РЕФЕРАТ

на тему:

„Травна система”

План

9.

10.

11.

Травна система складається з таких частин: рот, горло, стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка, тонкий і грубий кишечник. У травленні приймають також активну участь залози слинні, підшлункова залоза, печінка та жовчний міхур

СЕРЕДОВИЩЕ РОТА

Травлення починається в порожнині рота.Ми не завжди розуміємо всю важливість цієї частини травної системи. Частенько, будучи дуже зайняті, в поспіху прагнемо швидше проковтнути їжу яку ми помістили в порожнину рота, при цьому вмудряємося ще і розмовляти з іншими людьми. Хоча в цей час треба мовчки ретельно пережовувати всю їжу, яку їмо, для того, щоб вона добре перемішалася із слиною. Починається процес травлення: слина розм'якшує пережовану їжу і починає розкладати крохмаль до декстрина. Якість розкладання залежить від якості пережовування їжі: якщо ми їжу пережували погано, то ферменти не встигають розкласти крохмаль і їжа в шлунок потрапляє цілою. Що й заважає шлунку працювати нормально. Часто приводить стравохід до застою їжі до початку процесу бродіння і викликає метеоризм.

ГОРЛО

Отже, з порожнини рота, їжа через горло потрапляє в стравохід, що проходить усередині грудної порожнини, через діафрагму.

СТРАВОХІД

Стравохід є тонкою 25- сантиметровою м'язистою трубою, що проштовхує їжу до шлунку хвилеподібним рухом. Перистальтичний рух відбувається у всьому травному тракті і контролюється автономною нервовою системою. Діафрагма складається з м'язів, відділяє грудну порожнину від черевної і бере участь в акті дихання. Проходячи вниз через отвір в діафрагмі, стравохід з'єднується з шлунком. В місці їх з'єднання знаходиться м'язовий клапан, перешкоджаючий закиданню шлункового вмісту назад в стравохід.

ШЛУНОК

Шлунок є порожнистим мішкоподібним органом для травлення. В ньому розрізняють дно, тіло, вихідний відділ і сторож - м'язовий клапан, прохідний вміст органу в дванадцятипалу кишку. Шлунок розташований у верхній частині живота, «підвішений» на зв'язках до діафрагми, печінки і інших органів в косовертикальнім становищі. Слизиста оболонка шлунку рясніє залозами, що виробляють різні речовини в різних його відділах. Залізистий апарат шлунку ідеально пристосований для травлення і знаходиться як під контролем нервової системи, так і під впливом цілого ряду травних гормонів.

Основними компонентами вмісту шлунку (тобто шлункового соку) є соляна кислота і пепсин.Дивує здатність шлункових залоз проводити величезну кількість досить міцної кислоти, а також здатність тканин шлунку протистояти-її агресивній дії.

Соляна кислота готує (денатурує) їжу до травлення, а окрім цього, підкисляючи середовище, сприяє дії пепсину. Соляна кислота захищає організм людини від безлічі хвороботворних мікробів і отрут; при зниженні її вироблення підвищується схильність до кишкових інфекцій. Окрім цього, соляна кислота «запускає» вироблення інших травних соків, про що мова попереду.

Пепсин - могутній фермент шлункового соку, що руйнує білки їжі. Порушення його вироблення приводять до різких розладів травлення. Сумісна дія соляної кислоти і пепсину наочно демонструє простий досвід: шматочок м'яса, поміщений в пробірку з свіжим шлунковим соком, через декілька годин розчиняється і зникає!

Залози, що виробляють пепсин і соляну кислоту, розташовані в основному в тілі і в дні шлунку. У вихідному його відділі знаходяться залози, що провадять важливий травний гормон - гастрин. У всіх відділах шлунку є й залози, що дають слиз. Шлунковий слиз особливий: він містить особливі захисні речовини, що запобігають самопереваренню стінки шлунку. недостатня активність цих речовин є однією з причин розвитку язв шлунку.

Будучи порожнім, шлунок майже не працює, секреція його соку мінімальна, рухова функція теж близька до нуля. Шлункове травлення проходить три фази: первинну (нервову), власне шлункову і "кишкову"..

В першій фазі подразником шлункової секреції служить відчуття голоду, залежне від вмісту цукру в крові (його зниження сигналізує про те, що добре б наїстись). Відчуття голоду «підігрівається» рефлекторними подразниками: сервіровкою столу, ароматом приготовлюваної їжі, навіть розмовами про їжу. Уявіть собі ароматний шматок смажиться з «шкварчанням м'яса», рум'яну скориночку, золотисті скибочки картоплі, декілька крапель лимонного соку... і вираз «слинки течуть» - на все реагує шлунок. Ще до того як потрапить їжа, шлунок готується до травлення: його слизова буквально «заповнюється» шлунковим соком. Провідниками нервового збудження від головного мозку, що народжує картини різноманітньої їжі, до шлунку служать так звані блукаючі нерви.

Друга фаза починається після того як їжа потрапляє до шлуноку. При цьому мають значення так звані рецептори розтягування - нервові вузли, що є в шлунковій стінці, які автоматично включають травлення тоді, коли шлунок повний їжею, стінка його розтягнута і тиск в його порожнині підвищився. Окрім цього, найважливішим стимулятором секреції у цій фазі служить подразнення їжею залоз вихідного відділу. Під впливом м'ясних соків і взагалі білкових екстрактів, а також соків деяких овочів вони викидають найважливіший гормон - гастрин, різко стимулюючий вироблення соляної кислоти і пепсину.

Разом з секреторною активністю в шлунковій фазі травлення прокидається і рухова (моторна) активність шлунку. Це, по-перше, вичавлюючі скорочення м'язів стінки шлунку і, по-друге, періодичні відкриття сторожа, проникні порції напівперевареного вмісту (харчової кашки) далі, в дванадцятипалу кишку. Періодичне відкриття клапану відбувається за різницею кислотності в шлунку і дванадцятипалій кишці.

Порушення моторної активності шлунку і клапана - важливий чинник патологічних процесів в шлунку, у тому числі язви.

В третій фазі шлункового травлення - кишкової - харчова кашка, дратуючи стінку дванадцятипалої кишки, спочатку стимулює вироблення шлункового соку, а потім припиняє, її. Останнє досягається дією кишкового стравоварильного гормону - энтерогастрона.

Таким чином, в нормі шлункова секреція повинна припинитися після спорожнення шлунку (припиняють роботу рецептори розтягування). До цього часу живильні речовини