Фістулиутворюються в результаті тривалого стиснення м'яких тканин родових шляхів і сусідніхорганів між стінками таза і передлеглою частиною (вузький таз, неправильнепередлежання і вставлення головки, великий плід та ін.). При стисненнівідбувається порушення кровообігу, подальший некроз і відпадіння змертвілихділянок. Після відпадання змертвілих ділянок сеча (або кал) починає проникати увагіну. Це звичайно буває на 5—7-й день після родів.

Фістули можутьвиникнути у зв'язку з пораненням м'яких тканин родових шляхів і сусідніхорганів (сечового міхура або прямої кишки) інструментами, застосовуваними приакушерських операціях (плодоруй-нуючі операції, щипці та ін.). В таких випадкахфістула з'являється безпосередньо після розродження.

Профілактикафістул зводиться до правильного ведення родів. Не можна допускати тривалогостояння головки в одній і тій самій площині таза після відходження вод. Якщоголовка стоїть у вході, в порожнині або у виході таза понад 2—3 години,необхідно зробити вагінальне дослідження, уточнити діагноз і розв'язати питанняпро розродження. Треба систематично стежити за станом сечового міхура. Призатримці сечі роблять обережну катетеризацію сечового міхура. Домішка крові досечі (навіть незначна) вказує на загрозу виникнення фістули і є показанням длязакінчення родів оперативним шляхом.

Лікуванняфістул оперативне. Тільки невеликі фістули при правильному догляді інколизакриваються самостійно. Догляд зводиться до тримання статевих органів учистоті, змазування шкіри зовнішніх статевих органів і слизової вагінивазеліновою (або іншою) олією, стрептоци-довою або сульфідиновою емульсією (щобне було роз'ятрення). При виявленні сечової фістули в уретру вводять постійнийкатетер, який систематично виймають і стерилізують кип'ятінням. Всерединупрофілактично призначають уротропін. Якщо фістула самостійно не закривається,то через 3—4 місяці після родів роблять операцію.

ПІСЛЯРОДОВИЙВИВОРОТ МАТКИ

При виворотіматки шари її розміщуються навиворіт: слизова оболонка стає зовнішнім шаром, асерозний покрив — внутрішнім (матка вивертається, як палець рукавички) (мал.12). Виворіт утворюється так: спочатку відбувається вдавлення дна матки в їїпорожнину, потім дно доходить до зіва і, нарешті, вивернута навиворіт маткарозміщується у вагіні або навіть за межами статевої щілини.

Виворот маткивідбувається за таких умов: а) зів матки розкритий, б) стінки матки розслаблені(наприклад, при гіпотонії й атонії), в) на дно матки відбувається тиск зверху(наприклад, витискання посліду) або витягання знизу (наприклад, потягування запуповину). Вивертанню матки особливо сприяє поєднання розслаблення стінки маткиі витискання посліду за Креде-Лазаревичем без  попереднього масажу днаматки, а також недозволене потягування за пуповину при недостатньому скороченніматки і широко розкритому зіві.

Виворот маткипісля родів звичайно супроводиться рядом тяжких симптомів. У жінок виникаєгострий біль у животі і стан шоку. Шкіра        і слизові блідніють, пульс прискорюється, артеріальнийтиск падає, виникає нудота, блювання, непритомність. З статевої щілини показуєтьсявивернута матка яскраво червоного кольору; іноді матка вивертається разом зпослідом, який ще не відокремився. При дослідженні в ділянці матки виявляєтьсялійкоподібна заглибина. Виворот матки після родів може спричинитися до загибеліжінки.

Лікування. Підглибоким наркозом проводиться обережне вправлення матки через широко розкритийзів. Перед вправлянням відокремлюють плаценту, якщо вона була прикріплена довивернутої матки. Після вправляння вагіну тампонують стерильним марльовимбинтом. Вживають заходів боротьби з шоком та інфекцією.

РОЗХОДЖЕННЯЛОБКОВИХ КІСТОК

Під часвагітності відбувається серозне просочення зчленувань і зв'язкового апаратутаза, особливо лобкового зчленування. У деяких вагітних розм'якшення зчленуваньтаза буває значним. В таких випадках сильний тиск на кісткове кільце таза збоку головки, яка народжується, може викликати розходження лобкових кісток.Розходження лобкових кісток буває при вузькому тазі, великому плоді і приоперативних родах. Інколи розходження лобкових кісток супроводитьсякрововиливом і ушкодженням сечівника, сечового міхура і клітора. При тяжкихродах, особливо оперативних, може виникнути також ушкодження крижово-клубового зчленування.

При розходженнілобкового зчленування роділля скаржиться на біль в ділянці симфізу, особливопри руханні ногами. Біль різко посилюється при розведенні ніг, зігнутих уколінних та кульшових суглобах. При пальпації виявляється заглибина між кінцямилобкових кісток, які розійшлися. В разі необхідності діагноз підтверджуєтьсярентгенографічне.

Лікування.Спокійне положення в ліжку, туге бинтування ділянки таза.

Спокою требадодержувати на протязі 3—5 тижнів (інколи більше). У деяких жінок в перший часспостерігаються певні порушення ходи («качина хода»), які звичайно надалізникають. В рідких випадках буває нагноєння гематоми в ділянці лобковогозчленування, що розійшлося, і стійке порушення ходи.

ЗАХВОРЮВАННЯ,ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЧЕТВЕРТОГО ЕТАПУ ПОШИРЕННЯ СЕПТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ (ГЕНЕРАЛІЗОВАНАСЕПТИЧНА ІНФЕКЦІЯ)

В деякихвипадках гнійники в вені осумковуються, і інфекція по всьому організму непоширюється.

Методилікування гострого розлитого перитоніту і прогресуючого тромбофлебіту такі ж,як при загальній (генералізованій) септичній інфекції. До генералізованоїсептичної інфекції належать септицемія і септикопіємія.

Септицемія

Септицемія —тяжке загальне септичне захворювання, яке характеризується тим, що мікроби, якіпотрапили в кров, розмножуються в ній і розносяться по всьому організму;мікробні токсини спричиняють отруєння організму. В серці, судинах, печінці,нирках та інших органах виникають різко виявлені дистрофічні явища.

Захворюванняпочинається на 2—3-й день після родів ознобом, підвищенням температури до40—41°, різким погіршенням усього стану. Хвора апатична, сонлива, буваєголовний біль, інколи спостерігається збудження й маячіння. Пульс малий ічастий (120—130 ударів на хвилину), язик сухий, обкладений, шкіра суха зсіруватим або жовтуватим відтінком, на ній нерідко з'являються дрібні, а інодій великі крововиливи (висип). Часто розвиваються проноси. Нерідко виникає ціанозкісток, зв'язаний з ослабленням серцевої діяльності. При посіві крові вдаєтьсявиявити збудника септицемії. Хворі нерідко гинуть навіть при сучасних методахлікування.

Септикопіемія

Присептикопіємії мікроби періодично надходять у кров (з існуючих вогнищ септичноїінфекції) і утворюють в різних органах і тканинах нові (метастатичні) вогнищасептичної інфекції, які звичайно нагноюються.

Основнимвогнищем поширення інфекції часто є тромбофлебіт, що нагноївся. Звідсивідторгаються частини інфікованого тромба і розносяться по організму. Надалігнійні метастази