І. Вузловий тип, при якому пухлина росте у вигляді ізольованого з чіткими границями утворення.

II. Дифузний тип росту, коли пухлина відрізняється дифузною розповсюдженістю новоутворення без суттєвих границь переходу в здорові оточуючі тканини.

III. Хвороба Педжета - рак соска.

І. Вузловий рак на розрізі має вигляд вузла з чіткими краями сіро-білого або біло-рожевого кольору з жовтуватими або сіруватими ділянками, вогнищами некрозу. На розрізі поверхня пухлини западає, що характерно для ракового вузла. Фіброаденома на розрізі, навпаки, вибухає. Край зрізу ракової пухлини гострий і створює "симптом сира". II. Дифузна форма раку має чотири різновидності:

1. Інфільтративно-набряковий рак, для якого характерна інфільтрація тканин, капсули залози та прилеглої клітковини. В зв'язку з блокадою лімфатичних шляхів та порушенням відтоку рано розвивається лімфостаз. На розрі.чі така пухлина сі рувато-рожевоґо кольору, з крововиливами і некрозом, з виділенням прозорої рідини на зрізі (результат набряку тканини). Ця форма рано метастазує і протікає дуже злоякісне.

2. Маститоподібна форма характеризується поширеним ущільненням та зморщенням залози, приєднується вторинна інфекція. Виникають гіперемія шкіри та місцеве підвищення температури, Росте пухлина швидко, метастазує не тільки в лімфовузли, а й у внутрішні органи.

3. Еризіпелоїдний (бишихоподібний) рак характеризується внутрішньо-шкірною інфільтрацією та блокадою лімфатичних судин раковими клітинами. Ріст пухлини йде вну-трішньотканинно по лімфатичних судинах і щілинах. Шкі ра розтягнута, блискуча, гіперемована з поширенням гіперемії за межі залози, нагадує бишиху шкіри. Протікає такий рак гостро з раннім метастазуванням.

4. Панцирний рак відрізняється тим, що грудна залоза зменшується, деформується, стає щільною, горбистою, з втягнутим соском. В подальшому пухлинна інфільтрація поширюється на грудну стінку і на другу грудну залозу. Ураженою стає не тільки вся грудна залоза, а й оточуючі тканини грудної стінки та м'язи. Рак як панцир охоплює грудну стінку, особливо в 4-й стадії процесу.

У хворих з інфільтративним раком пухлина грудної залози виразкується, з'являється деструкція, приєднується вторинна інфекція. Інфільтративна форма раку грудної залози відрізняється раннім та бурхливим метастазуванням. В першу чергу метастази з'являються в пахвових та надключичних лімфовузлах.

III. Найбільш рідкою формою раку грудної залози е хвороба Педжета (рак соска). Пухлина починає розвиватись з епітелію молочних протоків всередині соска. Останній збільшується в об'ємі, стає щільним. Подальший ріст пухлини в глибину призводить до появи пухлинного вузла під соском. Сосок вкривається виділеннями, струпами, набуває вигляду екземи, виразкується. Незабаром сосок стає щільним і пропадає. Інфільтрація переходить на підшкірну основу і тканини грудної залози. Повільно збільшуючись, інфільтрат переходить за межі навколососкового кола. Хвороба протікає порівняно повільно і може тягнутись декілька років.

Серед хворих на рак молочної залози найбільш часто зустрічається вузлова форма раку. Більшість авторів спостерігали її у кількості 70-85%. На другому місті по частоті знаходиться дифузна форма пухлини. У цій групі новоутворень основною формою є набряково-інфільтративна пухлина. Найбільш рідко із макроскопічних форм зустрічається пухлина Педжета. За даними С.М.Слінчака, частота раку соска коливається від 1 до 3% серед усіх злоякісних пухлин молочної залози.

Виділено чотири патогенетичні форми раку грудної залози: тиреоїдна, - наднирникова, - яєчникова, - інволютивна. Тиреоїдна форма зустрічається частіше у молодих жінок (до 35 р.), які страждають захворюваннями щитовидної залози з еу-, гіпер- або гіпотиреозом. Яєчникова форма захворювання виникає у жінок з патологією статевих органів і перш за все яєчників. Наднирникова форма пухлини виникає у осіб з гіпертонічним станом, захворюваннями печінки, повних та з гіперкортицизмом. Інволютивна форма розвивається у жінок в менопаузі і пов'язана з інволютивними процесами в статевій сфері. Найбільш часто зустрічаються яєчникова та наднирникова форми (44% та 40% відповідно). До більш рідких форм відносяться інволютивна та тиреоїдна форми (9% та 4%). Найбільш злоякісне протікають яєчникова та наднирникова патогенетичні форми.

3. Використання променевої терапії для лікування раку молочної залози.

Променева терапія. Зовнішнє опромінення використовується для радіотерапії злоякісних пухлин у дозах від 40 до 70 Гр (4000-7000 Рад), при цьому проводять захист навколишніх тканин. Навіть при проведенні місцевого опромінення, особливо легень і живота, може розвинутися гостра радіаційна хвороба. Під впливом опромінення пухлинна тканина може різко стиснутися, що призводить до виникнення болю і/або компресії навколишніх тканин. У результаті променевої терапії у хворих може розвиватися безплідність, вторинні злоякісні пухлини, пізні ускладнення.

Зростання захворюваності на рак молочної залози та можливість провести радикальне лікування зі збереженням органа визначає високу актуальність виявлення пухлин на ранніх стадіях розвитку. Зараз встановлення діагнозу раку молочної залози, рентгенологічним проявом якого є вузол з нечіткими нерівними контурами й неоднорідною структурою, не викликає труднощів. Скупчення мікро-кальцинатів у 70 % випадків є важливою патогномонічною ознакою злоякісного процесу. У той же час даних про діагностику та лікування раку молочної залози на дjклінічній стадії, коли на мамо-грамі визначається тільки скупчення мікрокальцинатів без додаткових ознак злоякісності, в доступній літературі не знайдено.

Променева терапія проводиться хворим з ІІ-ІУ стадіями захворювання, а також при рецидивах та локальних метастазах. Процент виживання опромінених хворих суттєво не міняється, і все ж в 3-4 рази знижується частота рецидивів і в декілька разів збільшується час до їх виникнення.

Показом до передопераційного опромінення слід вважати наявність цитологічне підтвердженого раку грудної залози І-ІІІ стадіях (Ті.;, Мі.,, Мо). У хворих з пухлиною Ті.з, М„.і доцільно проводити ТГТ за інтенсивно-концентрованою програмою, тобто по 4-6 Гр на сеанс протягом 4-5 днів. На курс лікування - 20-25 Гр. Після опромінення операцію найкраще виконувати протягом 1-2 діб після останнього сеансу. Хворим з пухлиною Тз.з, Мі.з передопераційну