Таблиця 1

Критична концентрація змочування лікарських препаратів твіном-80

Препарат | Концентрація твіну-80, %

Салазодиметоксин | 0,05

Діуцифон | 0,07

Сульфадимезин | 0,1

Етазол | 0,1

Салазопіридазин | 0,1

Ксероформ | 1,3

У табл. 1 приведена критична концентрація змочування твіном-80 порошків ряду лікарських речовин, що використовуються в медицині (А. І. Бондаренко, 1992). Варто враховувати, що твіни і спени несумісні із саліцилатами, похідними параоксибензойної кислоти, фенолами і т. п.

Часточки суспензій можуть бути стабілізовані і додаванням електролітів, що створюють у прикордонному шарі дзета-потенціал визначеного знаку і величини. Виникнення дзета-потенціалу в суспензіях пояснюється так само, як і заряджування ядра міцели в гідрофобному золі: адсорбція іонів з розчину і дисоціація або гідроліз поверхневого шару твердої фази.

Слід мати на увазі, що електроліти стабілізують суспензії тільки у визначених концентраціях. Якщо перевищується концентрація електроліту, то стабілізуюча дія електроліту переходить у коагулюючу.

Суспензії лікарських речовин готують двома методами: дисперсійним і конденсаційним.

В основі дисперсійного методу лежить принцип одержання визначеного ступеня дисперсності шляхом подрібнення порошкоподібної лікарської речовини.

В основі конденсаційного способу - сполучення молекул у більші частки - агрегати, характерні для суспензій.

При виготовленні суспензій дисперсійним методом виходять крупніші частки (грубі суспензії), а при виготовленні суспензій конденсаційним методом - дрібніші (тонкі суспензії).

Технологія суспензій, повинна включати такі технологічні прийоми, які забезпечили б отримання суспензій з тонко диспергованими частками. Суспензії з концентрацією лікарських речовин 3% і більше готують за масою.

Готування суспензій дисперсійним методом. Залежно від того, які речовини входять до складу суспензії (гідрофільні чи гідрофобні), спосіб диспергування буде різним.

До гідрофільних речовин відносяться магнію оксид, цинку оксид, крохмаль, біла глина, вісмуту нітрат основний та ін. До гідрофобних - камфора, ментол, тимол, сірка, фенілсаліцилат та інші аналогічні речовини.

Готування суспензій з гідрофільними речовинами. При виготовленні суспензій з гідрофільних речовин тверду лікарську речовину спочатку розтирають у ступці в сухому вигляді, а потім (за правилом Дерягіна) з половинною кількістю рідини (від маси сухої речовини). Отриману суміш у вигляді кашки (пульпи) розбавляють водою і зливають у флакон для відпуску.

Rp.: Zinci oxydi 10,0

Aquae purificatae 100 ml

Misce. Da. Signa. Для примочок.

Суспензія для зовнішнього застосування, до складу якої входить гідрофільна речовина - цинку оксид. 10,0 г цинку оксиду розтирають у ступці спочатку в сухому вигляді, а потім додають 4-6 мл води і ретельно розтирають, щоб забезпечити макси-мальне диспергування. Потім частинами додають решту води і переносять у флакон для відпуску, намагаючись шляхом змивання зі стінок ступки кількісно перенести диспергований цинку оксид.

Оформляють етикетками «Зовнішнє» і «Перед уживанням збовтувати».

Прийом скаламучування. Для одержання більш тонких і стійких суспензій застосовують прийом скаламучування (який є різновидом методу диспергування). Він використовується для виготовлення суспензій з гідрофільних речовин, які відзначаються великою щільністю.

Rp.: Bismuthi subnitratis 2,0

Aquae Menthae 200 ml

Misce. Da. Signa. По І столовій ложці 3 рази в день.

У цьому випадку 2,0 г вісмуту нітрату основного ретельно розтирають у ступці, потім додають 1 мл м'ятної води (за правилом Дерягіна), розтирають, додають 5- чи 10-кратну кількість м'ятної води (близько 10 мл), перемішують і залишають на 2-3 хвилини, щоб більші частки осіли, а тонку суміш зливають у флакон для відпуску. За-лишок знову розтирають, додають 5-10-ти кратну кількість води, перемішують, дають відстоятися, а потім зливають у флакон для відпуску. Цю операцію повторюють доти, поки вся речовина не буде переведена в тонкодиспергований стан. Після скаламучування з водою помітна седиментація спостерігається через 2-3 години. Вихідна дис-персність мікстури легко відновлюється при збовтуванні перед уживанням.

У даній мікстурі один зі стабілізуючих факторів - поверхневий потенціал - виникає в результаті електролітичної дисоціації поверхневого шару зважених часток вісмуту нітрату основного.

Стійкість мікстур-суспензій з гідрофільними речовинами значно підвищується, якщо в пропис буде введено речовини, що збільшують в'язкість дисперсійного середовища, не будучи при цьому ПАР. У якості в'язких рідин доцільно вводити в мікстури цукро-вий та інший сиропи (якщо вони не прописані в рецепті, можна порадити лікарю). Тоді тверду речовину ретельно розтирають у сухому вигляді, потім з невеликою кількістю сиропу (половинна кількість стосовно речовини), потім додають решту сиропу і роз-бавляють водою. Сиропи підвищують в'язкість мікстури, внаслідок чого швидкість осідання зважених часток лікарської речовини зменшується, і вона точніше дозується.

При виготовленні суспензій з набухаючих гідрофільних речовин їх спочатку розти-рають у сухому вигляді (якщо в рецепті прописані інші порошки, то змішують з цими речовинами), а потім змішують з водою, не розтираючи з половинною кількістю води.

Виготовлення суспензій з гідрофобними речовинами. Одержати стійку суспензію з гідрофобних речовин простим розтиранням з рідиною не вдається. У таких випадках гідрофобні речовини змішують з гідрофільним колоїдом для утворення на поверхні твердих часток адсорбційних оболонок, що надають суспензії необхідну стійкість.

Таблиця 2

Кількість стабілізатора на 1,0 г гідрофобної речовини

Кількість стабілізатора, г | На 1,0 г речовини

з різко вираженими гідрофобними властивостями | з нерізко вираженими гідрофобними властивостями

Абрикосова камедь | 0,5 | 0,25

Желатоза | 1,0 | 0,5

5% розчин метилцелюлози | 2,0 | 1,0

Твін-80 | 0,2 | 0,1

Для речовин з нерізко вираженими гідрофобними властивостями (терпінгідрат, фенілсаліцилат, сульфаніламідні препарати та ін.) як стабілізатори використовують абрикосову камедь, желатозу, 5 % розчин метилцелюлози чи твін-80 у кількостях, зазначених у табл. 2.

Для речовин з різко вираженими гідрофобними властивостями (ментол, камфора та ін.) кількість стабілізаторів збільшується у 2 рази (табл. 19). Гідрофілізуючі властивості зазначених захисних речовин проявляються у присутності води. Для утворення первинної