Сьогодні Україна знаходиться на перехідному етапі протидії епідемії туберкульозу, і у нас є всі шанси уповільнити поширення захворюваності на цю хворобу і найближчим часом покращати епідемічну ситуацію. Зі свого боку держава докладає максимум зусиль: в 2003 році 100% профінансована Програма боротьби із захворюванням на туберкульоз та додатково виділені кошти на придбання обладнання. Проте недостатнє фінансування Програми на регіональних рівнях за кошти місцевих бюджетів до деякої міри нівелюють всі наші зусилля та можливі досягнення. Відомо, що харчування є однією з важливих складових процесу лікування туберкульозу. В той час, як його норми, затверджені Постановою КМУ становлять 9,20 грн. на одного хворого на туберкульоз в день, в середньому із місцевих бюджетів в 2003 році виділялось 4,27 грн. Якщо говорити про забезпечення симптоматичного та патогенетичного лікування, то є регіони, де сума асигнувань з місцевих бюджетів не дотягує навіть до 1 грн. в день. В середньому по Україні - 2,98 грн., при цьому щонайменше потрібно 5 грн. в день. Слід підкреслити, що боротьба з туберкульозом вимагає скоординованих дій центральних і місцевих органів влади та взаємної відповідальності за виконання Національної Програми”

Туберкульоз – інфекційна, соціальна-небезпечна хвороба, що має повільний та хронічний перебіг. Протидія епідемії туберкульозу потребує межсекторального підходу. Серед основних чинників, що впливають на зменшення темпів розповсюдження туберкульозу в конкретній країні експерти визначають наступні:

- подолання бідності та покращання соціально-економічних умов;

- підвищення рівня культури та освіти населення;

- зменшення міграційних процесів;

- формування моделі здорового способу життя.