Враховуючи те, що абсолютна більшість випускників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій прагнуть продовжувати навчання і багато часу приділяють вивченню дисциплін для вступу у вищі навчальні заклади, було б доцільним ввести в систему вступних екзаменів у вузи іспит з фізичної підготовленості, який повинен впливати на конкурсний відбір абітурієнтів. Це лише окремі фактори, які повинні сформувати стійку мотивацію до здорового способу життя, досягти гармонійного розвитку і міцного здоров'я.

В самій стислій формі можна сформулювати такі рекомендації, втілення в практику яких дало б можливість посилити роль фізичної культури і спорту в збереженні і зміцненні здоров'я молоді:
- забезпечення переорієнтації практичної діяльності галузі на пріоритетну проблему -зміцнення здоров'я різних груп населення засобами фізичного виховання і спорту;
-створення умов для задоволення потреб кожного громадянина країни в підвищенні рівня здоров'я, фізичному і духовному розвитку;
-виховання у населення держави відповідної мотивації і активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя і інші завдання;
-широке впровадження в практику щорічного тестування фізичної підготовленості населення, скринінг-методів оцінки фізичного стану і стану здоров'я;
-пропаганда фізичної підготовленості як фактору забезпечення здоров'я і дієздатності на підставі нових переконливих даних про її роль в життєдіяльності людини.

Органи державної влади пострадянської України повинні надавати програмного значення питанням фізичного виховання, фізичної культури і спорту, розглядаючи їх як найбільш економічно вигідний і ефективний шлях профілактики захворювань, зміцнення генофонду, підвищення потенціалу трудових ресурсів, психофізичного здоров'я, зростання добробуту населення і вирішення інших соціальних проблем.

Досліджено фізіологічні механізми адаптації організму до тривалих фізичних навантажень в онтогенезі. Одержано показники кількісних динамічних характеристик рівня економічності зовнішнього дихання і серцево-судинної системи учнів середнього шкільного віку за різної тривалості фізичних навантажень. Показано, що у процесі фізичних навантажень підвищуються адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи, але до певної фізіологічної межі, вище якої можуть виникнути патологічні зміни. Виділено нормативні зони показників, які відображають динаміку адаптації для різних вікових груп. Розроблено кількісні критерії для прогнозування функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем за умов тривалих фізичних навантажень. На підставі аналізу вікової динаміки властивостей основних нервових процесів і деяких психофізіологічних функцій встановлено, що адаптація до тривалих фізичних навантажень супроводжується у дітей і підлітків удосконаленням функціонального стану нервової системи. Доведено, що в обстежених дітей з різним рівнем властивостей функціональної рухливості та сили основних нервових процесів за умов тривалих фізичних навантажень характер і спрямованість онтогенетичних змін вегетативних і психофізіологічних функцій однакові, але ступінь їх різний. Визначено динаміку зв'язків властивостей основних нервових процесів з вегетативними, сенсомоторними та психічними функціями. Адаптація до м'язових навантажень за умов тривалих тренувань забезпечує розвиток властивостей ВНД, які визначають успішність спортивної діяльності учнів середнього шкільного віку.

Організм людини виконує різні види механічної роботи за допомогою системи скелетних м’язів. Робота м’язів може бути статичною та динамічною. Статична робота виконується завдяки функціональному стану тих або інших м’язових груп, динамічна, крім цього, залежить від ефективності механізмів, що постачають енергію (серцево-судинна та дихальна системи, кров), а також від її взаємодії з іншими органами.

У стані спокою рівень метаболізму скелетних м’язів невеликий, а в разі максимальних динамічних навантажень він може збільшуватись у 50 разів. Це зумовлює потребу значної активізації функції різних органів для підтримки необхідного рівня процесів обміну. Переносність фізичних навантажень відображає функціональний стан організму і, найперше, стан серцево-судинної системи (ССС). Фізичні вправи сприяють збільшенню рівня процесів обміну, який зростає зі збільшенням навантажень. Як відомо, коефіцієнт безпеки для транспортування кисню дорівнює 3, тобто підвищення метаболізму більш ніж триразове призвело б до вираженого кисневого голодування тканин, якби воно не супроводжувалось посиленням діяльності серця. У випадку інтенсивного навантаження хвилинний об’єм крові може збільшуватись порівняно зі станом спокою у 6 разів, коефіцієнт утилізації кисню – утричі. В результаті постачання кисню до тканин збільшується приблизно в 18 разів, що дає змогу у разі інтенсивних навантажень у тренованих людей досягти зростання метаболізму в 15-20 разів порівняно з рівнем основного обміну. Під впливом систематичних занять фізичною культурою в організмі розвивається комплекс структурно-функціональних змін, спрямованих на оптимізацію функціонування як всього організму, так і окремих його систем. Не є винятком й апарат кровообігу, оптимізація функціонування якого є необхідною умовою досягнення високого рівня здоров’я.

Експериментальне підтвердження про ефективність впливу на серцево-судинну систему (ССС) здобула розроблена нами система оздоровчо-тренувальних занять. Однак проведені дослідження не дали змоги визначити закономірності