У фармакологічній дії бензодіазепінів значну роль відіграють особливості їх фармакокінетики, зокрема біотрансформації. Деякі з них (флуразепам, сиба-зон та ін.) метаболізуються з утворенням активних тривалодіючих метаболітів. У таких препаратів їх снодійно-седативна дія досить висока і тривала, бо вона складається із тривалості ефектів самого лікарського засобу і тривалості дії його активних метаболітів. Інші бензодіазепіни, наприклад лоразепам і те-мазепам, діють коротший час. бо їх метаболіти фармакологічно неактивні. Такі препарати, як снодійні, більш цінні, бо післядія у них проявляється меншою мірою. Встановлено, що чим триваліший снодійний вплив препарату, тим більша ймовірність появи післядії і її тривалість. Упродовж дня вона проявляється у вигляді седативного ефекту, сповільнення рухів і порушення пам'яті.

За тривалістю психоседативної дії бензодіазепіни поділяють на такі групи:

Препарати короткої дії (Т = 1,5-3 год): тріазолам.

Препарати середньої тривалості дії:

А. (Т = 12-18 год): лоразепам, нозепам, темазепам; В. (Т = 24 год): нітразепам.

3. Препарати тривалої дії (Т = 30-40 год і більше): феназепам, Флуразе

Порівняно з тривалістю психоседативної дії бензодіазепінів, тривалість їх снодійного ефекту набагато менша в середньому 6-8 год.

Феномен "віддачі", який виникає при раптовій відміні снодійних засобів, більш характерний для короткодіючих бензодіазепінів. Тому для попередження його появи препарат слід відміняти поступово.

У наш час із бензодіазепінів найбільш популярним снодійним засобом виявився нітразепам. Крім значної гіпнотичної дії, він має транквілізуючі, міорелаксантні, протисудомні властивості. Під його впливом зростає глибина і тривалість сну (до 6-8 год). Післядія проявляється незначною мірою. Він значно збільшує дію інших психотропних засобів, зокрема засобів для наркозу, спирту етилового, снодійних препаратів з наркозним типом впливу. При тривалому застосуванні препарат кумулює, може розвинутись звикання.

Порівняно з барбітуратами, нітразепам меншою мірою порушує структуру сну, має більшу широту терапевтичної дії, тому рідше викликає гострі отруєння. Він менше індукує мікросомальні ферменти печінки, тому мало впливає на дію тих лікарських засобів, які метаболізуються цими ферментами. Лікарська залежність до нітразепаму розвивається рідко.

Застосовують нітразепам при порушенні сну будь-якого характеру, особливо через емоційну напругу і неспокій, а також при неврозах, психопатіях з перевагою неспокою, для лікування органічних уражень головного і спинного мозку (в комбінації з іншими психотропними засобами). Крім того, в поєднанні з протисудомними препаратами він використовується при епілепсії, а в анестезіологічній практиці — для премедикації і в післяопераційному періоді. Як снодійний засіб призначають усередину по 0,005-0,01 г (1-2 таблетки) за півгодини до сну.

При лікуванні нітразепамом, особливо при передозуванні, в окремих хворих можлива денна сонливість, почуття в'ялості, головний біль, оглушення, інколи нудота, тахікардія, шкірна алергічна висипка тощо. При зменшенні дози ці прояви зникають. Антагоністом бензодіазепінових снодійних засобів є флумазеніл.

Нітразепам протипоказаний при вагітності, особливо в перші 3 місяці, міастенії, захворюваннях печінки і нирок. Його не можна приймати під час роботи водіям транспорту, авіадиспетчерам та іншим особам, діяльність яких вимагає швидкої психічної і фізичної реакції.

Як снодійні засоби в медичній практиці використовуються й інші бензодіазепіни. зокрема темазепам і флуразепам. Багато похідних бензодіазепіну застосовуються не тільки для ліквідації безсоння, але й як транквілізатори (стор. 221). при епілептичному статусі тощо.

Так як при тривалому вживанні бензодіазепінових снодійних засобів розвивається звикання, фізична і психічна залежність. Їх застосовують не довше 4-х тижнів. Може з'явитись відчуття гіркоти в роті, інколи нудота і блювання, голоний біль, запаморочення, алергічна реакція.

Крім бензодіазепінових снодійних засобів, в останні роки синтезовано ряд препаратів небензодіазепінової структури, які мають здатність активувати ГАМКА-рецептори. В результаті цього відкриваються хлорні іонні канали, розвивається гіперполяризація мембрани, зростає процес гальмування в ГАМКергічній системі, розвиваються снодійний і седативний ефекти. До таких препаратів належать зопіклон і золпідем. Зокрема зопіклон, крім снодійної дії, викликає седативні, транквілізуючі, міорелаксантні і протисудомні ефекти. Снодійний ефект при пероральному прийомі розвивається через 20-30 хв. і зберігається протягом 6-8 год., причому на загальну тривалість "швидкого" сну не впливає. Синдром відміни не настає. Викликає залежність.

Застосовується зопіклон при утрудненні засинання, нічному та ранньому пробудженні, порушенні сну невротичного характеру (перорально по 0,0075-0,015 г, тобто по 1-2 таблетки). Дітям до 15 років препарат не призначають, особам похилого віку - по ХА таблетки, а при достатній переносимості - по 1 таблетці.

Золпідем - похідне імідазопіридину із значною снодійною та заспокійливою активністю. Анксіолітична, міорелаксуюча, протисудомна дія у нього незначна. Не порушує фази сну. Швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (біодоступність - 70 %). Діє протягом 5-6 год. Феномен "віддачі" незначний. При застосуванні препарату можливі гіпотензія, збудження, галюцинації, атаксія, диспепсичні розлади, при тривалому прийомі - розвиток толерантності та залежності (психічної та фізичної). Антагоністом зопіклону та золпідему є флумазеніл.

Снодійні засоби з наркозним типом дії Це. перш за все, похідні барбітурової кислоти. Вони, як і бензодіазепінові препарати, проявляють ГАМК-міметичнии вплив на ЦНС. Їм властива взаємодія з алосезичною