РЕФЕРАТ

на тему:

„Снодійні засоби”

Снодійні засоби - це лікарські препарати, які сприяють настанню сну, збільшують його тривалість і глибину. В невеликих дозах вони проявляють седативну дію.

Згідно з сучасними уявленнями, сон - це специфічний активний стан ЦНС, який характеризується чергуванням двох фаз. Одна з них проявляється зменшенням біоелектричної активності мозку, а також частоти серцевих скорочень і дихання, повільним рухом очних яблук. Тому вона визначається терміном "повільний сон" (ортодоксальний, передньомозковий, синхронізований). Він становить близько 75-80 % від загальної тривалості сну. Друга фаза, так званий "швидкий сон" (парадоксальний, задньомозковий, десин-хронізований), характеризується посиленням біоелектричної активності мозку, швидкими рухами очей, збільшенням частоти серцевих скорочень і дихання. Під час "швидкого сну" людина бачить сновидіння.

До снодійних препаратів ставиться ряд вимог, серед яких на перший план виступає вплив на структуру сну. Вони повинні повністю відновлювати нормальний сон, тобто не порушувати чергування вказаних двох фаз. Крім того, вони повинні бути ефективними і безпечними для різних груп хворих, здійснювати швидкий ефект, не пригнічувати дихання, не порушувати пам'ять, не викликати звикання, фізичної і психічної залежності.

Вивчення впливу снодійних препаратів на структуру сну показало, що всі вони порушують її, по-різному не задовольняють інших вимог. Тому пошуки нових снодійних препаратів тривають.

Розрізняють дві основні групи снодійних засобів: а) агоністи бензодіазепі-нових рецепторів і б) снодійні засоби з наркозним типом дії. До агоністів бензодіазепінових рецепторів відносять похідні бензодіазепіну (нітразепам. сибазон. феназепам і ін.) і деякі препарати інших хімічних структур (золпідем і зопіклон), а до снодійних засобів із наркозним типом дії - похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал, етамінал-натрій) і деякі аліфатичні сполуки (хлоралгідрат). Крім того, снодійна дія притаманна транквілізаторам, деяким протигістамінним препаратам (димедролу), натрію оксибутирату тощо.

Встановлення механізмів дії снодійних засобів стримується недостатністю інформації щодо сутності як фізіологічного сну, так і безсоння. В загальному плані слід вважати, що сон як активний процес проявляється циклічною взаємодією гіпнотичних структур головного мозку, зокрема таламуса, гіпоталамуса і каудальних відділів ретикулярної формації, з одного боку, і активуючої висхідної ретикулярної формації - з іншого. Під час сну активність гіпногенних (синхронізуючих) структур підвищується, а активуючої висхідної ретикулярної формації, навпаки, знижується. Мабуть, під впливом снодійних засобів взаємодія цих систем зменшується на користь гіпогенної, що сприяє настанню і перебігу сну. Зокрема, встановлено, що ряд снодійних засобів, наприклад, похідні барбітурової кислоти мають властивість пригнічувати активуючу ретикулярну формацію стовбура мозку, ідо сприяє появі сну. Інші гіпнотичні препарати, зокрема, засоби бензодіазепінового ряду, на цю структуру мозку майже не впливають, але діють на лімбічну систему головного мозку і її зв'язок з іншими відділами його, що забезпечує циклічну зміну вказаних фаз сну.

Крім того, відомо, що снодійні засоби проявляють пригнічуючий вплив на міжнейронну (синаптичну) передачу імпульсів у тих структурах головного мозку, які беруть участь у появі сну, тобто в корі великих півкуль, аферентних шляхах передачі імпульсів, лімбічній системі тощо. Причому кожній групі снодійних засобів характерна своя локалізація дії в нервових структурах.

Сон, який викликають більшість гіпнотичних засобів, значною мірою відрізняється від фізіологічного. Під їх впливом суттєво порушується його структура. Особливо це відбивається на фазі швидкого сну, зокрема, може продовжуватись латентний її період, зменшуватись загальна тривалість тощо.

Раптова відміна прийому снодійних засобів нерідко призводить до появи феномену "віддачі". Він проявляється в скороченні латентного періоду "швидкого" сну, його тривалості, збільшується кількість сновидінь, з'являються нічні жахи, часті пробудження тощо. Цей феномен залежить від дози препарату, періоду його напіввиведення, тривалості застосування тощо. Фактично феномен "віддачі" є продовженням дії снодійних засобів у вигляді седативного ефекту. Тому найбільш доцільними слід вважати ті засоби, які суттєво не впливають на структуру фізіологічного сну, тобто такі, які сприяють настанню сну, близького до натурального. Із наявного арсеналу снодійних засобів не відмічено суттєвого впливу на "швидкий" сон з боку натрію оксибутирату і хлоралгідрату. Бензодіазепінові снодійні засоби скорочують фазу "швидкого" сну меншою мірою, ніж барбітурати.

Снодійні засоби відносяться до препаратів, які широко застосовуються в медичній практиці, нерідко тривалий час у одного і того ж хворого. Тому завжди треба мати на увазі можливість розвитку звикання до них і лікарської залежності. До снодійних засобів толерантність виникає часто, що вимагає збільшення дози або переходу на прийом іншого препарату. Механізм розвитку його може бути зумовлений зміною швидкості інактивації при тривалому застосуванні, наприклад, барбітуратів (метаболічна толерантність) або зниженням чутливості і реактивності нервової системи (фармакодинамічна толерантність). Тривалий прийом будь-якого снодійного засобу може призвести до розвитку лікарської залежності і абстинентного синдрому. Він проявляється підвищеною тривожністю, безсонням, значною збудливістю НС, навіть судомами.

Більшість похідних бензодіазепіну має велику снодійну активність, особливо нітразепам, сибазон (діазепам), феназепам і ін. Ці препарати відрізняються значним спектром фармакологічної дії. Крім гіпнотичної, для них характерна анксіолітична (транквілізуюча), седативна, протисудомна і міорелаксантна дія. Основним в їх ефектах є, перш за все, усунення психічної напруги. Це значною мірою сприяє розвитку сну, анксіолітичних, седативних та інших ефектів.

Транквілізуюча і снодійна їх дія зумовлена пригнічуючим впливом на гіпокамп лімбічної системи, меншою мірою - на активуючу ретикулярну формацію стовбура мозку і кору великих півкуль. М'язоворозслаблююча дія - результат пригнічення полісинаптичних спінальних рефлексів. Механізм протисудомної (протиепілептичної) дії полягає в активізації гальмівних процесів, які реалізуються в мозку через ГАМКергічну систему.

Молекулярний механізм седативного, снодійного і деяких інших ефектів бензодіазепінів реалізується через специфічні рецептори. Вони є макромолекулярним