При триваючійродовій діяльності перерозтягнення і стоншення нижнього сегмента досягає найвищоїмежі, і відбувається розрив його.

На початкуцього століття (1911) Я. Ф. Вербов висунув іншу теорію походження розривуматки. На думку Я. Ф. Вербова здорова матка не розривається; розриввідбувається на грунті патологічних змін в стінці матки, які викликаютьслабкість, неповноцінність міометрію. До таких змін, що сприяють розриву матки,належать рубці після операцій (кесарів розтин, вилущення міоматозного вузла таін.), ушкодження матки при аборті, дегенеративні і запальні процеси, перенеснідо даної вагітності, інфантилізм та 'інші аномалії статевих органів, якіхарактеризуються слабкістю міометрія.

Тепер вважають,що причиною розриву матки можуть бути і патологічні зміни в її стінці, імеханічні фактори (невідповідність між тазом і передлеглою частиною). Особливолегко виникає розрив матки при комбінації вказаних явищ, тобто при одночасномуіснуванні патологічних процесів у матці і яких-небудь труднощів до зганянняплода.

Розрив маткибуває головним чином у жінок, які повторно і багато народжували; у молодихпервовагітних це ускладнення спостерігається рідко. Найчастіше розрив маткивідбувається в періоді зганяння, коли виявляються утруднення або перешкода допросування плода через родові шляхи. При патологічних змінах в стінці матки(рубці, запальні і дегенеративні процеси) розрив може статися в періодірозкриття, навіть в самому початку родів. Відомі випадки розриву матки під часвагітності, які виникли на грунті змін у стінці матки.

Розриву маткизвичайно передують клінічні ознаки, що характеризують стан розриву, якийзагрожує або готується. Клінічна картина загрожуючого розриву матки дужеяскрава при механічній перешкоді до зганяння плода (вузький таз, неправильніположення і передлежання та ін.) і менш чітка ири патологічних змінах в стінціматки (рубці та ін.).

Клінічнакартина загрожуючого розриву матки, який виникає у зв'язку з механічнимиперешкодами до зганяння плода, характеризується такими симптомами.

1. Родовадіяльність дуже сильна, перейми інколи набирають судорожного характеру.

2. Нижній сегментматки перерозтягнутий, стоншений, болісний при пальпації.

3. Контракційнекільце піднімається високо, доходячи до рівня пупка, розміщується косо.

4. Круглізв'язки матки дуже напружені і болючі,

З'являєтьсянабряк країв зіва (через стиснення), який поширюється на вагіну і промежину.

Утруднюєтьсясечовипускання у зв'язку з стисненням сечового міхура та уретри між головкою ікістками таза.

7. З'являютьсясукровичні виділення з вапни, які вказують на те, що ушкодження тканин вжепочалося.

8. Роділля збуджена,неспокійна (кричить, кидається в ліжку, хапається руками за живіт), скаржитьсяна сильні болі.

Клінічнакартина загрожуючого розриву на грунті змін в стінці матки характеризуєтьсятим, що бурхлива родова діяльність відсутня. Перейми часті, болісні, але недуже сильні. Спостерігається також решта симптомів (перерозтягнення іболісність нижнього сегмента, набряк шийки, вапни і зовнішніх статевих органів,порушення сечовипускання та ін.), але вони можуть бути менш чіткими, ніж призагрожуючому розриві на грунті механічних причин.

Якщо привказаній клінічній картині не буде подана допомога, то неминуче виникне розривматки.

Клінічнакартина розриву матки, який стався, характеризується такими основними ознаками.

1. В моментрозриву виникає надзвичайно гострий біль у животі.

2. Одразу післярозриву родова діяльність цілком припиняється.

3. Незабаромнастає важкий стан, зв'язаний з шоком і наростаючою втратою крові. Шкіра івидимі слизові блідніють, риси обличчя загострюються, пульс стає частим імалим, артеріальний тиск падає. Нерідко спостерігається нудота і блювання.

4. При розривіматки плід повністю або частково виходить у черевну порожнину. Тому припальпації частини плода надзвичайно чітко визначаються безпосередньо підчеревною стінкою; передлегла частина, раніш фіксована, відходить вгору і стаєрухомою. Поряд з плодом прощупується тіло матки, яка скоротилася. Серцебиттяплода не вислухується.

5. Зовнішнякровотеча звичайно буває не дуже велика, інколи навіть незначна. При розривіматки кров виливається в черевну порожнину (при неповному розриві утворюєтьсягематома в рихлій клітковині таза).

Припатологічних процесах в стінці матки розрив може статися поступово, черезрозповзання тканин. Тому гострого раптового болю може не бути, і переймиприпиняються не одразу, а поступово. Всі інші ознаки розриву матки виявленічітко.

Профілактикарозривів матки полягає в правильній організації рододопомоги. Вирішальнезначення має своєчасний облік усіх вагітних і ретельний нагляд за ними вконсультації. В консультації виявляють і беруть на спеціальний облік усіхвагітних, в яких можливий розрив матки в родах. До цієї групи належать вагітніз вузьким тазом, неправильним положенням плода, переношеною вагітністю (великийплід), жінки з в'ялою черевною стінкою і в'ялою маткою, які багато народжували,які мають важкий акушерський анамнез (патологічні роди, ускладнені аборти,післяродові і післяабортні запальні захворювання), які перенесли кеса-ревийрозтин та інші операції на матці.

Всіх цихвагітних за 2—3 тижні до родів направляють в родильний будинок; роди у нихпроводять під доглядом лікаря.

Під час родіввстановлюють уважне спостереження, щоб не пропустити ознак загрожуючого розривуматки.

Лікування розриву матки,  який загрожує або стався. При виникненнісимптомів загрожуючого розриву матки необхідно: 1) припинити або ослабитиродову діяльність, 2) негайно закінчити роди оперативним шляхом.

Для припинення(ослаблення) родової діяльності дають ефірний наркоз. Акушерка, яка самостійнопрацює, вводить морфін (1% 1,5 мл) і негайно викликає лікаря, попередивши прозагрожуючий розрив матки. Розродження проводиться дуже бережно, під глибокимнаркозом. Якщо плід живий і ознак інфекції нема, вдаються до кесаревогорозтину. При мертвому плоді роди закінчують плодоруйнуючою операцією. Призагрожуючому розриві матки протипоказані поворот плода і накладання акушерськихщипців; ці операції і навіть спроби до їх застосування неминуче призводять дорозриву матки.

При розривіматки, який уже стався, необхідний негайний череворозтин. З черевної порожнинивидаляють плід, послід і кров, яка вилилась, а потім проводять надвагінальнуампутацію або екстирпацію матки. В деяких випадках обмежуються зашиваннямрозриву матки (молодий вік, розрив, що стався недавно, відсутність інфекції).Під час операції і після її закінчення проводять боротьбу з шоком і втратоюкрові. Для цього застосовують переливання крові, підшкірне вливанняфізіологічного розчину, зігрівання, серцеві засоби.

ПІСЛЯРОДОВІФІСТУЛИ

Припатологічних родах