В цілому старіння призводить до прогресивного повишення вірогідності смерті. Таким образом, біологічний смисл старіння заключається в тому, що воно робить неминучою смерть організму. Остання ж представляє собою універсальний спосіб обмежити участь багатоклітинного організму в розмноженні. Без смерті не було б зміни покоління - одного із головних умов еволюційного процесу.

Вікові зміни в процесі старіння не в усіх випадках заключається в зниженні застосовності організму.

Зміна органів і систем органів в процесі старіння.

Розглянемо коротко зміни органів і функціональних систем тварин та людини, котрі стають помітними і наростають по завершенні активного репродуктивного періоду онтогенезу.

Як правило, після 40 – 50 років у людини виникають стійкі зовнішні прояви старіння. З’являються зморшки, які виникають із – за втрати підшкірних тканин, бородавки. Шкіра стає сухою та шершавою у зв’язку із зменшенням кількості потових залоз, губиться її еластичність.

Спільні напрямки цих змін для сердечно – судинної, дихальної, а також головного обміну, який відражає стан енергетичних процесів в організмі.

Ознаки старіння сердечно – судинної системи стають помітними зазвичай в віці після 40 років. Закономірні зміни спостерігаються в стінках судин: в них відкладаються ліпіди, перед усім холестерин, що наряду з іншими структурними перетвореннями знижує еластичність.

В основі функціональних розладів дихальної системи лежить руйнування межальвеолярних перегородок, що скорочує дихальну поверхню, знижує ефективність аерогематичного обміну кисло роду. З віком падає життєва ємність легенів, котра к 75 рокам досягає всього 56% від рівня в віці 30 років.

Вплив на процес старіння умов життя.

Умови життя відносяться до категорії поняття , які відрізняються широкою і деякою розмитістю границь. Якщо для тварин воно вміщає природно – географічні, перед усім кліматичні, фактори, то у відношенні людини необхідно враховувати також і соціально – економічні фактори.

Розслідування впливів умов життя на процес старіння проводять деякими шляхами. По – перше, шляхом вивчення швидкості зміни організмів, проживаючих в різних умовах. По – друге, шляхом співставлення значень смертності або подовженості життя в розрізняючи по умовам життя популяціях в межах одного або різних історичних періодів часу.

Оцінка впливу умов життя на швидкість старіння потребує предворительного відбору демонстративних показників, значення котрих закономірно змінюється відповідно віку.

Вивчали вплив на швидкість старіння багатьох умов життя: зниження температура навколишнього середовища, зміна режиму рухової активності, взаємодія іонізуючим опроміненням.

В процесі старіння зволікаються всі структури і функції організму. Важливою властивістю цього процесу є його гетерогенність. В співвідношенні з цією властивістю зміни, характерні для старіння, з’являються в різних клітинах, тканинах і органах в різному календарному віці. З іншого боку, в любому органі старіючого організму властиві для цього процесу зміни сполучаються із змінами приспособлюючими, направленими на виповнення структурних та функціональних втрат. В таких умовах неможливо точно виявити швидкість старіння організму як цілісної системи шляхом оцінки швидкості старіння по змінам окремих показників.

Література

Давыдовский И.В. Геронтология. – М., 1966

Медицинские и социальные проблемы в геронтологии. – М., 1996

Комфорт А. Биология старения. – М., 1987

Руководство по геронтологии. – М., 1990

Популярная энциклопедия пожилого человека. – Самара, 1996

Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», - 2002. – 296с.Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология. – М., 1999