ТУБЕРКУЛЬОЗ
ТУБЕРКУЛЬОЗ
Збудником туберкульозу є тубер-кульозна паличка (mycobacterium tuberculosis), що була відкрита Р. Кохом у 1882 p. Існує три типи збудника — людський (typus huma-nus ), бичачий, чи коров'ячий (typus bovinus), та пташиний (typus avium). Існують також нетипові бактерії. За-разними для людини є перші два ти-пи — людський та коров'ячий, рід-ко — нетипові бактерії (у людей із зни-женим імунітетом). Джерелом ін-фекції для людей, окрім хворої на ту-беркульоз людини, можуть бути та-кож хвора на цю інфекцію корова (бик), її м'ясо та молоко.
Збудник туберкульозу являє собою тонку пряму чи дещо зігнуту паличку завдовжки 1,5—4 мкм і завтовшки до 0,5 мкм, яка не утворює спор та кап-сул, не має джгутиків. Вона — аероб, грампозитивна, забарвлюється за Цілем—Нільсоном у червоний колір. Свіжі культури мікобактерій, виділені від хворих людей, ростуть дуже по-вільно (3—4 тиж) на різних середови-щах (картопля, яйце, бульйони то-що) за наявності в них гліцерину. Паличка туберкульозу рогатбї худоби має як деякі морфологічні, так і куль-туральні відмінності — вона товща та коротша, не потребує для росту при-сутності гліцерину. Мікобактерії ту-беркульозу не продукують екзоток-синів. Вірулентність їх пов'язана з комплексом ліпідів і ліпоїдів та інши-ми сполуками (чинником вірулент-ності). Мікобактерії виробляють фер-менти лецитиназу, каталазу, перок-сидазу, уреазу.
Продукт життєдіяльності мікобак-терій був відкритий Р. Кохом і назва-ний туберкуліном. Його використо-вують в діагностиці туберкульозу. Він існує переважно в очищеній формі, приготований з так званого старого туберкуліну і складається з чистих мікобактеріальних білків та домішки полісахаридів.
Туберкульоз — часте захворюван-ня, особливо у країнах з низьким рівнем економіки і незадовільними житловими умовами та низьким рів-нем охорони здоров'я і медичної до-помоги.
Проте в останні роки захворю-ваність на туберкульоз зросла навіть у країнах, де він не мав значного по-ширення, що певною мірою обумов-лено зниженням уваги до його про-філактики.
Поліпшення соціально-економіч-них умов життя людей відіграє голов-ну роль у запобіганні та ліквідації ту-беркульозу.
Зараження туберкульозом, себто проникнення мікобактерій у організм, відбувається переважно через дихальні шляхи (повітряно-крапельним спосо-бом), рідко — через травний канал (осідаючи на слизовій оболонці), у разі якого уражається як початковий відділ (ротоглотка), так і переважно середній (сліпа кишка), рідко —кінце-вий (пряма кишка).
Опірність щодо туберкульозу най-нижча в дитячому віці та після 65 років.
Різні тканини та органи мають не однакову чутливість до мікобактерій. Найчутливішими є лімфовузли (вони уражені у 100 % інфікованих дітей), менінгеальна оболонка, а також селе-зінка (особливо у дітей). Чутливі та-кож нирки, надниркові залози, мат-кові труби, гіпофіз. Мало чутливі і рідко уражуються шлунок, підшлун-кова та щитовидна залози, яєчка та ін.
Інфікування (первинний туберку-льоз) у переважної більшості людей відбувається у дитячому віці трахео-бронхіальним шляхом і звичайно по-в'язане з контактом з хворими на ак-тивну форму легеневого туберкульо-зу. Таким контактам сприяють скуп-чення людей за поганих житлових та санітарних умов, громадський транс-порт тощо.
Первинна тканинна реакція в ле-генях людини за інфікування її міко-бактеріями туберкульозу виявляється утворенням у них так званого первин-ного комплексу. Останній складається з невеликого фокусу специфічної пневмонії та ураження регіонарного середостінного лімфовузла — специ-фічного лімфаденіту. Морфологічні прояви інфікування тканини мікобак-теріями полягають у розвитку неспе-цифічної реакції (гіперемії, набряку), лейкоцитарної інфільтрації та розвитку проліферації клітин сполучної ткани-ни й формуванням під дією мікобак-терій та їх продуктів специфічного еле-менту туберкульозу, так званого гор-бика (tuberculum) або ж гра-нульоми (конгломерат горбиків). Особливістю цієї гранульоми (завбіль-шки від просяного зерна і більше) є її схильність до змертвіння та розпаду.
Фундаментальною одиницею ту-беркульозного ураження, центром горбика є так звані епітеліоідні кліти-ни. Постійними елементами горбика є також гігантські клітини Лангганса та лімфоцити (останні по периферії горбика), а також сполучна тканина.
Епітеліоідні клітини — це перепов-нені дезінтегрованими продуктами загиблих лейкоцитів та мікобактерій великі мононуклеари з блідою та піно-подібною від високого вмісту ліпідів цитоплазмою.
Скупчення мононуклеарів нагаду-ють тісно упаковані клітини епітелію, через що й названі вони були епітелі-оідними клітинами. Злиття цитоплазм мононуклеарних клітин в полінукле-арні утворює гігантські клітини, які є як у центрі, так і в зовнішній час-тині горбика. В центрі горбика міс-тяться казеозні (сироподібні) некро-тичні маси (вид сухого некрозу). Гра-нульома туберкульозу, як й інші гранульоми, має імуногенне походження (І.В. Давидовський, 1969). У своєму розвитку вона проходить 4 фази:
первинна альтерація тканин, розвиток клітинної гранульоми, деструкція клітин гранульоми та кінцевий скле-роз чи інкапсуляція осередку.
Первинний комплекс (туберкульоз) не має специфічних та виразних клінічних проявів. Відзначаються не-значна слабкість, алергічні явища, зокрема на шкірі гомілок, з'являють-ся вузлова еритема чи інші шкірні ви-сипки, часто збільшуються лімфовуз-ли шиї, підвищується температура тіла до субфебрильних значень та з'яв-ляється кашель. Часте первинне інфікування через його малосимп-томність не діагностується. Через 2— З тиж первинний комплекс у основної маси інфікованих починає затухати, обмежується (інкапсулюється) фіб-розною сполучною тканиною (оболон-кою), пронизується солями кальцію (під дією фосфату з загиблих клітин), утворюючи так звані петрифікати. У ча-стини інфікованих первинний комп-лекс не повністю інкапсулюється, і мікобактерії в ньому (особливо в лімфовузлі) повністю не гинуть, тому процес тліє. Про це свідчать випадки активізації первинного комплексу з дисемінацією мікобактерій та розвитком захворювання через багато років, не-зважаючи на підвищення імунітету до мікобактерій.
У 1—2 % інфікованих первинний комплекс не інкапсулюється, а при-зводить до розвитку туберкульозу ле-гень та (рідше) інших органів.
Як первинне інфікування, так і захворювання на туберкульоз раніше спостерігалось у дитячому та юнаць-кому віці. Зараз в економічно розви-нутих країнах, в тому числі й в Ук-раїні, хворіють на туберкульоз дорослі та люди похилого віку,