Метод кондуктометричний заснований на тому, що емульсія типу О/В має висо-ку електропровідність, а емульсія типу В/О - незначну.

Метод парафінованої пластинки полягає в тому, що коли нанести краплю випробовуваної емульсії на скляну пластинку, покриту шаром парафіну, крапля буде розтіка-тися, якщо дисперсійним середовищем буде олія (емульсія типу В/О); і не розтікатися, якщо ним є вода (емульсія типу О/В).

Емульсії - це термодинамічно нестійкі системи. Задача виготовлення агрегативно стійких емульсій зводиться в основному до пошуків найбільш ефективного емульгато-ра для даного сполучення компонентів.

Емульгатори - це дифільні ПАР, що орієнтовано розподіляються на межі розподілу двох рідин. їх умовно класифікують за структурою і властивостями моле-кул, механізмом дії, медичним призначенням.

Емульгатори завжди повинні бути досить високими представниками гомологічних рядів і мати в складі молекул як гідрофільні, так і гідрофобні частки, різні за об'ємами (площами) займаної поверхні і збалансовані так, що полярна частина повинна мати сильну спорідненість до води, щоб обумовлювати достатню розчинність речовини і сильну гідратацію, а вуглеводнева частина повинна бути досить розвинутою, наприк-лад, вуглеводневий ланцюг повинен мати достатню довжину, щоб забезпечувати утво-рення міцел зчепленням вуглеводневих груп, а при великих концентраціях розчину і в адсорбційному шарі приводити до розвитку гелеподібних структур. Цим вимогам за-довольняють жирові мила, а також у різному ступені інші милоподібні емульгатори -лужні солі відповідних органічних кислот: нафтенові мила, смоляні (каніфольні) мила, а також алкіл- і алілсульфати і відповідні сульфонові кислоти як у кислому вигляді, так і у вигляді лужних солей. Крім таких поверхнево-активних колоїдних електролітів, що є аніоноактивними, добре відомі і катіоноактивні мила, типовими представниками яких є

неорганічні, наприклад, солянокислі, солі відповідних азотовмісних органічних основ як жирного, так і ароматичного ряду. Усі подібні милоподібні речовини є зазвичай ефек-тивними змочувачами, піноутворювачами, емульгаторами і пептизаторами і мають велике значення у фармації для технології ліків (див. стор. 274 «Класифікація ВМС»).

При виборі емульгаторів для стабілізації емульсій необхідно враховувати механізм їх стабілізації, токсичність, величину рН, хімічну сумісність з лікарськими речовина-ми. Емульгатор додають у кількості від 0,1 до 25%.

Про поверхнево-активні властивості емульгаторів можна судити за величиною гідро-фільно-ліпофільного балансу (ГЛБ). ГЛБ - це співвідношення гідрофільних і гідро-фобних груп у молекулі, значення якого виражається визначеним числом. Так, ПАР з ГЛБ 1,5-3 - піногасники, 3-6 - емульгатори типу В/О, 7-9 - змочувачі, 8-18 — емульгатори типу О/В, 13-15- піноутворювачі, 15-18- солюбілізатори. За величиною ГЛБ емульгаторів можна характеризувати тип утворюваної емульсії.

Щодо теорії утворення емульсій і механізму стабілізуючої дії емульгаторів існувало кілька наукових уявлень. Наприклад, теорія об'єму фаз (W. Ostwald), теорія в'язкості (Н. N. Holmes, W. D. Child), гідратаційна теорія (R. Fischer), теорія зниження міжфаз-ного поверхневого натягу (І. Langmuir, W. D. Harkins та ін.). Логічним продовженням останньої теорії є теорія утворення адсорбційної оболонки на поверхні дисперс-ної фази (G. Clowes, W. Bancroft та ін.). Сучасні положення цієї теорії згодом були роз-винуті вітчизняними вченими (П. А. Ребіндер та ін.), за якою механізм стабілізуючої дії емульгаторів полягає в тому, що вони, адсорбуючись на межі фаз, знижують поверхне-вий натяг і накопичуються на поверхні розподілу, а головне - обволікаючи крапельки диспергованої речовини, утворюють адсорбційну плівку. Плівка, що утворилася, має механічну міцність, перешкоджає утворенню великих часток, злиттю крапельок у су-цільний шар (коалесценції) і надає емульсії стійкість (вона як би "бронює" краплі диспер-сної фази). Школою академіка Ребіндера експериментально доведено, що плівка, яка утворилася, - основний фактор стабілізації емульсій. Захисні плівки можуть складатися з одного чи декількох молекулярних шарів емульгатора (моно- чи полімолекулярні плівки).

При виготовленні емульсії в процесі змішування компонентів емульгатор концентрується на поверхні розподілу двох незмішуваних рідин. У процесі подальшого технологічного процесу відбувається утворення відповідного типу емульсії, що залежить від типу емульгатора, який визначає значення величин поверхневих натягів по обидві сто-рони утвореної оболонки, створюваних відповідними площами гідрофільної та гідрофобної частин даної поверхнево-активної речовини.

Так, наприклад, мила з одновалентними катіонами колоїдно розчинні у воді, але не в олії, що дозволяє утворювати оболонку, змочувану краще водою, ніж олією, тому поверхневий натяг з боку води нижчий, ніж з боку олії. Оскільки внутрішня поверхня оболонки, що оточує кульку, менша зовнішньої, оболонка прагне вигнутися так, щоб обволікати краплю олії, що знаходиться у воді (мал. 116,1). Внаслідок цього поверхня з більш висо-ким поверхневим натягом зменшується до мінімуму в порівнянні з поверхнею, що має менший поверхневий натяг. З іншого боку, оболонка мила з дво- і тривалентними катіона-ми (такі мила колоїдно розчинні в олії, але не у воді) краще змочується олією, ніж водою. У цьому випадку поверхневий натяг з боку олії нижчий, ніж з боку води, і оболонка прагне вигнутися так, щоб обволікати краплі води, що знаходяться в об'ємі масляної фази. Ці представлення схематично зображені Ж. Клоусом і О. І. Тихоновим.

Міжфазний шар складається з одного ряду молекул, звернених своєю полярною частиною до води, а неполярною - до олії. Полярні групи й вуглеводневі радикали сольватуються одночасно водяною і масляною фазами, і такий адсорбційно-сольват-ний шар має визначену механічну міцність.

Тип утворюваної емульсії залежить від розчинності емульгатора в тій чи іншій фазі. Дисперсійним середовищем стає та фаза, у якій емульгатор переважно розчи-няється. Звідси витікає, що для одержання стійких емульсій типу О/В необхідно засто-совувати гідрофільні емульгатори (із ГЛБ 8-18) - камеді, білки, лужні мила, слизи, пек-тини, сапоніни, деякі рослинні