Ретельне обстеження стану лімфатичних вузлів є обов'язковим при кожному огляді онкологічного хворого.

Другим місцем зосередження лімфатичних вузлів, в яких утворюються метастази, є пахвова ділянка. Пахвові лімфовузли ретельно досліджуються при злоякісних пухлинах молочної залози, злоякісних пухлинах шкіри верхніх кінцівок і тулуба.

У пахових лімфатичних вузлах локалізуються метастази при злоякісних пухлинах нижніх кінцівок, крижово-сідничної ділянки, зовнішніх статевих органів. Вони також підлягають ретельному обстеженню.

Гематогенні метастази на відміну від лімфогенних зазвичай віддалені й множинні. Вони частіше виявляються в легенях у хворих на злоякісні пухлини молочної залози, нирок, яєчника, саркоми кісток і м'яких тканин. Рентгеноскопія легень так само обов'язкова при обстеженні онкологічного хворого, як і ревізія стану лімфатичних вузлів.

Печінка є місцем утворення метастазів як лімфогенних, так і гематогенних, особливо при злоякісних пухлинах шлунка, прямої кишки, нирки, легені.

Рецидив злоякісної пухлини - це поновлення злоякісного росту на попередньому місці із залишених після лікування пухлинних клітин.

Рецидиви злоякісної пухлини виникають з окремих, навіть поодиноких пухлинних клітин, не видалених під час операції або не зруйнованих при променевій терапії. Деякою мірою вони свідчать про недосконалість радикального лікування, що проводилося, але не завжди, тому що ріст злоякісної пухлини в рідкісних випадках починається з декількох первинних вогнищ, розташованих у різних відділах одного органа (первинна множинність).

Рецидиви виявляються при ретельному дослідженні ділянки оперативного втручання чи променевого лікування (місця локалізації пухлини). При візуальних локалізаціях це здійснюється оглядом, іноді за допомогою лупи, пальцевим дослідженням, діагностичною пункцією підозрілої ділянки або дослідженням відбитка. При внутрішніх локалізаціях роблять лабораторне, рентгенологічне і ендоскопічне дослідження. Сучасні фіброендоскопічні апарати дозволяють оглянути всю слизову оболонку шлунка, товстої кишки, взяти з підозрілої ділянки мазок для цитологічного дослідження або шматочок тканини для гістологічного вивчення. У неясних випадках хворого госпіталізують у спеціалізований стаціонар для уточнення питання про рецидив.

Поява рецидиву злоякісної пухлини чи метастатичного вузла не завжди є безсимптомною.

Хворі нерідко помічають появу вузла в незвичайному місці або поновлення колишньої симптоматики, але часто намагаються втекти від тривожних підозр і думок, відкладають відвідування онколога. Не тільки онкологи, але й родичі, близькі хворого здатні помітити зміни в ньому, що вимагають позапланового огляду онколога: поява слабкості, знекровлення або психічна безпричинна депресія. Рецидиви пухлини окремих локалізацій або поява метастатичних вузлів у деяких ділянках супроводжуються низкою характерних ознак, що вимагають термінової консультації онколога. Наприклад, рецидив пухлини середостіння чи глибокий метастатичний вузол шиї у хворого злоякісною пухлиною легені, середостіння викликає затиснення шийної частини симпатичного стовбура, що призводить до звуження очної щілини, западання очного яблука, звуження зіниці відповідної сторони (синдром Бернара-Горнера). 

Поява й прогресування набряку верхньої кінцівки у хворого після радикального лікування з приводу злоякісної пухлини молочної залози не завжди є результатом рубцювання клітковини пахвової ділянки; це може бути симптом метастатичного росту в лімфатичних вузлах пахвової ділянки. Поява такого симптому на нижній кінцівці у хворого, який переніс радикальне лікування з приводу злоякісної пухлини шийки матки, повинна викликати підозру на рецидив або метастазування.

Зміна голосу, поява захриплості або шепітної мови супроводжує появу метастазів у хворих, які перенесли лікування з приводу злоякісних пухлин стравоходу, легені, щитовидної залози, внаслідок тиску метастатичного вузла на поворотний нерв.

Стійкий локалізований біль у ділянці хребта, в тазових або трубчастих кістках, розцінювані хворими як радикуліт чи ревматичні, можуть бути ознакою метастазів, якщо це має місце у хворих, які перенесли злоякісну пухлину молочної залози, легені, щитовидної залози або простати.

Насторожити повинна і поява легкої жовтушності склер у хворого після радикального лікування пухлини шлунково-кишкового тракту, легені, нирки, поява будь-якого лімфатичного вузла в зоні можливої локалізації метастазу при даній пухлині чи такого що виявив тенденцію до росту.

Пухлиною називають надлишкові патологічні розростання тканин, що складаються з якісно змінених, таких що втратили диференціацію клітин організму. З прийнятих у медицині термінів, що позначають пухлинний процес, найбільше часто вживаються наступні: тумор - tumores, новоутвір - neoplasma, бластома - blastomata,- остання найбільш повно відображає сутність процесу. Бластома походить від грецького дієслова бластонейн - рости. По характеру й темпах росту пухлини поділяються на доброякісні й злоякісні.

Доброякісні пухлини - tumor benignum, ростуть повільно, можуть існувати роками, не збільшуючись. Вони оточені власною оболонкою. Під час росту, збільшуючись, пухлина відсуває навколишні тканини, не руйнуючи їх. Гістологічна будова пухлини незначно відрізняється від тканини, у якій вона розвивалася. Тому доброякісні пухлини носять назви власних тканин, із яких вони розвинулися, з додаванням суфікса "ома" від грецького терміна "онкома" (пухлина). Наприклад, пухлина з жирової тканини - ліпома, із сполучної - фіброма, із м'язової - міома, із кісткової тканини - остеома і т.д. Видалення доброякісної пухлини з її оболонкою веде до повного виліковування хворого.

Злоякісні пухлини - tumor malignum, ростуть значно швидше. Оболонки не мають. Пухлинні клітини і їхні тяжі проникають у навколишні тканини (інфільтративний ріст), ушкоджуючи їх. Проростаючи лімфатичну або кровоносну судину, вони струменем крові чи лімфи можуть переноситися в лімфатичні вузли або віддалений орган і утворювати там вторинне вогнище пухлинного росту - метастаз. Гістологічна картина злоякісної пухлини значно відрізняється від тканини, із якої вона розвинулася. Клітини її атипові, поліморфні, із великою кількістю мітозів. Характерною ознакою пухлинної тканини є анаплазія - повернення до більш примітивного типу. Морфологічно це проявляється втратою диференціації, функціонально - утратою специфічної функції. Розрізняють злоякісні пухлини епітеліальної природи - раки, і такі що