Скоротність. Скоротність серцевого м'яза має свої особливості. Першими скорочуються м'язи передсерді, потім — папіллярні м'язи і субендокардіальний шар м'язів шлуночків. Надалі скорочення охоплює і внутрішній шар шлуночків, забезпечуючи тим самим рух крові з порожнин шлуночків в аорту і легеневий стовбур.

Фізіологічними особливостями серцевого м'яза є подовжений рефрактерний період і автоматія. Тепер про них детальніше.

Рефрактерний період. У серці на відміну від інших збудливих тканин є значно виражений і подовжений рефрактерний період. Він характеризується різким зниженням збудливості тканини протягом її активності. Виділяють абсолютний і відносний рефрактерний період (р.п.). Під час абсолютного р.п. якої б сили не наносили роздратування на серцевий м'яз, вона не відповідає на нього збудженням і скороченням. Він відповідає за часом систолі і початку діастоли передсердя і шлуночків. Під час відносного р.п. збудливість серцевого м'яза поступово повертається до початкового рівня. У цей період м'яз може відповісти на подразник сильніше за пороговий. Він виявляється під час діастоли передсердя і шлуночків.

Скорочення міокарду продовжується близько 0.3 з, за часом приблизно співпадає з рефрактерной фазою. Отже, в період скорочення серце нездатний реагувати на подразники. Завдяки вираженому р.п. .р.рррр.п., який триває більш ніж період систоли, серцевий м'яз нездібний до тетанічеському (тривалому) скорочення і скоює свою роботу по типу одиночного м'язового скорочення.

Автоматія серця. Поза організмом за певних умов серце здатне скорочуватися і розслаблятися, зберігаючи правильний ритм. Отже, причина скорочень ізольованого серця лежить в ньому самому. Здатність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, що виникають в ньому самому, носить назву автоматії.

У серці розрізняють робочу мускулатуру, представлену поперечнополосатим м’язом, і атипію, або спеціальну, тканина, в якій виникає і проводиться збудження.

У людини тканина атипії складається з:

синоаурікулярного вузла, розташованого на задній стінці правого передсердя у місця впадання порожнистих вен;

атріовентрикулярного (передсердно-жолудочкового) вузла знаходиться в правому передсерді поблизу перегородки між передсердям і шлуночками;

пучка Гиса (председно-шлуночковий пучок), що відходить від атріовентрикулярного вузла одним стовбуром. Пучок Гіса, пройшовши через перегородку між передсердям і шлуночками, ділиться на дві ніжки, що йдуть до правого і лівого шлуночків. Закінчується пучок Гіса в товщі м'язів волокнами Пуркинье. Пучок Гіса - це єдиний м'язовий місток, що сполучає передсердя з шлуночками.

Синоаурікулярний вузол є ведучим в діяльності серця (водій ритму), в ньому виникають імпульси, що визначають частоту скорочень серця. У нормі атріовентрикулярний вузол і пучок Гиса є тільки передавачами збудження з провідного вузла до серцевого м'яза. Проте їм властива здібність до автоматії, тільки виражена вона у меншій мірі, ніж у синоаурікулярного вузла, і виявляється лише в умовах патології.

Тканина атипії складається з малодиференційованих м'язових волокон. У області синоаурікулярного вузла знайдена значна кількість нервових клітин, нервових волокон і їх закінчень, які тут утворюють нервову мережу. До вузлів тканини атипії підходять нервові волокна від блукаючих і симпатичних нервів.

3. Ритм серця. Показники серцевої діяльності.

Ритм серця і чинники, що впливають на нього. Ритм серця, тобто кількість скорочень в 1 мін, залежить головним чином від функціонального стану блукаючих і симпатичних нервів. При збудженні симпатичних нервів частота серцевих скорочень зростає. Це явище носить назву тахікардії. При збудженні блукаючих нервів частота серцевих скорочень зменшується — брадикардія.

На ритм серця впливає також стан кори головного мозку: при посиленні гальмування ритм серця сповільнюється, при посиленні збудливого процесу стимулюється.

Ритм серця може змінюватися під впливом гуморальних дій, зокрема температури крові, що притікає до серця. У дослідах було показано, що місцеве роздратування теплом області правого передсердя (локалізація провідного вузла) веде до почастішання ритму серця при охолоджуванні цієї ділянки серця спостерігається протилежний ефект. Місцеве роздратування теплом або холодом інших ділянок серця не відображається на частоті серцевих скорочень. Проте воно може змінити швидкість проведення збуджень по провідній системі серця і відобразитися на силі серцевих скорочень.

Частота серцевих скорочень у здорової людини знаходиться залежно від віку. Ці дані представлені в таблиці.

Що ж є показниками серцевої діяльності?

Показники серцевої діяльності. Показниками роботи серця є і хвилинного об'єм систоли серця.

Систола, або ударний, об'їм серця — це кількість крові, яке серце викидає у відповідні судини при кожному скороченні. Величина об'єму систоли залежить від розмірів серця, стану міокарду і організму. У дорослої здорової людини при відносному спокої об'єм систоли кожного шлуночку складає приблизно 70—80 мл. Таким чином, при скороченні шлуночків в артеріальну систему поступає 120—160 мл крові.

Хвилинний об'єм серця — це кількість крові, яке серце викидає в легеневий стовбур і аорту за 1 мін. Хвилинний об'єм серця — це твір величини об'єму систоли на частоту серцевих скорочень в 1 мін. В середньому хвилинний об'єм складає 3-5 л.

І хвилинного об'єм систоли серця характеризує діяльність всього апарату кровообігу.

4.Зовнішні прояви діяльності серця.

Як же можна визначити роботу серця без спеціальної апаратури?

Є дані по яких лікар судить про роботу серця по зовнішніх проявах його діяльності, до яких відносяться верхівковий поштовх, серцеві тони. Докладніше про ці дані:

Верхівковий поштовх. Серце під час систоли шлуночків скоює обертальний рух, повертаючись зліва направо. Верхівка серця підіймається і натискає на грудну клітку у області п'ятого міжреберного проміжку. Під час систоли серце стає дуже щільним, тому натискання верхівки серця на міжреберний проміжок можна бачити (вибухання, випинання), особливо у худорлявих суб'єктів.