Нарешті, процеси перетравлення й всмоктування в тонкій кишці відбуваються за участю корисних мікроорганізмів, що населяють її порожнину (кишкова палочка, молочнокислі і бифидум-бактерїї). Микроби ці беруть участь і в синтезі вітамінів, необхідних людині. При насильній стерилізації кишки (наприклад, в процесі лікування якого-небудь інфекційного захворювання антибактеріальними препаратами, що приймаються всередину) найбільш цінні для людини мікроби гинуть в першу чергу. На їх місці розмножуються непотрібні і навіть шкідливі (дріжджі, грибки).

Баланс між мікробними асоціаціями порушується, що виявляється; 1) порушеннями всмоктування живильних речовин і вітамінів і 2) проносами. Такий стан називають дисбактерирзом. Для його профілактики приймають ряд заходів (вибір антибіотика, комбінування його з протигрибковими засобами, використовування препаратів шляхом ін'єкцій, відмова від тривалих курсів лікування антибіотиками, вживання лікувальних культур мікроорганізмів).

Порушення функції травлення унаслідок розладу (секреторної функції органів травлення приводить до так званого диспепсичного синдрому, який проявляється наступними симптомами: порушення апетиту, поганий смак в роті і неприємний запах з рота, відрижка, печія, нудота, блювота, відчуття тяжкості і розпирання, бурчання в животі, метеоризм (здуття живота унаслідок надмірного скупчення газів в шлунково-кишковому тракті за рахунок недостатнього виведення з кишечника), проноси або запори і різні больові відчуття в різних відділах живота.

Як гострі, так і хронічні форми диспепсії спостерігаються при гострих і хронічних захворюваннях органів травної системи, які протікають з больовим синдромом.

ГРУБИЙ КИШЕЧНИК

Отже, їжа повністю перетравилася, і живильні речовини всмокталися в кров. Від прийнятої їжі залишилися неперетравлені залишки, оболонки зернових - клітковина, шлак і т.п., просочений відпрацьованими травними соками, жовчю і мікробами. Все це повинно бути видалено з організму, і для цього у нас існує груба кишка.

Починаючись у низу живота зправа (сліпа кишка), вона підіймається по правому боці догори, до печінки, потім йде горизонтально вліво до селезінки, через центр живота (поперечна ободова кишка), потім сходить вниз по лівому боці (низхідна ободова кишка), утворює 5-образно зігнуте коліно (сигмовидна кишка) і йде вниз, у порожнину тазу, перетворюючись на пряму кишку і відкриваючись назовні заднім проходом. Довжина всієї грубої кишки : 1,5-2м.

В грубій кишці відбувається остаточне всмоктування води, унаслідок чого рідка харчова кашка, що потрапляє в сліпу кишку, в сигмовидній стає щільними грудками калу.

Для просування щільних калових мас без травми кишкової стінки у грубій кишці знаходиться багато клітин, що виробляють слиз. На роздратування товстої кишки мікробами і мікробними отрутами (токсинами) вона, так само як і тонка, відповідає посиленням перистальтики і підвищенням слизостворення, що також приводить до проносу. Якщо при проносі за рахунок поразки тонкої кишки об'єм калу збільшений і слиз рівномірно з ним змішаний, то для «грубокишечных проносів» характерний частий рідкий "туалет" невеликого об'єму з великою кількістю вільно лежачого слизу, нерідко з домішкою крові.

З віком рухова функція грубої кишки угасає - розвивається її атонія (різке зниження перистальтики, млявість кишкової стінки, запори). Атонія кишки може розвиватися і у молодому віці і навіть у дітей при спадковому, природженому дефекті її нервово-м'язового апарату (хвороба Гиршпрунга, часто вимагає хірургічного лікування).

Тимчасова атонія товстої кишки може зустрічатися при неправильному живленні, особливо за відсутністю в їжі достатньої кількості клітковини, що є фізіологічним стимулятором її діяльності. Відсутність в раціоні хліба з муки цілого зерна, каш, овочів неминуче викликає атонію товстої кишки тієї або іншої вираженості. Атонія товстої кишки із спазмами характерна для деяких професійних захворювань, що викликаються хронічним потрапленням до організму солей тяжких металів (наприклад, свинцю, ртуті).

Оскільки для перетравлення і всмоктування харчових компонентів у кожному відділі травного каналу потрібен необхідний час, то на межі цих відділів є - клапани і сфінктери. До них відносяться клапани на межі горла і стравоходу, стравоходу і шлунку, шлунку і дванадцятипалої кишки, тонкої і товстої кишки і клапан на виході прямої кишки. Нормальне їх функціонування забезпечує найефективніший акт травлення в кожному відділі травного каналу. Особлива роль належить сфінктеру великого соска дванадцятипалої кишки, який регулює нормальний темп надходження в дванадцятипалу кишку жовчі і соку підшлункової залози.

Неспроможність цих клапанів приводить до зворотного закидання вмісту розташованого нижче у верхній (рефлюкс) і роздратуванню і навіть запаленню выщерозміщеного. Наприклад, закидання вмісту шлунку в стравохід приводить до запалення слизової оболонки стравоходу (рефлюкс-эзофагит) і болю за грудиною, а закидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок приводить до запалення слизової оболонки шлунку (рефлюкс-гастрит) і болю в підпаховій частині. Неспроможність (атонія) сфінктера великого соска дванадцятипалої кишки приводить до потраплення її вмісту у жовчні протоки й протоки підшлункової залози, до рефлюкс- холангіту і рефлюкс-панкреатиту системи травлення.

Калові маси, до виведення на поверхню нагромаджуються в товстій кишці. Процес накопичення проходить в русі мас. Цей рух відбувається поволі (наприклад, кишковий вміст проходить по тонкій кишці(5 м.) за 4 - 5 годин, то по грубій (2 м.) за 12 - 18 годин), проте він ніде не повинен припинятися, калові відходи не повинні затримуватися. Відсутність "туалету" в перебігу 24 - 32 годин слід розглядати як ЗАПОР, а це означає - САМООТРУЄННЯ, тому що ті речовини, які повинні бути виведені через товстий і прямий кишечник назовні, починають виводитися обхідними шляхами: всмоктуються в кров, а з неї виділяються через легені, нирки, шкіру.

Обкладений язик, неприємне дихання, раптові головні болі,