженого алергологічного анамнезу. Через це одним із найважливіших заходів запобігання розвитку ПВУ у вигляді алергійних реакцій передусім вважається правильно зібраний напередодні щеплення алергологічний анамнез.

Незначний відсоток ПВУ (5,4%) становлять токсичні реакції, які зареєстровані після застосування АКДП-вакцини. Найімовірніше, вони пов'язані з дією ліпополісахаридів клітинної стінки бактерій кашлюку, які містяться в цільноклітинних вакцинах АКДП. З метою запобігання розвитку цієї патологічної реакції під час наступного щеплення рекомендується застосовувати вакцинний препарат без кашлюкового компонента або з ацелюлярним. Слід підкреслити, що сучасною тактикою щеплення дітей у світі є не відмова від імунізації або розширення протипоказань до щеплення, а застосування ацелюлярних вакцин АКДП.

5,4% післявакцинальних ускладнень становлять випадки з летальним кінцем. За роки спостережень отримано 9 повідомлень. Проведення ретельного розслідування кожного випадку дало змогу віднести до ускладнень тільки три. Два з них виникли на тлі комбінованої імуноендокринної патології, яка не визначалася за життя, але після щеплення була спровокована вакцинним препаратом. Таку реакцію організму не можна було передбачити заздалегідь. Ще один летальний випадок у вигляді алергійної реакції негайного типу - анафілактичний шок було розцінено як такий, якому можна було запобігти за умови надання своєчасної адекватної медичної допомоги.

Серед ускладнень, зареєстрованих під час застосування оральних поліомієлітних вакцин, окрім випадків вакцинасоційованого поліомієліту, були гострі мляві паралічі кінцівок. Останні не входять до переліку ПВУ, однак їх стабільна реєстрація свідчить про необхідність внесення відповідних змін до діючих нормативних документів. Шляхом до зниження ПВУ є використання інактивованої вакцини. Світовий та вітчизняний досвід переконує, що таким чином можна запобігти таким серйозним ускладненням, як вакцинасоційований поліомієліт та гострі мляві паралічі кінцівок.

До окремої групи післявакцинальних ускладнень віднесено патологічні прояви після проведення щеплення вакциною БЦЖ. Так, після застосування бактеріальної вакцини для профілактики туберкульозу тільки за останні 3 роки рівень ускладнень мав тенденцію до збільшення. Це пов'язане, на наш погляд, із зростанням повноти реєстрації випадків у різних регіонах України.

Крім того, деяка кількість ПВУ виникла внаслідок методичних помилок. Йдеться про недооцінку стану здоров'я щепленого перед вакцинацією; порушення температурного режиму, неправильне використання вакцини з багатодозного флакона, помилкове введення іншого препарату, порушення техніки щеплення. Отже, цього могло й не бути. Для уникнення розвитку таких ускладнень слід підвищити вимоги до медичного персоналу, який задіяно у проведенні профілактичних щеплень.

Моніторинг засвідчив, що найбільша кількість (83,1%) ПВУ виникла на тлі індивідуальних особливостей організму щеплених, 8,4% спричинені порушенням техніки введення вакцинного препарату, 5,1% - недооцінкою стану здоров'я, 3,4% - порушенням холодового ланцюга. Однак, як відомо, ризик виникнення ускладнення після щеплення в сотні і тисячі разів менший, аніж ризик розвитку ускладнення у разі захворювання у невакцинованого. Це підтверджено як дослідженнями, проведеними раніше в багатьох країнах світу, так і в нашій країні.

МОНІТОРИНГ – ШЛЯХ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ВАКЦИНАЦІЇ

Таким чином, починаючи з 1999 р., майже в повному обсязі відстежується реактогенність усіх вакцинних препаратів календаря щеплень, які застосовують в Україні. Такий моніторинг необхідний з низки причин. По-перше, це дає змогу встановити відповідність реактогенності препаратів, що застосовуються, вимогам національних нормативних документів. По-друге, при цьому дається порівняльна оцінка реактогенності однотипних вакцин для подальшого добору найбільш безпечних препаратів. По-третє, моніторинг дає змогу встановити можливі причинні зв'язки між застосуванням певних вакцин та окремими клінічними проявами побічної дії, що потребує значного статистичного матеріалу. По-четверте, таким чином можна оцінити реактогенність нових для населення України вакцинних препаратів. По-п'яте, це уможливлює отримання даних для розробки критеріїв реактогенності вакцин, які тільки впроваджують до застосування.