При терапії мікст-інфекцій, обумовлених трихомонадами та хламідіями, трихомонадами та молікутами, трихомонадами та гонококами, враховуючи здібність трихомонад виконувати функцію резервуару для інших мікроорганізмів, рекомендується першопочатково проводити протитрихомонадне лікування (41). До того ж, одночасне призначення етіологічно визначених препаратів пов’язано з проблемою поліпрагмазії: збільшення чисельності водночас прийнятих препаратів не дозволяє прогнозувати їх фармакокінетичний та фармакодинамічний ефект.

Традиційним препаратом в лікуванні трихомонадної інфекції є метронідазол (трихопол), який призначають за стандартними схемами (42). Однак, відомо, що 40% штамів трихомонад резистентні до традиційних засобів терапії, чим і пояснюється недостатня ефективність лікування при використанні переліку загально відомих препаратів (трихополу, фазіжину) (2). Зростання резистентності Trichomonas vaginalis до метронідазолу було відмічено в серії експериментів як in vitro, так і на значному клінічному матеріалі при лікуванні хворих із запальними захворюваннями геніталій, спричинених як моно, так і мікст-інфекцією(43,44). До того ж, за даними Feola D.(2002), у 28% жінок в віці від 45 до 49 років при призначенні метронідазола через 12 годин від початку його прийому спостерігались ознаки загострення панкреатиту, підтвердженого біохімічними тестами(45). Вище представлені дані свідчать про необхідність перегляду традиційних підходів в лікуванні сечостатевого трихомоніазу із розробкою нових патогенетично визначених методів терапії із залученням сучасних технологій та засобів.

Ряд авторів відмічають високу ефективність використання тібералу (орнідазола) при лікуванні хворих з сечостатевим трихомоніазом. За даними Борисенко К. К. та співавторів (1997) призначення даного препарату по 0, 5г двічі на добу протягом 5 днів хворим із свіжим та хронічним трихомоніазом сприяло досягненню етіологічного одужання в 94, 1% спостережень (46). Однак ефективність використання даного препарату при етапному лікуванні запальних захворювань геніталій, спричинених мікст –інфекцією потребує залучення додаткових терапевтичних засобів та клінічного аналізу.

Нами була застосована наступна терапевтична схема при лікуванні 87 пацієнток і хронічним запаленням органів малого тазу спричиненого мікст-інфекцією в асоціації з трихомонадами.

На першому етапі лікування всім хворим призначалось протитрихомонадна терапія з включенням тібералу по 500 мг два рази на добу протягом 10 днів відповідно до позитивного досвіду використання саме такої схеми лікування хронічних запальних захворювань геніталій, спричинених Trichomonas vaginalis (47)

Антибактеріальна терапія проводилась хворим з мікоплазменою та уреаплазменою інфекцією після закінчення першого етапу лікування. При наявності вірусної та хламідійної інфекції після закінчення курсу терапії з тібералом призначались препарати, спрямовані на нормалізацію показників інтерферонового статуту. Антибактеріальна терапія при цьому розпочиналася лише через 7 днів від початку призначення індукторів інтерферону чи препаратів інтерферону і продовжувалась на їх тлі.

Враховуючи те, що при тривалому використанні макролідів та антибактерільних препаратів спостерігається порушення мікроекології піхви(“страждає” автохтонна флора, відбувається зниження резистентності слизових оболонок, порушення місцевого імунітету, має місце потенціювання ендогенної інфекції) лікування проводили на тлі препаратів протикандидозної дії (як на першому, так і на другому етапі) з активним використанням пробіотиків.

В результаті проведеного етапного лікування 87 жінок з хронічним запаленням органів малого тазу, спричиненого мікст інфекцією в асоціації з трихомонадами, при використанні тібералу позитивний клінічний ефект було встановлено у 79 (90,8%) пацієнток, етіологічне одуження спостерігалось у 75(86,2%). Повторно трихомонади було виялено у вигляді атипових форм у 3(3,4%) пацієнток з давністю захворювання від 5 до 7 років, які раніше несистемно отримували етіологічно необгрунтовану терапію. У 9(10,3%) хворих після проведеного лікування було діагностовано хламідії, молікути, віруси в монокультурі. Такі пацієнтки потребували проведення додаткової терапії з використанням сучасних етіологічних та патогенетичних засобів. Отже, враховуючи високу клініко-мікробіологічну ефективність використання Тібералу (Орнідазолу) в комплексній терапії запальних захворювань геніталій, спричинених мікст-інфекцією, можна його вважати препаратом вибору при сечостатевому трихомоніазі і призначати на першому етапі лікування.

ВИСНОВКИ.

На підставі проведених досліджень нами виділено головні принципи лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів та геніталій, спричинених мікст-інфекцією в асоціації з трихомонадами:

рання діагностика захворювання;

виявлення та лікування соматичної патології;

дотримання етапності протизапальної терапії:

а) проведення протитрихомонадної терапії на першому етапі лікування;

б) призначення етіологічно визначених антибактеріальних препаратів а другому етапі лікування;

етіологічне обґрунтування антибактеріальної терапії слід проводити з урахуванням:

а) біологічних характеристик виділеного мікроорганізму, їх мікробного числа, чутливості до антибіотиків та хіміопрепаратів;

б) особливостей синергідної та антогоністичної взаємодії виявлених збудників;

в) проблеми поліпрагмазії одночасно призначаємих антибактеріальних препаратів;

проведення корекції імунологічних порушень в організмі, нормалізація показників локального імунного захисту;

відновлення нормобіоценозу піхви;

обстеження та одночасне лікування (при необхідності) усіх членів сім’ї;

одночасне лікування статевого партнера (партнерів);

клінічний, мікробіологічний контроль ефективності лікування через 2 тижні- 1 місяць та клінічний, мікробіологічний, імунологічний контроль проведеної терапії через 3, 6 місяців.

Наведені дані свідчать про те, що запальні захворювання геніталій у жінок набули сучасних особливостей, які обумовлені не лише поліетіологічним характером ушкодження, а й клінічним перебігом та небажаними наслідками, до яких вони призводять. Впровадження в практику системи охорони здоров’я нових ефективних методів лікування запальних захворювань геніталій, що базуються на об’єктивних результатах лабораторної діагностики по встановленню чинників та стану імунітету, особливо місцевого, із розумінням патогенетичних механізмів розвитку захворювання сприятиме створенню системи заходів як з профілактики, так і реабілітації репродуктивної функції жінок.

Список літератури

1. Pennehouat G, Joly-Guillou ML, Mohseni H, Taarji HB, Madelenat P. Treatment of genital infections in gynecology.// Gynecol Obstet Fertil.- 2002 .-Vol. 30,.№9 –P.744-749.

2. Epling J. What is the best way to treat trichomoniasis in women?// Am Fam Physician. -2001 -№7.-:P. 1241-1244.

3. Henry-Suchet J.L`infection en gynecologie.-Paris,1994-176p.

4. Арал С.О.